Бiостратиграфiя мiоценових вiдкладiв рiвнинного криму за форамiнiферами

3. Вiдмiна видового складу тарханських форамiнiферових асоцiацiй схiдноi та захiдноi частин Рiвнинного Криму, iх схожiсть з одновiковими комплексами вiдповiдно Кримо-Кавказькоi областi та Південноi Украiни, припускають iснування у тарханi Схiдного Паратетису двох палеобiогеографiчних провiнцiй, якi «змикались» у межах дослiдженоi територii.

4. Поновлення мiкрофауни та збагачування ii середземноморськими елементами на межi карагану (архашенських верств) та вiдкладiв з ервiлiями i фоладами пiдтверджує доцiльнiсть включення останнiх у склад конкського регiоярусу. За наявнiстю планктонних мiкроорганiзмiв та стратиграфiчному положенню картвельськi («ервiлiєво-фоладовi») верстви Рiвнинного Криму одновiковi вербовецьким верствам Передкарпаття.

5. Аналiз розподiлу форамiнiфер у вiдкладах меотичного регiоярусу Рiвнинного Криму свiдчить про правомочнiсть двочленного подiлу даного стратону.

6. Запропонована детальна схема стратиграфii мiоценових вiдкладiв Рiвнинного Криму є результатом комплексного вивчення форамiнiфер iз залученням даних геологiчноi iсторii дослiдженого та сумiжних регiонiв, що забезпечує доцiльнiсть та надiйнiсть ii використання для пошукiв та розвiдування корисних копалин, середньо- i крупномасштабного картування.

Фактичний матерiал. Основою для дослiджень послужив керновий матерiал 28 свердловин (близько 400 зразкiв порiд), що були пробуренi у Рiвнинному Криму, зонi його сполучення з Керченським пiвостровом та Пiвнiчному Присiвашшi. Автор мав можливiсть ознайомитись з колекцiєю мiоценових форамiнiфер Криму та палеонтологiчним матерiалом океанiчного бурiння, якi були люб'язно наданi I. Д. Коненковою (НДI геологii ДДУ, м. Днiпропетровськ) та К. О. Соколовою (Iнститут океанологii РАН, м. Москва). У роботi урахованi лiтературнi данi про мiоценову мiкрофауну вивченого регiону.

Апробацiя результатiв диiсертацii. Результати дослiджень апробованi на XVIII, XX, XXI сесiях Украiнського палеонтологiчного товариства (м. Киiв, 1995, 1997, 1998 рр.), XLIV сесii Палеонтологiчного товариства РАН (м. Санкт-Петербург, 1998 р.), мiжнародних наукових конференцiях та симпозiумi студентiв, аспiрантiв та молодих вчених (м. Томськ, 1996, 1998, 1999 рр.), пiдсумкових наукових конференцiях НДI геологii ДДУ (м. Днiпропетровськ, 1996-1999 рр.).

Публiкацii. Основнi положення диссертацii викладенi у чотирьох статтях (у спiвавторствi) та семи тезах доповiдей.

Обсяг та структура роботи. Дисертацiя складається з вступу, шести роздiлiв, висновкiв та списку використаних джерел. Обсяг текстовоi частини 130 машинописних сторiнок. Крiм того, робота включає 14 рисункiв на 12 сторiнках, 16 текстових таблиць на 41 сторiнцi, 189 найменувань лiтературних джерел на 19 сторiнках.

Автор щиро вдячний своєму науковому керiвнику, доктору геол. -мiн. наук, проф. I. М. Баргу за неоцiненну допомогу при написаннi роботи, а також доктору геол. -мiн. наук, проф. М. Ф. Носовському, кандидатам геол. -мiн. наук Є. М. Богданович, Н. Ф. Дудник, I. Д. Коненковiй, В. В. Коралловiй (НДI геологii ДДУ, м. Днiпропетровьк), К. О. Соколовiй (Iнститут океанологii РАН, м. Москва), зав. вiддiлом палеонтологii О. М. Кучерявих (ГГП «Захукргеологiя», м. Львiв), пiдтримкою та консультацiями яких користувався дисертант. Автор глибоко вдячний спiвробiтникам ПГО «Кримгеологiя» та усiм особам, що сприяли у збираннi матеріалу. В оформленнi роботи брали участь Н. В. Ковалюк, Б. М. Красноока, I. А. Ощенко, С. О. Чепур, яким автор висловлює свою вдячнiсть.

