Дослідно-експерементальна робота по вивченню ефективності застосування нетрадиційних типів уроків під час практики

«Ток-шоу», «Ажурна пилка», «Суд від свого імені»). У додатках наведені конспекти уроків з різних предметів, короткий словник деяких термінів.

Отже, цей науково-методичний посібник може стати в нагоді кожному педагогу по використанню інтерактивних технології на нетрадиційних уроках. Тоді процес навчання буде цікавим, різноманітним, ефективним, демократичним, в якому будуть брати активну участь всі учні. Для активізації пізнавальної діяльності учнів на уроці можна використати посібник для вчителів А. О. Гіна «Прийоми педагогічної техніки: Вільний вибір. Відкритість. Діяльність. Зворотній зв'язок. Ідеальність». Відносно нашої теми дослідження – нестандартних уроків, то в посібнику цьому питанню приділено такі розділи: «Колективна учбова діяльність» («Організація роботи в групах», «Спіймай помилку», «Прес-конференція, та питання до тексту», «Своя опора»), «Мозковий штурм», «Ділові ігри» («Компетентність», «НДЛ», «Точка зору»), «Ігрова навчальна діяльність» («Ігри-тренінги», «Ігри у випадковість»,

«Театралізація», «Кажіть мені – Так чи ні»). Прийоми активізації пізнавальної діяльності учнів, запропоновані А. Гіном, можна використовувати на всіх етапах нестандартних уроків. Корисним для педагога в підготовці та аналізу уроку буде, розроблений автором «Конструктор уроку», елементами якого є прийоми активізації пізнавальної діяльності учнів. Наприклад, початком уроку може бути інтелектуальна розминка: кілька нескладних задач або їх комбінування, гра «Так – чи ні»; невелике опитування за «Світлофором» для мобілізації; обговорення зробленого домашнього завдання або загадка з «відстроченою відгадкою» – «Здивуй!» тощо. Таким чином розписуються інші етапи уроку і зводиться все до єдиної таблиці – «Конструктору уроку», який вчитель може творчо змінювати кожного уроку.

Отже, використання нестандартних уроків і окремих нестандартних прийомів педагогічної техніки та технології на уроках сприяє творчості як вчителя, так і учнів.

Переваги нестандартних уроків в порівнянні із звичними структурами уроків в тому, що підвищується інтерес учнів до навчання, їх активність в пізнанні і творчості, самостійність пошуків знань, переживання успіху досягнень, ініціативність, можливість індивідуального підходу до учнів, використання інноваційних та інформаційних педагогічних технологій, розвиток культури спілкування, взаємовідповідальності і т. д. [20, c. 334]

Але є деякі складності і недоліки використання нестандартних уроків:

1) затрати більшого часу на підготовку і проведення таких уроків;

2) не всі учні в рівній мірі активні;

3) організаційні труднощі (дисципліна, правила поведінки) ;

4) ускладнюється система оцінювання, аналізу результатів навчання;

5) забезпечення науково-методичної і матеріально-технічної бази навчання;

6) знаходження певного місця таких уроків в навчально-виховному процесі тощо.

Недарма педагог – новатор В. О. Сухомлинський казав, що до хорошого уроку треба готуватися все життя. Такими ж прикладами творчого підходу і проведення занять з учнями являється досвід роботи педагогів – новаторів В. Ф. Шаталова, І. П. Волкова та багатьох інших.

 

 

На небезпечну тенденцію зниження інтересу учнів до занять, яка появилась у нашій школі ще в середині 70-х років, масова практика відреагувала нестандартними уроками, головною метою яких є пробудження й утримання інтересу школярів до навчальної праці.

Нестандартні уроки більше подобаються учням, ніж буденні навчальні заняття. У них незвичайні задум, організація, методика проведення. Тому багато педагогів бачать у них прогрес педагогічної думки, правильний крок у напрямку демократизації школи. З іншого боку – перетворювати нестандартні уроки в головну форму роботи, вводити їх у систему недоцільно через відсутність серйозної пізнавальної праці, невисокої результативності, великої втрати часу.

Пошук шляхів активізації пізнавальної діяльності учнів на уроках – не нова проблема в дидактиці. Проблемами методики уроку, шляхів його вдосконалення переймалися багато вчених і вчителів таких, як А. М. Алексюк, Ю. К. Бабанський, Є. М. Ільїн, M. І. Махмутов, В. О. Оніщук, І. П. Підласий, Д. О. Тхоржевський. H. M. Яковлев та багато інших. На небезпечну тенденцію зниження інтересу учнів до занять, яка з'явилася в нашій школі ще в середині 70-х років, масова практика школи відреагувала нестандартними уроками. Головна мета таких уроків – пробудження и утримання інтересу до навчальної праці.

Сучасний погляд на дидактичні основи уроку трудового навчання розкриває Олександр Коберник. Він дослідив питання, яке на перший погляд здається елементарним: звичайно, весь процес навчання спрямований на засвоєння школярами певного кола знань, умінь та навичок, тому навчальна мета і повинна визначати результат, якого мають досягнути учні. Однак до цих пір у шкільній практиці все ще домінує інша логіка – переважаюча діяльності вчителя, яка виражає в постановці мети стосовно вчителя. Застосовуючи пояснювально- ілюстративну методику уроку, викладачі домагалися міцного засвоєння знань, умінь і навичок. У зв’язку з цим педагогічна наука і шкільна практика спрямовують свої зусилля на пошуки шляхів подолання, удосконалення уроку трудового навчання [23, c. 88].

Аналіз уроків та анкетування вчителів трудового навчання переконують, що універсальної, жорсткої структури уроку, придатної для всіх випадків організації трудового навчання, бути не може. Тому останнім часом зроблено чимало спроб удосконалити побудову уроків як, форми організації навчання, застосовуючи так звані нестандартні уроки, а саме: урок-вікторину, урок-змагання, урок-гру, інтегрований урок тощо.

Дослідження матеріалів показує, що для учнів найбільш цікавими є ті уроки, на яких чітко організовано навчально-трудовий процес, де їх залучають до активної пізнавальної діяльності, що приносить їм успіх, радість