Аналіз виробничої потужності підприємства (на прикладі ВАТ “Львівський завод гідромеханічних передач”)

Розрізняють перспективну, проектну та діючу потужність підприємства.

Перспективна виробнича потужність відбиває очікувані зміни номенклатури продукції, технології й організації виробництва, закладені в плановому періоді.

Проектна виробнича потужність являє собою величину можливого випуску продукції умовної номенклатури в одиницю часу, задану при проектуванні чи реконструкції виробничої одиниці. Вона є фіксованою величиною тому, що розрахована на постійну умовну номенклатуру і постійний режим роботи. За період проектування (1-2 роки), будівництва (2-5 років) і освоєння потужності (1-2 роки) значно змінюється номенклатура продукції, що випускається, а також ряд технологічних характеристик устаткування. Тому проектна потужність перестає відбивати дійсні можливості підприємства.

Діюча потужність підприємства (цеху, лінії, агрегату) відбиває його потенційну здатність виробити протягом календарного періоду максимально можливу кількість продукції, передбаченої планом. Вона має динамічний характер і змінюється відповідно до організаційно-технічного розвитку виробництва. Тому її характеризують кілька показників:

•потужність на початок планового періоду (вхідна) ;

•потужність на кінець планового періоду (вихідна) ;

•середньорічна потужність.

При визначенні вхідної виробничої потужності враховуються:

•проведення заходів щодо ліквідації «вузьких місць» протягом планового року;

•збільшення кількості устаткування чи заміна його на більш продуктивне;

•перерозподіл робіт між окремими групами устаткування та між виробничими підрозділами;

•можливість збільшення змінності роботи устаткування чи ділянок, що лімітують випуск продукції [4, c. 26].

Під «вузьким місцем» розуміють невідповідність потужностей окремих цехів, дільниць, груп устаткування потужностям відповідних підрозділів до встановленої потужності усього підприємства, цеху.

Вихідна потужність підприємства визначається з обліком:

•намічених при визначенні вхідної потужності заходів щодо ліквідації «вузьких місць»;

•запровадження в дію нових потужностей, у тому числі за рахунок розширення, реконструкції, модернізації, автоматизації, а також за рахунок здійснення заходів щодо підвищення ефективності виробництва.

Частина цих заходів випливає із стратегічного плану розвитку підприємства на рівні поточних завдань, а частина з них передбачається при розробці поточних планів, виходячи з умов функціонування, які змінилися, та організації виробництва.

Вихідна виробнича потужність у вартісному виразі, тобто потужність на кінець розрахункового періоду (року)  (Впвих, грн), обчислюється за формулою:

 

Впвих= Впвх + Впвв – Впвив (1. 1)

 

де Впвх – виробнича потужність на початок періоду, грн. ;

Впвв – введена в плановому періоді виробнича потужність, грн. ;

Впвив – виведена за плановий період виробнича потужність, грн.

Середньорічна виробнича потужність (Впсер. р) підприємства, цеху, обчислюється за формулою:

 

  (1. 2)

 

де к – кількість місяців експлуатації обладнання з певною потужністю протягом року [9, c. 66].

 

 

При розрахунку потужності беруть до уваги наступні фактори: структура і величина основних засобів; якісний склад обладнання, рівень фізичного і морального зносу; передові технічні нормативи продуктивності обладнання, використання площ, трудомісткість виробів, вихід продукції із сировини; прогресивність технологічних процесів; режим роботи підприємства; ступінь спеціалізації; рівень організації виробництва та праці; якість сировини і ритмічність поставок; фонд робочого часу обладнання.

Вихідні дані та послідовність розрахунків, за якими визначається виробнича потужність підприємства, наведені на рис. 1. 1.

Розрахунки виконуються технологічними службами підприємства. Виробничі підрозділи, які за виробничою потужністю нижче рівня провідних, повинні розглядатися як «вузькі місця», за якими необхідно розробити й впровадити технічні й організаційні заходи, котрі дозволять довести їхню пропускну спроможність до рівня провідних підрозділів підприємства. Можуть бути вжиті заходи щодо заміни устаткування, технології, збільшення змінності праці на окремих дільницях.

У розрахунки виробничої потужності підприємства включають устаткування, встановлене і невстановлене, яке є на підприємстві (крім резервного). Крім того, виробнича потужність розраховується виходячи із максимально можливого річного часу роботи устаткування та використання виробничих площ.

Розрізняють календарний, режимний (номінальний) і ефективний (корисний) фонди часу.

Календарний фонд часу (Фк) виробничого обладнання є базою для розрахунку інших видів фонду робочого часу в плануванні і визначається як добуток числа днів у даному календарному періоді (Дк) на число годин на добу (Т) :

 

Фк =Дк * Т (1. 3)

 

Режимний або номінальний фонд робочого часу (Фр) машини (агрегату) залежить від числа календарних днів (Дк) і числа неробочих днів (Дн) на рік, а також від прийнятого на підприємстві режиму змінності роботи на добу:

 

Фр= (Дк – Дн) * t (1. 4)

 

де t – середнє число годин роботи машини на добу в робочі дні за прийнятим режимом змінності з врахуванням скороченої тривалості зміни в святкові дні, або:

 

Фр=[ (Дк – Дс) * tз- Дсп * tсп] * nз (1. 5)

 

де Дс – число вихідних і святкових днів у плановому періоді;

tз – тривалість робочої зміни, годин;

Дсп – число