Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Джерельна база та історіографія проблеми міських органів влади в правобережній україні за часів наполеонівських війн

Предмет: 
Тип роботи: 
Стаття
К-сть сторінок: 
16
Мова: 
Українська
Оцінка: 

увага приділена вивченню системи магістратського управління у м. Києві. Простежено особливості організації та управління різних цехів. На основі залучених польських джерел простежено традиції польського і російського самоврядування, що розвивалося на місцевому українському ґрунті. Привертають увагу наведені обов’язки магістратських урядників:

«1) Регулювання ціни на поживу (на всі види поживних припасів і дрібний крам визначалась окрема такса, від якої не могли відступитися ані продавці, ані покупці) та записувати їх в окрему книгу.
Забороняти такі забави: вогнища на Купала, гру в кості, вечорниці.
Арештовувати волоцюг та жебраків, п’яниць вітрогонів, розпусників.
Дбати про будівництво і старанне утримання мостів, про підтримку чистоти в місті.
Вживати запобіжні протипожежні заходи».
Крім того, детально аналізується введення в м. Києві «городового положення», на підставі якого у місті було утворено дві думи, котрі перебрали на себе формально функцію магістрату. Далі у своїй праці автор проаналізував дефіцити бюджетів м. Києва і встановив, що їх зростання було безпосередньо пов’язане з посиленням втручання губернаторської влади у справи магістрату. Загалом досліднику вдалося відтворити картину міського самоуправління м. Києва у ті часи, хоча в тексті не завжди здійснено посилання на першоджерела.
У 2000 р. в Україні святкували ювілей 500-річчя надання м. Києву магдебурзького права. З цієї нагоди було проведено міжнародну наукову конференцію, присвячену цій знаменній події. З її опублікованих матеріалів, які вийшли у збірці «Самоврядування в Києві: історія і сучасність» (К., 1999), можна дізнатися про різні наукові підходи стосовно еволюції магдебурзького права в Києві як вітчизняних, так і закордонних дослідників. Тут наводяться свідчення про спорудження на кошти киян у 1802-1808 рр. на священних схилах Дніпра пам’ятника, присвяченого самоврядуванню міста Києва, спроектованого архітектором Меленським22.
Серед робіт сучасного періоду заслуговує на увагу ряд праць О. М. Карліної. Так, у статті «Організація міського управління в «заштатних» містечках Правобережної України в першій половині ХІХ ст., (за матеріалами Олики Волинської губернії) «23 на підставі аналізу багатьох джерел зроблено висновок, що ратуша – основна форма міського управління, яка збереглася в деяких містечках Правобережної України, – мала ознаки органу міського самоврядування.
У фундаментальній монографії В. С. Шандри «Малоросійське генерал-губернаторство 1802-1856 (функції, структура, архів) « (К., 2001) досліджується діяльність цієї установи на тлі становлення і розвитку генерал-губернаторської форми правління в Російській державі першої половини ХІХ ст. Подано політичну і персональну характеристику генерал губернаторів, впливових російських сановників – О. Б. Куракіна, Я. І. Лобанова-Ростовського, М. Г. Рєпіна, В. В. Лєвашова та ін. Фактично саме вони формували механізм взаємодії місцевих і центральних органів влади та визначали умови перебування регіону в імперії. Авторкою з’ ясовано особливості в управлінні Малоросією, які впливали на політичний курс інтеграції та асиміляції24.
Завершуючи огляд джерел і літератури з теми дослідження, необхідно зазначити, що незважаючи на наявність окремих робіт з різних аспектів міського самоврядування на терені Правобережжя, тема комплексно не вивчалася. Ми з вдячністю ставимося до своїх попередників. Вони дали нам загальний фон, але жоден з них не поставив собі на меті комплексно дослідити еволюцію міських органів влади у Правобережній Україні в 1795-1825 рр. Поза увагою дослідників залишилися: регулювання владою споживчого ринку в містах, специфічні особливості управління у містах з повним і неповним магдебурзьким правом, які традиції самоврядування склалися у повітових, казенних та приватновласницьких містах та ін. Саме це і послужило мотивом для обрання теми дослідження.
Крім того, наявність багатого архівного матеріалу дозволяє значно розширити висвітлення питань, які пов’язані з еволюцією органів міської влади. На основі вищерозглянутих джерел та літератури можна виділити наступні моменти:
Найбільш розробленою в історичній науці є історія київського самоврядування, про що свідчить надзвичайно обширна історіографія цієї проблеми. Разом з тим, повітовим та іншим губернським центрам Правобережжя присвячено лише поодинокі краєзнавчі розвідки.
Переважна більшість найбільш інформативно цінних документів з проблеми зосереджено у фондах Центрального Державного історичного архіву України у м. Києві, Державного архіву м. Києва, Державного архіву Хмельницької області, Державного архіву Житомирської області та інших архівних установ Правобережної України.
Значна увага еволюції міських органів влади приділена у дослідженнях російських істориків права. Їх фундаментальні наукові праці дають чудовий фон для здійснення дослідження, допомагають зрозуміти головні тенденції розвитку міського управління в досліджуваний період.
 
СПИСОК  ЛІТЕРАТУРИ:
 
  1. Миронов Б. Н. Русский город в 1740-1860-е годы: демографическое, социальное и экономическое развитие. – Л. : Наука, 1990. – 272 с.
  2. Пітюренко Ю. І. Розвиток міст і міське розселення в Українській РСР. – К. : Наукова думка. – 1977. – 205 с.
  3. Історія міст і сіл Української РСР: Київ. – К. : Гол. ред. УРЕ АН УРСР, 1968; Історія міст і сіл Української РСР. Волинська область. – К. : Гол. Ред. УРЕ АН УРСР, 1970. – 745 с. ; Історія міст і сіл Української РСР. Житомирська область. – К. : Гол. Ред. УРЕ АН УРСР, 1973. – 727 с. ; Історія міст і сіл Української РСР. Київська область / Ф. М. Рудич (гол. ред. колегії) та ін. – К. : Гол. ред. УРЕ, 1971. – 792 с. ; Історія міст і сіл Української РСР. Хмельницька область. – К. : Гол. Ред. УРЕ АН УРСР, 1971. – 707 с.
  4. Зайончковский П. А. Правительственный аппарат самодержавной России. – М. : Издательство «Мысль», 1978. – 288 с.
  5. Ричков П. А. Джерела Російського державного воєнно-історичного архіву до історії містобудування у Правобережній Україні // Архіви України: Науково-практичний журнал. – 1992. – № 5/6. – С. 52-61.
  6. Собрание малоросийских прав 1807 г. / Ред. кол. А. Н. Мироненко, К. А. Висло- боков и др. – К. : Ин-т ист. Укр., 1993. – 366 с.
  7. Кондратюк Р. Ю. Історія міського самоуправління м. Житомира: 15-20 ст. // «Велика Волинь: минуле і сучасне». – Житомир, 1993. – С. 80-83.
  8. Самоврядування в Києві: історія та сучасність. Матеріали міжнародної конференції, присвяченої 500-річчю надання Києву магдебурзького права. Київ, 26-27 листопада 1999 року. – К., 2000.
  9. Карліна О. М. Організація міського управління в «заштатних» містечках Правобережної України в першій половині ХІХ ст. (за матеріалами Олики Волинської губернії) // Науковий вісник Волинського державного університету імені Лесі Українки. – 2007. – № 1. – С. 170-175.
  10. Шандра В. С. Малоросійське генерал-губернаторство, 1802-1856: функції, структура, архів. – К., 2001. – 356 с.
 
 
Фото Капча