Динаміка розвитку військової лексичної підсистеми в сучасній німецькій мові

Публікації. Основні положення дисертації викладені в 15 публікаціях автора: 7 статтях, опублікованих у фахових виданнях України, та матеріалах і тезах 8 вказаних вище конференцій.

Структура і обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, загальних висновків, списку використаних джерел і списку джерел ілюстративного матеріалу. Загальний обсяг роботи становить 226 сторінок, обсяг тексту дисертації – 199 сторінок.

У вступі обґрунтовується вибір теми та актуальність обраної для дослідження проблеми, визначаються конкретні завдання, методи, об’єкт і предмет дослідження, розкривається наукова новизна, формулюються основні положення, які виносяться на захист, подається особистий внесок дисертанта, теоретичне значення та практична цінність роботи.

У першому розділі роботи викладаються теоретико-методологічні засади дослідження; визначаються особливості функціонування військової лексики та її місце у сучасному суспільстві; розглядаються проблеми дивергентного розвитку військової лексики німецької мови до об’єднання НДР та ФРН з урахуванням їх висвітлення у лінгвістичній літературі; виявляються головні екстралінгвальні детермінанти динаміки розвитку військової лексичної підсистеми сучасної німецької мови.

У другому розділі розглядаються такі динамічні процеси у військовій лексичній підсистемі сучасної німецької мови як неогенія та зміни частотності вживання лексичних одиниць досліджуваної підсистеми (архаїзація, розширення функціонального простору лексичних одиниць), їх особливості у досліджуваний період, дається аналіз словотвірних та семантичних дериваційних процесів.

У третьому розділі виділяються і аналізуються англоамериканізація та евфемізація як тенденції розвитку військової лексичної підсистеми сучасної німецької мови, як засоби нової категоризації в картині світу сучасного суспільства, визначається роль англоамериканських запозичень у розвитку військової лексичної підсистеми, механізми адаптації досліджуваних одиниць до нових умов функціонування у сучасному загальнонімецькому слововжитку.

У загальних висновках узагальнюються основні результати проведеного дослідження.

Список використаних джерел складається із 281 найменувань творів вітчизняних та зарубіжних авторів. Список джерел ілюстративного матеріалу включає 24 назви.

 

Спроможність мови до змін забезпечує її адаптування до процесів перебудови позамовної реальності. У реферованому дослідженні динамічні процеси, які відбуваються у мові, ми розглядаємо за С. Н. Денисенко та А. Е. Левицьким як динаміку розвитку мови, зокрема досліджуваної нами лексичної підсистеми.

Б. М. Задорожний, М. П. Кочерган, Б. О. Серебренніков та інші мовознавці відзначають, що мовні зміни як процес можуть бути повністю усвідомлені лише при залученні синхронічного розгляду динаміки мови. Таким синхронним зрізом для дослідження розвитку військової лексики є в роботі сучасна німецька мова (далі – СНМ). Термін СНМ слугує для позначення німецької мови, функціонування якої в геополітичному плані обмежується територією сучасної Німеччини, хронологічно ж – це мова після об’єднання ФРН та НДР у єдину державу у 1990 році.

Аналізуючи проблеми динаміки розвитку військової лексики в СНМ, ми приєднуємося до тези, що військова лексика як одна із адаптивних мікросистем національної мови, інтегруючись в інші сфери життя суспільства, набуває значення загальновживаної лексики, стає невід’ємною частиною мовної картини світу пересічного носія німецької мови (M. Buschmann, H. Bußmann, A. Gnam, S. Heise та ін.). У реферованій роботі ми користуємося термінами “військова субмова” (запропоновано Т. Д. Михайленко), “військова лексична підсистема СНМ” (далі – ВЛП СНМ), “військовий вокабуляр СНМ”. Під цими термінами ми розуміємо систему мовних одиниць, референціально і сигніфікативно пов’язаних з такою специфічною сферою людської діяльності як військова справа з усією сукупністю об’єктів, які її складають. Функціональна сторона цих мовних одиниць пов’язана не тільки зі структурою мови, але й з військовими доктринами (які визначаються політичними інтересами, цілями держав/цілих блоків), тобто цілеспрямованими соціальними діями людей. Усі зазначені вище терміни вживаються нами як синоніми.

Поділяючи точку зору сучасних мовознавців (М. М. Болдирєв, Ю. М. Караулов, О. С. Кубрякова, О. Г. Почепцов, Л. В. Сахарний, О. О. Селіванова, Ж. П. Соколовська, А. А. Уфімцева, О. М. Шахнарович та ін.), при дослідженні ВЛП СНМ враховуємо насамперед людський фактор у механізмі відображення і позначення мовою реального світу, розглядаючи людину як реалію дійсності, яка має свої експресивні, когнітивні та ментальні особливості і відіграє активну роль у виборі мовних засобів, та спираємося на одне із фундаментальних понять антрополінгвістики – картину світу (розрізнюючи концептуальну і мовну моделі світу). Поняття мовної картини світу дозволяє більш глибоко зрозуміти і осмислити співвіднесеність мови та дійсності, інваріантного та ідіоматичного в процесах мовного відображення та інтерпретації світу людиною. Ми розглядаємо мовну картину світу як певний спосіб відбиття сприйнятої реальності або віртуальної дійсності через призму мови та національних історико-культурних особливостей її носіїв, тобто як систему колективних ментально-психологічних образів-комплексів, зафіксованих у семантиці мовних одиниць. Кожна конкретна мова ґрунтується на своїй особливій моделі світу і членує світ по-своєму, має свій специфічний засіб