Бідність, як соціально-економічне явище

Для того, щоб більш детально розглянути співвідношення динаміки прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати. Розглянемо рис. 1, де наведено данні офіційної статистики номінальної та реальної заробітної плати і прожиткового мінімуму в Україні для пересічних громадян за 1997-2011рр.

 

Рис. 3. 2. Динаміка номінальної та реальної заробітної плати у співвідношенні із мінімальною заробітною платою та прожитковим мінімумом пересічних громадян в Україні за 1997-2011 рр.

 

Можна зазначити (рис. 3. 2), що загалом мінімальна заробітна плата та прожитковий мінімум громадян мали спільну тенденцію до зростання. Проте, не в усі досліджувані роки темпи їх зростання співпадали. Зокрема, у 1998 році мінімальна заробітна зросла дещо більше розміру прожиткового мінімуму, тоді як прожитковий мінімум значно збільшився у 2000 році й досяг рівня 287, 6 грн., а мінімальна заробітна плата становила лише 118 грн. Досить характерним є той факт, що розмір прожиткового мінімуму в Україні не співпадає за розмірами мінімальної заробітної плати.

Таким чином, слід зважати, прожитковий мінімум, що орієнтується на мінімально допустимі розміри споживання найбільш важливих для людини матеріальних благ та послуг, не забезпечує нормального відтворення робочої сили, оскільки не враховує повного набору товарів та послуг, які необхідні для задоволення першочергових матеріальних та культурних і соціальних потреб людини в Україні.

Оцінка ефективності заходів державної політики щодо боротьби з бідністю

У 2006 р. Україна приєдналася до міжнародної громадянської ініціативи боротьби з бідністю, яка відбувається 17 жовтня – у Міжнародний день боротьби з бідністю, запроваджений ООН. Ця акція передбачає різноманітні заходи на підтримку руху проти бідності, визначає ступінь пріоритетності та важливості подальшого успішного розвитку нації, є ознакою прийняття державою відповідальності за стан і перспективи розвитку людського потенціалу.

Для розв'язання проблеми бідності необхідна цілеспрямована політика, що ґрунтується на економічних та фінансових можливостях держави та максимальній ефективності їх використання.

Постановою Кабінету Міністрів України від 31 серпня 2011 р. № 1057 була затверджена Державна цільова соціальна програма подолання та запобігання бідності на період до 2015 року

Метою Державної цільової соціальної програми подолання та запобігання бідності на період до 2015 року є зменшення кількості бідного населення серед працюючих, сімей з дітьми, особливо багатодітних, дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, безпритульних дітей, безробітних, інвалідів, пенсіонерів, бездомних осіб, в сільській місцевості та запобігання хронічній бідності.

Оптимальним варіантом розв'язання цієї проблеми є поєднання активної соціальної політики, спрямованої на відновлення і зростання зайнятості та створення умов для гідної праці, з ефективною підтримкою найуразливіших верств населення.

31 травня 2012р. Кабінет Міністрів України своїм розпорядженням схвалив Концепцію Державної соціальної програми підтримки сім’ї до 2016 року.

Представляючи проект акта на засіданні Уряду, перший заступник Міністра соціальної політики України Василь Надрага наголосив, що сім’я відображає моральний стан суспільства і є могутнім фактором формування потенціалу нації.

Зокрема, у 2014 році планується удосконалити законодавство у сфері підтримки сім’ї, запровадити стандарти надання соціальних послуг сім’ям, які опинились у складних життєвих обставинах, та сім’ям, які перебувають у зоні ризику щодо потрапляння у такі обставини, розробити та впровадити на регіональному рівні програми підготовки молоді до реєстрації шлюбу, народження та виховання дитини.

Також, була розроблена Державна типова програма реабілітації інвалідів (постанова КМУ від 8 грудня 2006 року) та Державна програма розвитку системи реабілітації та трудової зайнятості осіб з обмеженими фізичними можливостями, розумовою відсталістю та психічними захворюваннями до 2011 року (постанова КМУ від 12 травня 2007 року №716).

17 травня 2012р. був прийнятий Закон України «Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України»

Цей Закон визначає правові, економічні та організаційні засади формування цілісної системи прогнозних і програмних документів економічного і соціального розвитку України, окремих галузей економіки та окремих адміністративно-територіальних одиниць як складової частини загальної системи державного регулювання економічного і соціального розвитку держави. [10, 13]

Отже, держава своїми програмами, законами, постановами та наказами намагається покращити становище України стосовно гострого питання бідності.

 

 

Сучасна світова спільнота поділена на багатих і бідних; країни класифікуються як розвинуті та ті, що розвиваються, держави як демократично побудовані та ті, що не відбулися. Витоки та масштаби цього розподілу пов’язані з соціально-економічними процесами, які відбувалися на протязі багатьох сторіч.

У Декларації тисячоліття, яка прийнята на Саміті тисячоліття 6-8 вересня 2000 р. у Нью-Йорку 189 країнами світу (для виконання протягом 2000-2015 рр.) розроблена матриця ЦРТ, яка включає 8 цілей, 18 завдань розвитку і 48 індикаторів для визначення кількісної оцінки досягнення цілей.

Головною Ціллю Декларації було визначено першу ціль «Подолання абсолютної бідності й голоду», за якою прийнято до виконання два завдання: скоротити удвічі за 1990-2015 рр. частку населення, добовий дохід якого менше 1 дол. (з 2005 р. здійснено перерахунок у розмірі 1, 25 дол.) і скоротити удвічі за 1990-2015 рр. частку населення, яке потерпає від голоду. Станом на останній звітний період – 2008 р. з врахуванням уточнених завдань зафіксоване наступне виконання ЦРТ.