Чинники формування інформаційної безпеки Естонії

Предмет:

Тип роботи:

Бакалаврська робота

К-сть сторінок:

Мова:

Українська

Оцінка:

моніторингів, пов'язаних із порушеннями права на вільне вираження поглядів і ЗМК, боротьбі із різними видами опосередкованої цензури, поширенням ідей агресії і насилля в кризових і постконфліктних ситуаціях. Було висловлено пропозиції про ефективність подальшої діяльності, зокрема, шляхом співробітництва з Радою Європи, ООН/ ЮНЕСКО, секретаріатом Пакту про стабільність у Південно-Східній Європі та місіями ОБСЄ в країнах-учасницях. У результаті обговорення в підсумковому документі з гуманітарного виміру були прийняті відповідні рекомендації з проблем інформації і комунікації, спрямовані на розвиток співробітництва з міжнародними універсальними та регіональними організаціями з метою вдосконалення міжнародних механізмів у галузі інформаційного права; перегляду законодавчих обмежень, встановлених законами про ЗМК, законами про вибори та карним кодексом, які обмежують права на вільне вираження поглядів; порівняльний аналіз ситуацій щодо вільного вираження поглядів у країнах-учасницях ОБСЄ для оцінки діяльності ЗМК; активізацію діяльності Представника ОБСЄ з питань свободи ЗМК на місцях на основі координації дій з іншими міжнародними інституціями та неурядовими організаціями. Стамбульський самміт окреслив гуманітарні підходи ОБСЄ до політичних процесів у регіоні, засвідчив налаштова-ність організації до ефективного співробітництва в інформаційній сфері.

Динамічна трансформація світової політики вплинула на хід політичних дискусій у рамках Віденської сесії ОБСЄ 12-13 березня 2001 року, де обговорювалися гуманітарні чинники діяльності Організа¬ції, зокрема проблема «Свобода вираження поглядів: сучасне і майбутнє». Результатом обговорення стало прийняття рекомендацій щодо забезпечення права вільного вираження поглядів і здійснення конкретних заходів у напрямі вдосконалення системи демократичних інститутів у країнах-учасницях ОБСЄ. Рекомендації, призначені для країн-учасниць, урядових і неурядових організацій, включають положення про відповідність національних норм і принципів у галузі свободи вираження поглядів міжнародним стандартам (Європейська Конвенція з Прав людини, 1951р. з поправками 1998р.), про конституційне забезпечення основних прав і свобод, дотримання принципів безсторонності і прозорості судових рішень, визнання конфіденційності інформації лише V випадках абсолютної необхідності для демократичного суспільства з мстою забезпечення його життєдіяльності. Окремі положення стосуються відповідальності за спотворення інформації відповідними особами.

Також зазначається, що забезпечення вільного доступу до інформації є необхідною умовоюдотримання права на свободу слова: уряди не повинні застосовувати податкові чи ліцензійні заходи з метою обмеження діяльності незалежних ЗМК.

Щорічні наради ОБСЄ (Відень, 2000-2001 рр.) зафіксували послідовну позицію організації щодо порушень права на вільне вираження поглядів у зонах воєнних конфліктів у Росії (Чечня), Бєларусі, Ірландії, Югославії, Вірменії, Азербайджані і закликали до підтримки і стабільності демократичних перетворень, проведення внутрішньої і зовнішньої політики на основі загальновизнаних принципів та взятих на себе зобов'язань.[3]

Розділ 2. Еволюція формування інформаційної безпеки Естонії

Насьогодні Європейська Комісія бере участь у роботі Великої Вісімки, Організації економічного співробітництва і розвитку та ООН. Приватний сектор працює над проблемами безпеки в таких організаціях, як Глобальний бізнес-діалог (www.GBDe.org) або Глобальний Інтернет-проект (www.GIP.org). Основне завдання ЄС – подальше зміцнення діалогу Європейської Комісії з міжнародними організаціяи та партнерами щодо проблеми мережевої безпеки та, зокрема, щодо зростаючої залежності від електронних мереж.[3]

2.1. Історичні етапи формування інформаційної безпеки в Естонії

10 березня 2004 року було створено Європейську агенцію з питань мережевої та інформаційної безпеки (European Network and Information Security Agency - ENISA). Це спеціалізована агенція ЄС, діяльність якої спрямована на зміцнення можливостей європейської спільноти, країн-членів, а також ділових кіл в сфері попередження і реагування на проблеми, пов’язані з інформаційною безпекою.

Основними напрямами діяльності Агенції є: надання консультацій та допомоги Комісії і країнам-членам в сфері інформаційної безпеки; збір та аналіз даних щодо безпекових інцидентів в Європі та ризиків, що виникають; розробка методів оцінки та управління ризиками для підвищення здатності ЄС реагувати на загрози інформаційній безпеці; підвищення обізнаності та розвиток співробітництва між різними акторами в сфері інформаційної безпеки, зокрема шляхом стимулювання взаємодії між державним і приватним секторами. Агенція також допомогає Європейській Комісії у попередній технічній роботі з метою оновлення і вдосконалення європейського законодавства в сфері мережевої та інформаційної безпеки .

У своїй діяльності Агенція спирається на щорічні робочі плани/програми, які містять перелік основних пріоритетів і цілей та запланованих заходів для виконання поставлених завдань. Так, у робочій програмі Агенції на 2010 рік визначено такі стратегічні пріоритети:

1. Підвищення здатності європейських електронних мереж протистояти зовнішнім впливам

В рамках цього напряму діяльність Агенції включає такі заходи:

1) надання підтримки зусиллям зацікавлених сторін у створенні довідника з практики сповіщення про інциденти;

2) надання допомоги провайдерам у зміцненні стійкості їхніх мереж через проведення аналізу правових і політичних перешкод в обміні інформацією та визначення критерієв стійкості систем;

3) створення сприятливих умов для проведення європейських тренінгів з питань інофрмаційної безпеки тощо.

2. Розвиток співробітництва між країнами-членами

З 2007 року ENISA підтримує проекти співробітництва між країнами-членами ЄС в сфері інформаційної безпеки. Так, ENISA надала підтримку проектам співпраці між Угорщиною та Болгарією щодо створення Болгарскої урядової комп’ютерної групи швидкого реагування (CERT), а також співробітництва між CERT-FI (Фінляндія) та CSIR/MERAKA (Південна Африка) щодо обміну досвідом та створення Південно-африканської групи реагування на комп’ютерні інциденти (Computer Security Incident Response