Античні ідеї освіти та виховання у творчій спадщині Г. С. Сковороди

На ідеях дослідження розроблені “Заходи по відродженню спадщини Г. С. Сковороди на Сумщині”, затверджені Сумською обласною радою. Здебільшого вони будуються на основі висунутої у дослідженні елліно-сковородинівської концепції виховання. Заходами, зокрема, передбачається створення гуртків місцевих філософів, робота яких буде спрямована на духовне відродження, на навчання талановитої молоді, на використання в сучасних умовах ідей Олександра Паліцина- одного із послідовників Г. С. Сковороди на Сумщині.

Результати дослідження можуть бути використані при викладанні вузівського курсу історії педагогіки, в роботі сучасних середніх навчальних закладів. На основі матеріалів дослідження був розроблений спецсемінар “Гуманістичні основи вітчизняної педагогіки”. Ідеї дисертації використовувались у навчально-виховній роботі зі студентами під час педагогічної практики.

Особистим внеском здобувача є виявлення античних ідей освіти та виховання, що мали творчий розвиток у спадщині Г. С. Сковороди, характеристика їх опрацювання українським педагогом, доведення спорідненості світоглядних основ античної педагогіки та виховної теорії Г. С. Сковороди.

Достовірність результатів дослідження та основних його висновків забезпечується комплексним розглядом проблеми з педагогічних, філософських, історико-культурних позицій, широким використанням першоджерел, системи наукових методів дослідження, що відповідають його об‘єкту, предмету та завданням, впровадженням результатів дослідження у роботу органів місцевого самоврядування та навчальний процес.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукова робота відповідає загальному напряму досліджень, що проводяться кафедрою педагогіки Сумського педагогічного інституту ім. А. С. Макаренка (тема колективного дослідження кафедри – “Програмно-методичне забезпечення викладання педагогічних дисциплін”).

Апробація і застосування результатів дослідження. Матеріали дослідження доповідались та обговорювались на Міжнародній науковій конференції “Проблеми вивчення, висвітлення та використання наукової і художньої спадщини Григорія Сковороди” (Харків, 1997), на Всеукраїнській конференції “Психолого-педагогічні фактори підвищення професійної майстерності вчителя-вихователя” (Житомир, 1995), на Міжрегіональній науковій конференції “Культура педагогічного спілкування як фактор гуманітаризації сучасної освіти” (Суми, 1996), на інших наукових форумах.

Матеріали дослідження опубліковані в 3-х збірниках наукових праць, в 4-х збірниках матеріалів та тез конференцій.

На захист виносяться такі положення:

1. Г. С. Сковорода творчо опрацьовує світоглядні основи античних ідей освіти і виховання, оскільки:

- структуроутворюючою ознакою античного і сковородинівського педагогічних ідеалів є зумовленість процесу розвитку особи духовними впливами;

- у просвітницькій діяльності Г. С. Сковороди розвинуті елементи «калокагатії» – класичного ідеалу людини в греко-римській культурі;

- в античних ідеях про кастократичний устрій суспільства, стоїчній етиці, євгениці, вченні Епікура, просвітницькій діяльності Сократа Г. С. Сковорода знаходить основи для формування власної теорії “сродного” виховання.

2. В освітньо-виховній діяльності Г. С. Сковороди використані деякі методичні засоби з арсеналу античних освітніх систем, оскільки:

- Г. С. Сковорода опрацьовує елементи сократівського діалогу;

- в епістолярному методі навчання Г. С. Сковороди простежується впровадження таких засобів античної педагогіки, як діатриба, паранеза, солоквіум;

- у педагогічних творах Г. С. Сковороди елементи античної драматургії використовуються для розробки власних “режисерських” прийомів.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків загальним обсягом 178 стор. Дисертація містить таблицю обсягом 4 сторінки, список використаних джерел з 211 найменувань обсягом 10 сторінок.

 

 

У ВступІ обгрунтовано актуальність теми дослідження, визначено його об’єкт, предмет, мету, завдання, розкрито джерелознавчу базу, наукову новизну, теоретичне та практичне значення роботи, особистий внесок дослідника, достовірність та форми апробації і застосування одержаних результатів, основні положення, що виносяться на захист.

У ПЕРШОМУ РОЗДІЛІ – “Дослідження проблеми впливу античних педагогічних ідей на творчу спадщину Г. С. Сковороди” на основі аналізу літературних джерел встановлюється наявність великої кількості робіт, де досліджуються філософські, літературні аспекти проблеми “Г. С. Сковорода та антична спадщина”, що є надійним підгрунтям для подальших розробок.

Установлено, що питання визначення зв’язку педагогічної спадщини Г. С. Сковороди з античними ідеями освіти та виховання неодноразово ставилося, але історико-педагогічна наука має обмаль досліджень з указаної проблеми, що зумовлює широке використання першоджерел у дисертації, творів філософського та історичного змісту.

На основі їх аналізу встановлена наявність глибокого зв’язку ідей еллінів та педагогіки Г. С. Сковороди. Робота по їх зіставленню – шлях до адекватного розуміння вчення українського просвітителя, що є гарантом його ефективного використання.

Проведений аналіз літературних джерел засвідчив, що зв‘язок античних та сковородинівських ідей освіти та виховання встановлюється тільки у разі розуміння просвітницької діяльності українського Сократа як такої, що спирається на духовні основи розвитку людини та світу. Велике коло літературних джерел не відповідає цим вимогам. Так, у характерній роботі М. Закалюжного “Педагогічна думка античного світу та Г. С. Сковорода” антична педагогічна спадщина пов’язується з двома тенденціями світогляду, які визначаються як “матеріалістична” та “ідеалістична”, а творчість Г. С. Сковороди розуміється як “матеріалістична” з деякими “архаїчними” ідеалістичними елементами. У цьому разі зв’язок античних ідей освіти та виховання з творчою спадщиною українського педагога встановити неможливо, що пояснює майже повну відсутність робіт з такої проблематики у радянський період.

Підтримуючи ідеї В. Ерна, Ф. Зеленогорського, М. Продума, Ф. Лосєва та інших дослідників, ми стверджуємо, що духовне світосприйняття Г. С. Сковороди, яке визначається радянськими філософами як “ідеалістична тенденція”, безпосередньо зумовлює зміст педагогічної теорії українського педагога. Також, на нашу думку, не має підстав пов’язувати освітні процеси античності та педагогічну спадщину Сковороди з боротьбою