Антропонімічні уподобання мешканців Одеської області України: лінгвістичний аналіз

Спираючись на результати кількісної динаміки сучасних антропонімічних уподобань осіб різного віку, вважаючи основними для прогнозування стану майбутнього іменника симпатії V та VI зрізів, можна твердити, що реальний жіночий іменник активно розширюватиметься (на останньому зрізі зафіксовано найбільшу кількість іменних одиниць), чого не можна сказати про чоловічий (кількість антропонімів на VI зрізі виявилася найбіднішою). Переважно серед малопродуктивних жіночих імен чітко вирізняються основні напрямки післяреволюційних пошуків антропонімії, що пов’язані з умовами вільного вибору найменувань. У наших матеріалах, особливо серед жіночого репертуару, ці пошуки виявилися більш плідними, ніж у реальному ім’явжитку в різних регіонах півдня України. 

Третій розділ “ПРОБЛЕМИ ДИНАМІКИ АНТРОПОНІМІЧНИХ УПОДОБАНЬ” містить аналіз змін антропонімічних уподобань із зменшенням віку анкетованих, з’ясовуються мотиви вибору імен, розглядаються варіанти імен, їх структура та особливості використання, визначається відстань між сучасними поглядами на імена та картиною реального ім’янаречення протягом ХХ ст. 

Проаналізувавши антропонімічні уподобання мешканців Одеської області різного віку, ми не виявили рівномірного розповсюдження імен, як не зафіксували його й дослідники динаміки реального іменника. За віком інформантів склад сучасних симпатій активно змінюється. Найбільш характерним соціально-естетичним критерієм виділення імен як найкращих представниками всіх поколінь є традиційність, народність, літературна та усно-побутова поширеність. Узагальнюючи дані всіх шести вікових зрізів, ми виявили, що погляди на імена у людей різного віку змінювалися, демонструючи чотири типи розвитку: 1) імена, симпатія до яких із зменшенням віку інформантів зростає. Цей тип розвитку демонструє найбільша кількість антропонімів – десь 50%; 2) антропоніми, інтерес до яких за віком анкетованих спадає; 3) імена, погляди на які в осіб 20-х та 70-х рр. народження збігаються, але на середніх вікових зрізах вони: а) зміцнюють позиції; б) втрачають привабливість; 4) імена, що відзначаються стабільністю у ставленні протягом усіх зрізів. Така різнобічна рухливість антропонімічних симпатій дає можливість прогнозувати певну популярність відповідних імен у майбутньому. 

Ми намагалися встановити причини нерівномірності розподілу антропонімів у осіб різного віку. В наших матеріалах домінуючим критерієм при виборі імені як найкращого є традиційність, на яку певним чином впливає і мода. Найчастіше мотиви найменувань пов’язані із соціально-історичними, культурологічними, естетичними, психологічни-ми, рідше – релігійними факторами. Серед сучасних уподобань іменами-фаворитами стали перш за все старі календарні імена, популяризації яких сприяють літературна та усно-побутова поширеність, здатність утворювати колоритні квалітативні форми, через те найулюбленішими стали імена героїв відомих літературних творів, славетних діячів історії, науки, мистецтва. Не менш важливою рисою імені є його милозвучність, легкість у вимові, наявність плавних звуків / м /, / л /, / н /, що створюють колорит м’якості, ніжності. За словами “краса імені” нерідко стоїть і захоплення оригінальними екзотичними найменуваннями. 

Поступово, із зменшенням віку інформантів, перестають подобатися соціально забарвлені імена, передусім такі, що мають якусь усталену від’ємну конотацію: Кузьма (пор. Кузькина мати), Сидір (Сидорова коза) та ін. ; власні імена з непригашеним апелятивним значенням типу Зоря, Іскра, Малина, що скоріше нагадують прізвиська; імена-радянізми, так звані революційні, оперті на більшовицьку атрибутику; імена з нетиповими для української мови фінальними звуками типу Жаннет, Кетті, Неллі та іншомовні запозичення, погано узгоджені з нормами сучасної української мови. Перешкодою на шляху поширення імені є і його довжина. Приваблює також вплив звучання імені. В наших матеріалах гармонія звучання і значення імені допомагає їм функціонувати вільно й широко. 

Збір матеріалів, що проводився анкетним шляхом, дозволяє запропонувати ретельний реєстр і детальний аналіз усіх неофіційних форм імен, що трапилися у списках уподобань осіб різного віку. Такі форми становлять 30% їх загального обсягу. Найпоширеніші імена утворюють іменні гнізда чи синонімічні ряди. Вживання іменних варіантів пояснюється індивідуальним бажанням інформанта, його смаком. Адже невипадково чимало анкетованих із 10 імен, які їм подобаються найбільше, обрали не офіційну, а зменшену форму найменування, яка не просто вказує на особу певної статі, а й дає їй оцінку, утворюючи додатковий відтінок “рідності”, пестливості, рідше – зневаги, що входить до змістової структури іменних варіантів. Через те, очевидно, віддаючи перевагу одній із таких форм, інформант має на увазі перш за все якусь конкретну особу, зокрема дитину. А можливо, просто естетично виявилася до вподоби саме зменшена, а не офіційна форма імені. Через те у загальному частотному списку жіночої підгрупи трапляються випадки, коли ступінь популярності неофіційного найменування перевищує рівень активності офіційної форми. Зафіксовано також і розбіжність у динаміці між повними іменами та їх варіантами. Так, втрачають привабливість імена Іван, Михайло, Павло; Марія, Катерина, Ксенія, Єлизавета, проте їх неофіційні відповідники, навпаки, демонструють зростаючу динаміку (Ваня, Миша, Паша; Марічка, Катя, Ксюша, Ліза). 

За структурними особливостями усі зафіксовані нами варіанти поділяємо на такі групи: 1) неофіційні форми, утворені способом усічення (39, 5%) ; 2) іменні варіанти, утворені суфіксальним способом (60, 0%) ; 3) некодифіковані форми імен та фонетичні варіанти (0,