Античні ідеї освіти та виховання у творчій спадщині Г. С. Сковороди

Харківський державний педагогічний університет ім. Г. С. Сковороди

 

УДК 371. 477 (09)

 

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук

Античні ідеї освіти та виховання у творчій спадщині Г. С. Сковороди

 

13.00.1 - теорія та історія педагогіки

 

Туляков Олег Олегович

 

Харків – 1999

 

 

Актуальність дослідження. Сучасний розвиток оновлюваної України потребує розробки концепції національного виховання, впровадження якої надасть можливість учням оволодівати змістом освіти в узгодженості з власними природними нахилами. Наукове вирішення такого завдання неможливе без урахування досвіду вітчизняних педагогів минулого, зокрема – просвітницької спадщини Григорія Савича Сковороди.

У Державній національній програмі “Освіта” (“Україна XXI століття”) вказується, що одним із стратегічних напрямів реформування освіти в Україні є відродження кращих традицій вітчизняного шкільництва, вітчизняної педагогічної думки та національної духовності. Ідеї дослідження можуть сприяти практичному втіленню окремих положень Концепції національного виховання, схваленої Всеукраїнською педагогічною радою працівників освіти 30 червня 1994 року, зокрема – дотриманню принципів природовідповідності, диференціації та індивідуалізації виховного процесу, виконанню завдань формування духовності особистості на основі світогляду як узагальненої системи поглядів на світ і на своє місце в ньому.

Зіставлення греко-римської та сковородинівської спадщин доцільно з огляду на тісний зв’язок античної та української культур. Ми виходимо з ідеї Л. В. Ушкалова про те, що еллінізм позначився на всьому українському світогляді. (Григорій Сковорода і антична культура. – Харків, 1997).

Стан наукової розробки проблеми. Проблема творчого опрацювання Г. С. Сковородою греко-римських ідей освіти і виховання ставилась в історико-педагогічній науці. Але дослідження, безпосередньо присвячені цьому питанню, обмежуються лише статтею М. Закалюжного “Педагогічна думка античного світу та Г. С. Сковорода”, де доводиться вплив на вчення українського педагога платонівської теорії ідеальної держави, думок Демокріта про природовідповідність виховання, ідей Плутарха та Квінтіліана.

Завдання зіставлення античних та сковородинівських педагогічних поглядів вирішується в ряді творів філософського змісту. В роботах О. Лосєва, В. Ерна, Ф. Зеленогорського, Д. Багалія доведено, що для педагогів Давньої Греції і Риму та для Г. С. Сковороди спільним є принцип: виховна робота має спиратися на духовні закони розвитку людини та світу.

М. Продум пов’язує сковородинівську ідею “сродності” виховання з думками Платона про кастократичний устрій суспільства, І. Іваньо зіставляє “сродність” із вченням стоїків, Г. Костюк доводить: педагогічна спадщина Г. С. Сковороди вміщує елементи античної діалектики. Однак у комплексі проблема історико-педагогічного зіставлення еллінських та сковородинівських педагогічних ідей до цього часу не досліджувалась. Вивчені тільки окремі питання зв‘язку античних ідей виховання та освіти із спадщиною Г. С. Сковороди.

З огляду на наведене так формулюємо тему дослідження: “Античні ідеї освіти та виховання у творчій спадщині Г. С. Сковороди”.

Об’єкт дослідження: творча спадщина видатного українського педагога Г. С. Сковороди.

Предмет дослідження: творче опрацювання Г. С. Сковородою античних ідей освіти та виховання.

Мета дослідження: охарактеризувати творчий розвиток античних ідей освіти та виховання у педагогічній спадщині Г. С. Сковороди.

Завдання дослідження:

1. Визначити ідеї освіти та виховання в Стародавній Греції та Римі, які мали розвиток у творчій діяльності Г. С. Сковороди.

2. Охарактеризувати вплив античних просвітницьких ідей на педагогічну спадщину Г. С. Сковороди.

3. На основі отриманих результатів зіставлення еллінських та сковородинівських педагогічних ідей обгрунтувати можливість розробки елліно-сковородинівської концепції освіти, розробити частину її понятійного апарату, визначити елементи змісту понять, джерела вивчення.

Методологічну основу дослідження становлять теорія наукового пізнання, положення про зв‘язок історії із сьогоденням, про діалектичну єдність національного та загальнолюдського, про формування особистості в процесі активної творчої діяльності.

У ході дослідження використовуються принципи історизму, детермінізму, системності, всебічності (вимога враховувати у процесі пізнання всі сторони досліджуваного об’єкта).

Основні методи дослідження: історичний, проблемний, діалектико-теологічний (М. Бубер), порівняльного аналізу історико-педагогічного та філософського матеріалу, анкетування.

Джерелознавчою базою дослідження стали твори педагогічного характеру мислителів Стародавньої Греції та Риму, Г. С. Сковороди. Цінність для дисертації мали праці філософів ХІХ-ХХ століть.

Наукова новизна та теоретичне значення дослідження полягають у тому, що робиться подальший грунтовний аналіз освітнього аспекту впливу античної спадщини на Сковороду-педагога.

Зокрема, досліджуються зв’язки сковородинівської ідеї “сродності” із загальною етичною концепцією стоїків, робиться зіставлення античного та сковородинівського педагогічних ідеалів, елементів античної калокагатії та античної діалектики з педагогічною діяльністю “українського Сократа”.

У дисертації вперше зіставляються античні та сковородинівські ідеї щодо євгеніки – науки про умови народження дітей, про “біологічний аристократизм” як головний принцип визначення природних здібностей дитини та професійного добору. Робиться спроба довести універсальність сковородинівської ідеї «сродності» засобом проведення соціологічного дослідження.

У дисертації продовжена робота по зіставленню сократівського та сковородинівського діалогів як методу вирішення педагогічних питань. При цьому вперше визначені та досліджені унікальні “режисерські” прийоми, які використовував Г. С. Сковорода при написанні повчальних діалогів. Новаторський підхід – у характеристиці виховних методів Г. С. Сковороди та його еллінських попередників з огляду на їх “психагогічність”, тобто орієнтацію виключно на душу (за Сковородою – на “внутрішню природу”) вихованця.

Продовжується дослідження використання Г. С. Сковородою античних психагогічних засобів “паранези”, “діатриби” та “солоквіуму”.

Практичне значення одержаних