Дослідно-експерементальна робота по вивченню ефективності застосування нетрадиційних типів уроків під час практики

1) дидактичних (формування і застосування нових ЗУН, розширення кругозору тощо) ;

2) розвиваючих (розвиток пам'яті, мови, інтелекту, творчих здібностей, інтересу до знань) ;

3) виховних (виховання самостійності, колективізму, відповідальності, волі навичок співробітництва ін. [5, c. 182]

Етапи дидактичної гри: підготовчий, проведення гри, узагальнення і аналіз результатів. Під час підготовчого етапу формується мета гри, обирається її навчальний зміст, розробляється план і сценарій, готується обладнання, проводиться інструктаж, розподіл релей, консультації тощо. На 3-му етапі вчитель повинен допомогти гравцям систематизувати результати гри (чого навчилися?), оцінити процес пізнавальної діяльності. Гра може тривати від декількох хвилин до цілого уроку і використовуватися на різних його етапах, в позакласній роботі.

У цьому посібнику пропонується описи різних інтелектуальних ігор та деякі приклад їх використання. Особливістю запропонованих ігор є їх універсальність, тобто будь-який вчитель, незалежно від навчального предмета та вікових особливостей учнів, може використовувати всі ці ігри, наповнивши їх своїм навчальним змістом. Зрозуміло, що підготовка уроку-гри потребує більше часу, ніж підготовка до звичайного уроку. Але педагогічний результат такого заняття буде значно більшим (інтерес учнів до нових знань, активність їх в проведенні заняття, позитивний настрій вчителя й учнів та ін.). У посібнику розглянуто 15 універсальних інтелектуальних ігор: ланцюжок, «Так чи ні?», KBK, «Ерудит» «Поле чудес», брейн-ринг, «Перший мільйон», «O, щасливчик», «Щасливий випадок» «Блеф», «Бізнес», інтелектуальний хокей, вікторина, рольова гра, ділова гра (імітаційні, театралізовані, гра-конференція). Ми не можемо тут пропонувати методику проведення всіх ігор, тому зупинимося на одному прикладі.

Гра «Ерудит». У грі беруть участь 6 учасників. Запитання першого завдання (6-12 запитань за певною темою), яке їм дається, оцінюється за 5-бальною системою. Якщо учасник гри не знає відповіді на запитання, йому може допомогти група підтримки, але тоді відповідь оцінюється за 3-бальною системою. Після кожного конкурсу журі оголошує результати. Той з учасників, хто набрав найменшу кількість балів, вибуває з гри. Залишаються сильніші. Отже, у 1-му конкурсі беруть участь 6 учнів, у 2-му – 5, у 3-му – 4 і т. д. Переможцю останнього конкурсу присвоюється звання «Ерудит» і вручається головний приз. Решта учасників також одержують заохочувальні призи.

Розглянемо проблему нестандартних уроків на основі інтерактивних технологій. Пометун О., Пироженко JI. відмічають: «Суть інтерактивного навчання в тому, що навчальний процес відбувається за умови постійної, активної взаємодії учнів. Це спів навчання, взаємонавчання (колективне, групове, навчання у співпраці), де і учень, і вчитель є рівноправними, рівнозначними суб'єктами навчання, розуміють, що вони роблять, рефлектують з приводу того, що вони знають, вміють, здійснюють. Організація інтерактивного навчання передбачає моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, спільне вирішення проблеми на основі аналізу обставин та відповідної ситуації». Інтерактивна технологія навчання має позитивні (вчитель може раціональніше розподілити свій час в корекції навчання окремих учнів, покращується дисципліна та ін.) і слабкі сторони (важко наладити взаємонавчання як постійно діючий механізм, не завжди ефективний результат взаємонавчання, витрата більше часу на підготовчий етап) [5, c. 184].

Умовна робоча класифікація інтерактивних технологій, що запропонована авторами:

1) інтерактивні технології кооперативного навчання;

2) інтерактивні технології колективно-групового навчання;

3) технології ситуативного моделювання;

4) технології опрацювання дискусійних питань.

Форми організації навчання в кожній групі інтерактивних технологій перераховані в таблиці 1.

Розглянемо методичні основи деяких з цих груп.

1. Інтерактивні технології кооперативного навчання. Парна і групова робота організовується на уроках засвоєння і застосування знань, умінь, навичок. Це може відбутися одразу ж після викладу вчителем нового матеріалу, на початку нового уроку застосування знань умінь, навичок або бути частиною повторювально-узагальнюючого уроку. Учні об'єднуються у групи. Всі учні активні в обговоренні. Автори розглядають такі об'єднання: робота в парах; змінювані (ротаційні) трійки; два – чотири – всі разом; карусель; робота в малих групах. У посібнику наводиться методика організації роботи в кожному об'єднанні. Залежно від змісту та мети навчання можливі різні варіанти організації роботи груп: «Діалог», «Синтез думок», «Спільний проект», «Пошук інформації», «Коло ідей», «Акваріум».

2. Інтерактивні технології колективно-групового навчання передбачають одночасну спільну (фронтальну) роботу всього класу: «обговорення проблем в загальному колі», «Мікрофон», «Незакінчені речення», «Мозковий штурм», «Навча-ючи – вчуся» («Кожен вчить кожного», «Броунівський рух»), «Ажурна пилка» («Мо-заїка», «Джинг-со»), «Аналіз ситуації», «Вирішення проблем», «Дерево рішень».

У посібнику за ред. Мойсеюк М. Є. детально розглядається методика організації занять по двом іншим інтерактивним технологіям. Застосування інтерактивних технологій висуває певні вимоги до структури нестандартних уроків. Як правило, структура таких занять складається з п'яти елементів:

1) мотивація;

2) оголошення, представлення теми та очікуваних результатів;

3) надання необхідної інформації;

4) інтерактивна вправа – центральна частина заняття;

5) підбиття підсумків оцінювання результатів уроку [20, с. 332].

Автори розглядають структуру і методику 26 інтерактивних нетрадиційних уроків з різних шкільних предметів, крім трудового навчання; методику оцінювання навчальної діяльності учнів на таких уроках. Корисний для вчителя розділ 5 «Роздаткові матеріали для учнів» («Як працювати в малих групах», «Коло ідей», «Акваріум», «Мозковий штурм», Метод», «Прес», «Займи позицію», «Навчаючи – учусь», «Мікрофон», «Розігрування ситуації з ролях», «Аналіз