Антропологічний склад сучасного населення України за даними В. Дяченка

 

Важливим кроком уперед у вивченні антропології українців стали праці В. Дяченка, зокрема його узагальнюючий параграф «Антропологічна характеристика українського народу» в монографії «Українці», що у 50-х роках так і не вийшла на широкого читача, та монографія «Антропологічний склад українського народу» [2], подальші дослідження з окремих регіональних і тематичних аспектів антропології.

У дусі комуністичної ідеології 60-х років В. Дяченко різко критикував спадщину «школи Вовка» і за допущення очевидних, з погляду подальших обстежень, помилок у встановленні числових показників окремих ознак людини (пігментації очей і волосся, покажчика голови, росту та ін.), і за теоретичні орієнтації. Водночас матеріали, на яких В. Дяченко зробив узагальнення, лише частково суперечили фактологічним даним Ф. Вовка. Незважаючи на це, В. Дяченко стосовно головного питання про антропологічний тип (чи типи) українців дійшов дещо інших висновків. Цей автор побудував висновки на основі вивчення таких антропологічних ознак людей:

- кольору очей;

- кольору волосся;

- кольору шкіри;

- інтенсивності заросту бороди;

- інтенсивності волосяного покриву грудей;

- густоти брів;

- морфологічної висоти обличчя, діаметра вилиць і покажчика обличчя;

- довжини тіла (росту) ;

- поздовжнього діаметра голови, поперечного діаметра голови, суми поздовжнього і поперечного діаметрів голови і покажчика голови;

- розміру носа і носового покажчика, загального профілю спинки носа, положення кінчика носа та його основи, виступання крил носа;

- горизонтального профілювання обличчя і виступання вилиць;

- складки верхньої повіки;

- ширини очної щілини;

- нахилу лоба;

- розвитку надбрів'я.

Отже, В. Дяченко, порівняно з Ф. Вовком, зауважив щонайбільше сім додаткових ознак, але при цьому знехтував деякими, на чому наголошував Ф. Вовк. Проаналізувавши матеріали за переліченими ознаками, В. Дяченко дійшов таких висновків: у кольорі очей переважають мішані відтінки. Темних (карих без будь-якої домішки), зелених, або світлих тонів завжди менше, ніж мішаних. Поза мішаними тонами чітко і повсюдно простежується переважання світлих над темними. Найвиразніше таке переважання на Чернігівщині, у Західній Бойківщині (Бориня), на Посянні, в Тростянецькому районі Вінничини (в 10-15 разів), найменше (в 1, 5 разу) – в центральній Бойківщині (район Славського). Найвищий відсоток темнооких (15-18%) фіксований у деяких місцях карпатської зони, а також у Південній Полтавщині, Дніпропетровщині, на Поділлі. Світлоокі на більшій території України становлять 35-40%. За кольором очей українці значно відрізняються від білорусів, у яких по Німану світлооких 35-40%, а в Північній Білорусі – 60%, і від росіян північних: Ленінградської, Архангельської областей де 60-70% світлооких. Однак у росіян Московської, Володимирської й інших центральних областей співвідношення світлих і темних кольорів очей таке саме, як і в українців (25-35% світлих, 10-15% темних).

За кольором волосся (за шкалою Фішера) 50% українців темноволосі (відтінки № 4, 5, 27), 10% – світловолосі (№ 9-26). Максимум темноволосих (65-70%) виявлено серед українців Північної Молдови, в окремих регіонах Буковини і Карпат, Південній Полтавщині. Найменше темноволосих (35-40%) у північно-східних областях України. Серед темних відтінків переважає помірковано темний (№ 5) і дуже рідкісний є синювато-чорний відтінок (№ 27). За кольором волосся українці на загал значно темніші білорусів, де 30-35% темноволосих, і від росіян північних областей (Архангельської й Ленінградської), де лише 10-20% темноволосих, а світловолосих – 30-50%.

Колір шкіри в українського населення республіки скрізь світлих відтінків. Смаглявість лише трапляється у деяких районах Дніпропетровщини, Буковини і Західної Волині. Додамо, що В. Дяченко, звертав увагу на такі відмінності шкіряного покрову, як візерунок капілярних ліній і долоні, що враховують і сучасні антропологи.

Звичайне спостереження підтверджує великі відмінності у ступені росту волосся бороди у чоловіків різних типів рас. В українців найінтенсивніший заріст бороди (середній бал 3, 35-3, 50) фіксований на Нижньому Подніпров'ї (Градизький район), у Криворізькому і Царичанському районах Дніпропетровщини, Камишеваському – Запорізької області, Очаківському – Миколаївської області, на Закарпатті. Знижений заріст бороди чітко помітний на Поліссі (3, 00-3, 05 бала), фіксований також в Іркліївському районі Черкащини (автор допускає проживання там у минулому торків або половців). Заріст бороди в українців такий самий, як і в південних росіян, інтенсивніший, ніж у північних росіян, а в білорусів – такий, як в українських поліщуків.

Волосяний покрив грудей максимальний у чоловіків низки районів Карпат і Нижнього Подніпров'я, мінімальний – на Поліссі. Густих брів в українців більше, ніж рідких. Особливо ця густота виявляється на Буковині, у Східному Закарпатті, на Поліссі, в Дніпропетровській області. Але в низці районів відсоток густоти брів знижений.

Морфологічна висота обличчя в українців (від лінії брів до нижнього краю підборіддя) становить від 122 до 129 мм. Вона найбільша у населення Верхнього Дністра і Карпат, найменша – на Поліссі, в Житомирській і Рівненській областях. У північно-східних районах України діаметр вилиць в українців у середньому дорівнює 142 мм. Він менший (140-141 мм) у Східному Закарпатті, деяких районах рівнинної Галичини, Східної України та Північної Молдови, максимальний (143-144 мм) – на Правобережному Поліссі, в Славському районі Львівської області, окремих районах Черкаської і Київської областей, де, на думку автора, в Середні віки проживали тюркські племена.

Покажчик обличчя залежить від