 

 

У першому роздiлi “СТАН ВИВЧЕННЯ ТА ДЕЯКI ПРОБЛЕМИ СТРАТИГРАФII МIОЦЕНОВИХ ВIДКЛАДIВ РIВНИННОГО КРИМУ” дається огляд основноi лiтератури по темi дисертацii та найбiльш важливих дискусiйних питань стратиграфii дослiджених вiдкладiв.

Значний матерiал з геологii, тектонiки, стратиграфii, палеонтологii, iсторii геологiчного розвитку, що накопичений за весь перiод вивчення мiоценових вiдкладiв Рiвнинного Криму, найбiльш повно висвiтлюється в роботах Г. Х. Дiкенштейна та iн. (1958), «Атлас среднемиоценовой фауны Северного Кавказа и Крыма» (1959), Г. I. Молявко (1960), М. В. Муратова (1960), «Геология СССР. Крым» (1969), «Стратиграфiя УРСР. Неоген» (1975), О. В. Чекунова и др. (1976), «Стратиграфия СССР. Неогеновая система» (1986), I. М. Барга (1993), С. О. Мороза та iн. (1995).

Форамiнiфери мiоценових вiдкладiв Рiвнинного Криму вивчались Л. М. Голубничою (1958, 1969), В. А. Крашенинниковим (1959), В. Я. Дiдковським (1959-1962, 1964), I. Д. Коненковою (1991), I. В. Венглiнським (1992). В працях I. М. Барга та iн. (1972; 1993) наводяться списки форамiнiфер за визначеннями Л. С. Пiшвановоi, О. К. Богдановича, I. В. Венглiнського, I. Д. Коненковоi. Цим вичерпуються вiдомостi про мiоценовi форамiнiфери даного регiону.

Незважаючи на численнi науковi данi з стратиграфii мiоцену Схiдного Паратетису, що охоплював вивчену територiю, залишилися ряд дискусiйних питань, серед яких найважливiшi наступнi: положення нижньоi та верхньоi меж мiоцену, а також його пiдвiддiлiв; обсяги кавказького, тарханського, чокрацького, караганського, конкського, меотичного регiоярусiв; мiжрегiональна кореляцiя.

Стосовно до територii Рiвнинного Криму автором в рядi сумiсних та iндивiдуальних публiкацiй [1-11] уточненi обсяги, мiкрофаунiстична характеристика тарханського, конкського, меотичного регiоярусiв; корелятивнi зв'язки тархана, «ервiлiєво-фоладових» верств конкського регiоярусу; для останього встановлено три типа розрiзiв; доповнено iснуючi уявлення про палеоекологiю та палеогеографiю мiоценових басейнiв.

У другому роздiлi “МЕТОДИКА ДОСЛIДЖЕНЬ” розглянуто основнi методи роботи, що були використанi автором.

На першому етапi проводились детальний вiдбiр зразкiв, їх дезiнтеграцiя та вiдмивка з наступним видiленням i переглядом мiкрофауни пiд бiнокуляром МБС-1. Палеонтологiчнi рештки з найбiльш мiцних бiогенних порiд карагану, конки, сармату вивчались у прозорих шлiфах. За допомогою растрового електронного мiкроскопу РЕМ-200 дослiджувався склад стiнки черепашок деяких картвельських та меотичних мiлiолiд; зроблено ряд фотознiмкiв планктонних форамiнiфер тархану.

У подальшому використовувались, головним чином, палеонтологiчнi, палеогiдрологiчний, iсторико-геологiчний