— це втілення вищої справедливості, краси, поезії. Йому належать найвищі чесноти, про які люди часто лише мріють і не можуть, у зв'язку з багатьма факторами, реалізувати їх у своєму житті, утвердити у справах, вчинках, поведінці. Бог спускається з своїх неземних, небесних висот до людей, відвідує їхні оселі і щедрою рукою роздає достаток, радість і щастя, надихає людей на добро, робить їх духовно вищими. В колядках і щедрівках навіть сонце виявляє батьківську турботу про селянське господарство, добрий урожай, приплід худоби, прибутки. Місяць та інші природні сили доброзичливо настроєні до людей, допомагають їм у добрих справах.
Пошук
Чинники формування особистості
Предмет:
Тип роботи:
Курсова робота
К-сть сторінок:
49
Мова:
Українська
Зміст багатьох колядок і щедрівок відображає високий духовний світ людини, її зовнішню і внутрішню красу. Дівчина тут не просто невтомна трудівниця, звичайна селянка, а царівна чи королівна, хлопець — не просто звичайний собі парубок, а казковий богатир, хоробрий і шляхетний лицар, втілення багатьох чеснот, зокрема мужності звитяги, сили волі і сили духу, милосердя, глибокої духовності. Все це підіймає дух, звеличує, стимулює прагнення бути в житті кращим, благороднішим.
Колядки і щедрівки відображають істотні ознаки української ментальності, нашого національного духу. Його згустки нерідко втілені в епітети, метафори, алегорії, місткі художні образи, наприклад ,,тихий Дунай’’, ,,золоті весельця ’’, ,,пустимо стрілу, як грім по небу’’, ,,вся наша родина славна Україна’’ та ін.
Важливо підкреслити, що наші предки дуже турбувалися про стійкість свого духу, незламну силу волі. Так, у колядці ,,Чи спиш, чи чуєш, пане господарю?’’ іде мова про будівництво церкви-фортеці вільного духу. Господар вигнав з рідної землі татарську орду. Він ,,церков збудував з трьома вершечками, з двома віконцями. Одним віконцем сонечко сходить, другим віконцем місяць заходить, райськими дверима господар ходить’’. Він робить добрі справи ,,людям на хвалу, собі на славу’’[11, 263].
Вихованцям важливо знати, що в колядках з давніх-давен зберігалися глибока експресія, наступальність і бойовитість у боротьбі зі злом, войовничі інтонації наших предків, коли мова йде про ворогів рідної землі. Багатьом колядкам характерні такі висловлювання: ,,коник швидкий і мечик твердий’’, ,,блискають мечі, як блискавки вночі ’’, ,, блиснем шаблями, як сонцем у хмари ’’, ,,стугонять коні, як громи в небі ’’ тощо. Утверджується впевненість у своїх силах, віра в перемогу над ворогом, прославляється богатирська сила воїна-патріота: ,,Я конем потопчу, а мечем посічу, а коником, як заграю, врагів турків ізлякаю, а мечем як заблищу, назад турків ворочу ’’.
Такі та численні подібні приклади переконують нас у тому, що якості лицарського характеру, стійкість у боротьбі ворогом, непохитна воля до свободи завжди високо цінувалися у наших предків. Важливо зазначити, що народ прославляє енергійну діяльність, перетворюючу силу впливу на навколишні обставини з метою їх поліпшення в інтересах народу, трудової людини.
Дослідники вважають часто колядки найдавнішим фольклорним жанром. В них і понині зберігаються дуже цінні відомості про життя наших предків у родоплемінну добу.
Яскравими і високохудожніми зразками фольклорних жанрів весняно- літнього циклу є веснянки, гаївки, пастуші ладанки, русальські пісні та ін. Науковці доводять, що переважна більшість їх творилася нашим народом ще в дохристиянські часи.
Веснянки і гаївки відзначаються великою розмаїтістю, глибокою любов'ю минулих поколінь нашого народу до життя, природи. За своїм змістом і формою вони імпонують сучасній молоді, утверджуючи в її внутрішньому світі життєрадісність, глибоке відчуття природного оточення, краси, навколишнього світу.
З великою ніжністю і пристрастю дівчата виконують веснянки і гаївки. У змісті цих пісень відображені безтурботне дівування, передчуття кохання, залицяння, зустрічі з милим. Оспівується дівоча краса, чарівність, щира любов, бажання бачити рідну місцевість уквітчаною різним зелом, добрими справами [11, 30].
Оригінальну сферу духовності нашого народу становить зміст русальних пісень. Ці пісні виконуються в період весняного розмаю, цвітіння жита. У русальних піснях відображаються утаємниченість, одухотворення явищ природи, романтика і прагнення пояснити те, що залишається для молоді ще непізнаним. Зміст таких пісень відповідає психологічним особливостям підлітків і юнаків.
Такими піснями наші предки прагнули накликати кращий урожай збіжжя. Русальні пісні співалися під час ,,русального тижня ’’, який збігався зі святом клечальної неділі — ,, трійці ’’.
На головне свято середини літа Івана Купала співали купальські пісні. Вони лунали вперемішку з дотепами, жартами, легендами, розповідями про різні пригоди. У піснях утверджуються радість і краса життя, добро, кохання, віра в майбутнє.
Збираючи квіти і плетучи вінки (з нагідок, ромашок, м'яти тощо), дівчата співають задушевні пісні торкаються потаємних схованок серця (див. додаток 2 ).
В купальських піснях прославляються буяння зеленого світу, торжество літнього розмаю.
У піснях, обрядових дійствах, які виконуються в це свято, відображена багата фантазія, уява нашого народу. В усній народній творчості опоетизований образ цвіту папороті, який має глибоку символіку. Хто в купальську ніч знайде цвіт папороті, той буде щасливий у коханні, в житті..
За минулих часів дуже поширеними серед молоді були петрівочні пісні. В піснях-петрівочках оспівувалася краса рідного краю, явища природи. Дівчата, які восени мали виходити заміж, співали пісні, в яких прощалися з дівуванням.
Значний виховний вплив на молодь мають жниварські пісні, в тому числі зажинкові і обжинкові. В них прославляється праця на власному полі, в ім'я підвищення добробуту людини, всього