Чинники формування особистості

У баладах зображуються важкі життєві ситуації, в які попадають дорослі діти, що без батьківського благословення розпочинали в житті важливі, на їх думку, справи. Порушення народних традицій, на думку народу, криє в собі велику небезпеку для молодих людей, які нехтують заповідями народної мудрості.

Чарівний дивосвіт життя для кожної дитини відкривається в казках. Вони чітко діляться на три групи: казки про тварин, фантастичні і соціально-побутові.

Казки як епічні оповідання соціально-побутового, чарівно-фантастичного і алегоричного характеру відображають багатогранність життя. Народна мудрість адаптувала зміст казок для сприймання дітьми. Казки мають своєрідну систему різноманітних художніх засобів, підпорядкованих, з одного боку, героїзації позитивного, звеличення добрих справ і бажань, а з другого, вони підсилюють сатиричне викриття негативних персонажів, явищ життя. У казках часто у гротескному плані зображені негаразди, ганебні явища побуту. У дітей, читачів і слухачів формується відраза до таких явищ, бажання втілювати в життя ідеали добра, правди, справедливості.

В емоційному, дохідливому ключі казки дають дітям необхідну інформацію про звірів і рослин, про домашніх тварин, природу, людей, стосунки між ними. Казки акумулюють у собі величезний морально-духовний потенціал, національні цінності [16, 12]. За допомогою казок складається гарна основа для виховання в дітях таких рис, як доброта, щедрість, чуйність, хоробрість, милосердя тощо. Казки допомагають також пробудити в серці і душі дитини відразу до таких вад, як лінощі, хитрість, боягузтво, нахабство, користолюбність , несправедливість та ін.

Важлива роль у вихованні належить героїчним казкам, де прославляються подвиги в ім'я рідного народу. У таких творах утверджуються фізична і духовна сила, звитяга, стійка воля та інші високі лицарські якості наших предків. Наприклад, у таких казках, як про Котигорошка, Івана — мужицького сина, прославляється ідеал богатиря, лицаря, патріота рідної землі, який всіма своїми вчинками утверджує в житті добро, правду, справедливість. Такі герої мають незвичайні силу і мужність, доброту і чесність, ненависть до ворога, який знущається з людей, катує їх, плюндрує землю рідного народу, збиткується над його святинями.

У процесі розв'язання конфлікту між позитивними і негативними героями казок добро завжди перемагає зло. Багатьма художніми засобами, які діють на емоції і розум дітей, в них формується активна життєва позиція допомагати добру, утверджувати його в житті.

І батьки, і педагоги зосереджують увагу дітей на тому, що кожен із персонажів казок є носієм конкретно вираженої людської ознаки. Наприклад, лисиця — символ хитрості, вовк—жорстокості і розумової обмеженості, ведмідь— вайлуватості, самовпевненості , заєць — наївності і боязкості, баран — впертості, півень — крикливості і самовпевненості. Дітки чітко усвідомлюють, що цими якостями володіють люди. Вони прагнуть розвивати в собі позитивні якості персонажів казок.

В соціально-побутових казках відображене життя представників різних прошарків українського суспільства — селян, козаків, ремісників, поміщиків та ін. У таких казках позитивними персонажами здебільшого виступають вихідці з народу, які завдяки своїм природним даним — розуму і винахідливості, доброті і щедрості — одержують моральну перемогу. Казки у привабливій формі підказують дітям, як треба жити гідно, постійно приносячи людям добро, користь рідному краю.

Дуже багато персонажів казок наділені незвичайною силою, дивовижними можливостями. Позитивні герої казок відчувають себе невіддільними від рідної природи, яка всьому сприяє їм, створює умови і дає засоби для досягнення багатьох життєво важливих цілей.

Багатовіковий досвід народної педагогіки переконує в тому. Що за допомогою образів тварин і рослин у дітей можна успішно формувати певне ставлення до того чи іншого суспільного явища, факту людського життя. Зі змісту казок діти черпають почуття та ідеї любові до природи, рідного краю, Батьківщини-України.

Діти, що проходять школу казок, одержують добру підготовку в соціально-психологічному, етно-духовному плані до вступу в реальне самостійне життя, в якому співіснують добро і зло, любов і ненависть, працелюбність і лінощі, сміливість і боягузтво . Слухання казок і сприймання їх емоційно-художнього, ідейно-духовного змісту є важливим і своєрідним шляхом поступового входження особистості в життєву реальність.

Пробуджуючи у дітей любов до казок, необхідно привчати їх розрізняти казки за походженням, специфікою художнього домислу та поетикою, образною системою.

Важливим пластом народної мудрості, зокрема виховної, є легенди, перекази та історичні оповідання. Найчастіше вони мають історико-героїчну, міфологічну і апокрифічну основу з обов'язковою установкою на вірогідність відображених подій. До легенд в основному традиційно зараховують ті усні твори, які відображають стародавні суспільні явища, християнську (біблійну) міфологію. 

Характерними ознаками легенд є приналежність до давно минулих часів, їхній фантастичний характер, наявність незвичайних персонажів, часто з надприродними властивостями. Легендам характерні чітка послідовність викладу подій, драматизм змісту, обгрунтованість причинно-наслідкових зв'язків між суспільно-історичними, культурно-духовними явищами.

 У таких творах, як ,,Богатирі семилітки ’’, ,,Богатир затягнув дуба ’’, ,,Богатир на лимані ’’, ,,Богатир і кінь ’’, ,,Річка Стугна ’’, ,,Три брати засновники Києва ’’, ,,Річка Либідь ’’, ,,Кирило Кожум'яка ’’ та інших, прославляється фізична моральна і духовна сила наших пращурів. Народ розкриває глибокий внутрішній світ богатирів, захоплюється їхньою непохитною волею до перемоги над ворогом, який часто зображується в образах зміїв, песиголовців, людоїдів, різноманітних страхіть.