Антропонімічні уподобання мешканців Одеської області України: лінгвістичний аналіз

В утворенні усічених форм беруть учать аферезис, синкопа й апокопа. Проте найпоширенішим типом усічення в наших матеріалах є апокопа (опущення кінцевої частини імені). Найбагатшим із усіх типів ім’ятворення виявилася суфіксація. Серед зібраних нами уподобань за її допомогою побудовано понад 240 похідних. Для утворення таких іменних форм інформанти використали більше 30 різноманітних суфіксів. Для творення квалітативів використовувалися три типи основ: повного, усіченого та демінутивного імені. Комбінація цих типів основ із великою кількістю суфіксів оцінки дає багато словотвірних типів та моделей, за якими здійснюється процес ім’ятворення в сучасних антропонімічних симпатіях. 

Найактивнішими для творення іменних варіантів виявилися суфікси -к-, -ик- (-чик-), -ш-, -уш- (-юш-), -аш- (-яш-) ; непродуктивними – -он-, -ур- (-юр-), -ок-, -ія-, -іц-, -іт- та пейоративні суфікси -юх-, -ог-. 

Зібрані нами неофіційні найменування являють собою цікаву і своєрідну групу. Адже чимало з них, пройшовши тривалу апробацію в літературі та побутовому мовленні, змогли одержати офіційний статус, чимало з них ще чекають на офіційне визнання. Цілком можливо, що через високу зацікавленість у сучасних уподобаннях усіченими та демінутивними найменуваннями в майбутньому ім’янареченні набуватимуть певної популярності і відповідні їм повні імена. 

Розглянувши значення та структуру іменних варіантів, ми помітили фактор, що засвідчує системну організацію антропонімічного простору сучасної української мови та однорідність цієї організації на лексичному і словотвірному рівні. 

Розглядаючи відстань між сучасними уподобаннями та картиною реального ім’янаречення протягом ХХ ст., ми намагалися з’ясувати, який зв’язок і яка розбіжність існують у поглядах на імена. Звичайно, люди, які давали імена новонародженим на кожному хронологічному зрізі, і люди, які ці імена одержували, – то різні люди. І з’ясовується, що між частотним розподілом реального іменника кожного зрізу і сучасними антропонімічними симпатіями носіїв цього іменника існує помітна різниця, хоч існує водночас і безперечний зв’язок. Розбіжність спостерігається і в кількісному, і в якісному відношеннях. 

При порівнянні реальних особових імен Одеси із симпатіями наших інформантів виділено такі групи антропонімів: 1) спільні імена, зафіксовані в уподобаннях та реальному іменнику: чол. – 37, 1%; жін. – 34, 3%; 2) імена, присутні лише в уподобаннях: чол. – 31, 1%; жін. – 46, 1%; 3) імена, наявні тільки в реальному нареченні: чол. – 10, 2%; жін. – 10, 8%; 4) антропоніми, зафіксовані в реальному іменнику в період, що передує хронологічним межам нашого дослідження (тобто до 20-х рр. ХХ ст.) : а) відсутні в наших матеріалах: чол. – 11, 8%; жін. – 5, 3%; б) зареєстровані в сучасних уподобаннях: чол. – 9, 7%; жін. – 3, 5%. Кожна з цих груп характеризується специфічними особливостями, несе певне функціональне навантаження і в значній мірі дає інформацію про майбутній ужиток імен. 

Так, логічно очікувати, що антропоніми, спільні для реального ім’янаречення (РІ) та сучасних уподобань (СУ), будуть характеризуватися високою (та відносно високою) частотністю й далі. До складу цієї групи, головним чином, увійшли загальновідомі старі календарні імена, що з’явилися із запровадженням християнства і, пройшовши довгий історичний шлях, витримавши конкуренцію нових антропонімів, не втратили репутації популярних, обслуговуючи на різних рівнях інтереси як РІ, так і СУ. Обстеження групи імен, притаманних тільки РІ, дозволяє прогнозувати їх раритетне вживання, а можливо, що такі антропоніми, архаїзуючись, взагалі не будуть користуватися попитом для наречення у майбутньому. Склад цієї групи характеризується наявністю старих церковних імен, які вийшли із ужитку, найменувань із виразно іншомовним забарвленням, що не відповідають фонетичній і граматичній будові нашої мови, та “революційних” імен, що пішли в історію разом з епохою. 

Особливої уваги заслуговує репертуар імен, які зустрічалися в іменнику Одеси тільки до 20-х рр., зате фіксується серед СУ. Всі вони – старі календарні найменування, присутність яких свідчить про відродження давнього антропонімічного фонду, чому сприяють сімейні традиції та літературна поширеність. 

Проте вважаємо, що найцікавішою є група імен, притаманних лише СУ. Адже цілком можливо, що чимало з них зустрічатимуться найближчим часом і в реальному іменнику. Представники різних вікових груп наприкінці ХХ ст. пропонують досить цікавий репертуар імен. Більшість із них у наших матеріалах не відзначається високою активністю вживання, а займає місця на периферії. За своїм складом ця група імен виявилася різноманітною, містячи старі календарні найменування, які в наш час майже нікому не нав’язуються; милозвучні слов’янські автохтоніми, брак яких досить відчутний в РІ, та імена-неологізми. Якісний та кількісний аналіз даної групи засвідчив достатньо виправдане бажання сучасників розширити, оновити іменник українців.

 

1.Вивчення сучасних антропонімічних симпатій осіб різного віку, що ґрунтується на матеріалах анкет, дозволило виявити ряд антропонімічних закономірностей і особливостей. Особові імена українців складають стійкий, національно самобутній фонд одиниць. 

2.При оцінці імені як найкращого інформанти керуються двома основними факторами: соціальним і психологічним, але враховується і суто мовний бік. Метод анкетування дозволив одержати чимало додаткових відомостей про імена, допомагаючи дізнатися, що про них думають люди. 

3.Зібрані нами чоловічі імена являють собою численний комплекс, що містить офіційні та неофіційні форми дохристиянських, християнських та нових найменувань. Більшість із них у матеріалах кожного вікового зрізу демонструє різний ступінь активності. Міра привабливості кожного імені визначається перш за все традиційністю, побутовою та