Джерельна база та історіографія проблеми міських органів влади в правобережній україні за часів наполеонівських війн

Предмет:

Тип роботи:

Стаття

К-сть сторінок:

Мова:

Українська

Оцінка:

ХУІІІ – першої половини ХІХ ст. поступово, але неминуче прогресувало. Проте в урядових колах та серед самого міського населення тих часів була поширена думка про застій і занепад міст (через бюрократію, скорочення чисельності купецтва, послаблення промисловості, бідність міських станів). За його визначенням, пізньофеодальне місто необхідно розглядати як поселення багатофункціонального призначення зі значною кількістю населення (по меншій мірі у кількасот осіб, які представляли його торгово-промислову частину у вигляді посадської общини), яке живе в умовах специфічного укладу громадського життя, своєю діяльністю в господарському, політико-адміністративному та культурному розвитку привертає до себе сільську округу й об’єднує її в єдиний державно- господарський механізм. Автор відзначає, що процес містоутворення можна визначити, як появу нових міст, які фокусують різноманітну владу. На його думку, у першій половині ХІХ ст. розрізняли 9 видів міських або адміністративно-промислових поселень: 1) міста губернські та повітові; 2) міста без- повітові та заштатні; 3) посади; 4) містечка; 5) передмістя міст та містечок; 6) військові поселення (фортеці, укріплені форпости) ; 7) духовні поселення (монастирі, пустелі, скити) ; 8) фабрики та заводи; 9) промислові заклади (рудні та ін.). На важкий стан міст уряд звернув увагу 31 грудня 1796 р., коли скасував відразу 124 «несправжніх» міста з метою підняття важливості тих міст, які були штатними. Проте адміністративні потреби змусили уряд у 1802 р. поновити чимало скасованих міст. У 1822 р. за наказом міністра фінансів Д. А. Гур’єва від усіх казенних палат було зібрано свідчення про причини занепаду міст. Головними причинами були: посилення конкуренції з боку селян, урядова підтримка дворян, зростання гільдійських зборів, послаблення та зміна прав. У цілому вченому вдалося справитися з поставленим завданням і розкрити всю специфіку становища міст Росії у згадуваний період15.

У монографії Ю. І. Пітюренка «Розвиток міст і міське розселення в Українській РСР (особливості розвитку і розміщення, типологія, територіальні системи і перспективи) « (К., 1972) стверджується, що найкрупніші і великі міста (Київ, Житомир, Рівне, Луцьк) розташовані на межі Полісся і лісостепової зони. Вони виникали як форпости укріплення від степу16.

Багатотомне видання «Історії міст і сіл Української РСР» в 26 т., а саме томи «Київ», «Хмельницька область» та «Житомирська область», як узагальнююча праця, допомагає розібратися у тогочасній системі державного управління, залучити дані про регіональну специфіку міського управління як у губернських, так і в повітових містах17.

У монографії П. А. Зайончковського «Правительственный аппарат самодержавной России в ХІХ в. « (М., 1978) всебічно аналізується еволюція чиновництва у царській Росії. Автор наводить детальний категоріальний апарат цієї важливої сфери державного життя. Заслуговує схвалення наведена ним система отримання класних чинів у службовій драбині державного управління Російської імперії18.

Загалом історики радянської доби провели величезну роботу по опрацюванню архівних джерел та дореволюційної історіографії. До їх досягнень необхідно віднести напрацювання категоріального апарату, як стосовно органів управління так і міської історії в цілому (особливу цінність для нашого дослідження мають праці К. Лазаревської, П. А. Зайончковського та Б. М. Миронова). Та все ж, стан науки не дозволяв об’єктивно і неупереджено досліджувати питання міського самоуправління Правобережжя через ідеологічний і політичний тиск з боку партійних організацій і державних органів влади.

Останнє десятиліття у зв’язку з розбудовою Української держави та перебудовою системи державного управління на засадах самоуправління і демократії помітно зросла зацікавленість дослідників до історії міських органів влади і проблем магдебурзького права зокрема. З’явилися дослідження, присвячені проблемам історії містобудування, еволюції міського самоуправління, ролі казенних палат у фінансовій системі Російської імперії, становленню київського генерал-губернаторства та ін.

Із джерелознавчого дослідження П. А. Ричкова «Джерела російського воєнно-історичного архіву до історії містобудування у Правобережній Україні» (1992) дізнаємося, які документи і в яких фондах Російського державного воєнно-історичного архіву з обраної нами теми зберігаються на сьогоднішній день. Крім того, автор здійснив ретельне вивчення наявності документів до історії містобудування Правобережжя у відділі рукописів та рідкісних книг Державної публічної бібліотеки ім. М. Є. Салтикова-Щедріна у Санкт-Петербурзі. Ця розвідка значною мірою допомагає зорієнтуватися в документообізі тих часів з предмета міської забудови19.

Надзвичайну цінність для всебічного аналізу обраної нами теми представляє «Собрание малороссийских прав 1807» за редакцією О. М. Мироненка, К. О. Вис- лобокова та ін. (К., 1993) Її окремі розділи присвячені всім видам тогочасного як кримінального, громадянського, сімейно-шлюбного та ін. права. Оригінальність цього зібрання полягає в тому, що, фактично, кожна наведена стаття права має посилання на давні джерела права такі як «Руська правда», «Литовські статути» та ін. З її сторінок можна дізнатися, що життя міського війта чи бургомістра цінилося вдвоє менше порівняно з життям шляхтича, а життя звичайного міщанина мало меншу вартість порівняно з життям тяглого кріпака20.

Заслуговує на увагу і краєзнавча розвідка Р. Ю. Кондратюка «Історія міського самоуправління м. Житомира ХУ-ХХ ст. « (Житомир, 1993). Побудована на багатому фактичному матеріалі, вона змальовує специфіку еволюції міського самоуправління цього губернського центру. Дослідник справедливо відзначає, що заснування губернських міст було обумовлено швидше їх казенною чи приватновласницькою належністю ніж іншими чинниками21.

У дисертаційному дослідженні Р. Є. Делімарського «Київський магістрат у другій половині ХУТТ-ХУТТТ ст. « (К, 1995) аналізується процес становлення ремісничих цехів. Детально розглядаються повноваження цехового уряду і суду. Значна