Екологічна оцінка якості питної вони міста Херсон

Під впливом антропогенних факторів у воді джерел водопостачання з’явилися бактерії стійкі до дії одного або навіть кількох антибіотиків. Такого типу бактерії виявлено навіть у міських водопровідних мережах. Осад та значне накопичення бактерій сприяють розвитку шорсткості поверхні труб. Такі процеси є характерними переважно для сталевих, чавунних, залізобетонних та азбестоцементних трубопроводів [25].

Наявність біоценозу у питній воді зумовлює формування ряду проблем, що негативно позначаються на санітарному стані води, погіршенні її смаку, сприяє руйнуванню матеріалу труб.

За умов низької якості водопровідних мереж, значного їх об’єму, невисокої надійності в роботі значно потерпає якість питної води.

Сучасні технології очищення води (мембранні, сорбційні, каталітичні) дозволяють очистити воду від будь-яких забруднень. При застосуванні цих методів зростає вартість очищеної води і не завжди однозначні наслідки від її вживання. Додаткових досліджень вимагає оцінка якості води на виході з очисних споруд на основі врахування зміни складу води при її транспортуванні. Необхідна розробка оптимальної екологічно безпечної схеми питного водопостачання із урахуванням її екологічної безпеки. Це дозволить разом із дотриманням нормативних значень якості води прогнозувати ризик у системі водопостачання, щоб завчасно йому запобігати.

Проблема забезпечення населення питною водою, що відповідає нормативним вимогам визнача ється якістю води у джерелах водопостачання та технічним станом основних фондів централізованих джерел водопостачання та водовідведення. Питанням якості питної води в Україні та за кордоном приділяється значна увага. Так, необхідно відмітити роботи Хорунжого П. Д., Сердюка А. М., Прокопова В. А., Запольського А. К., Гіроля М. М., Орлова В. О., Ткачука О. А. та ін. Таким чином, на сьогоднішній день досить актуальними є питання забезпечення населення якісною та безпечною для здоров’я питною водою і дослідження сучасного стану джерел питного водопостачання [8-10]. Останнім часом в нашій країні і за кордоном здійснюються роботи, спрямовані на підвищення надійності та ефективності функціонування систем водопостачання. Цьому передували дослідження вітчизняних та зарубіжних дослідників і вчених: М. М. Абрамова, С. П. Висоцького, П. І. Гвоздяка, Л. І. Глоби, В. В. Гончарука, О. М. Грабовського, С. С. Душкіна, О. Г. Євдокимова, Л. А. Кульського, І. В. Кожинова, А. М. Курганова, Л. Ф. Мошніна, Г. І. Ніколадзе, В. О. Орлова, А. М. Тугая, В. А. Петросова, Б. Н. Фрога, П. Д. Хоружего, А. В. Яцика, В. Лоррі, Р. Ханом, Робертом Дж. Хебергом та ін. [20, 21].

Деякі вчені (А. В. Яцик, Сусума Кавамура, та інші) ставлять на порядок денний питання суворого контролю екологічного стану прісних водоймищ. Розв'язання цього питання ускладнюється тим, що якщо кількісний та якісний характер стаціонарних змін якості води у водоймищах в цілому вивчений і передбачений, то при випадкових викидах забруднень ситуація на водотоках може змінитися дуже різко і непередбачено. Поліпшити екологічну безпеку можна за рахунок розробки моделі прогнозування якості води, введення екологічних нормативів і заходів щодо зниження ризику.

Сучасна тенденція вдосконалення систем і споруд водопостачання обмежується адаптацією класичних схем обробки води без збитку для показників якості за рахунок введення нових споруд або реагентів (В. В. Гончарук, О. М. Грабовський, С. С. Душкін, Л. А. Кульський, В. О. Орлов, Б. Н. Фрог та інші). Ускладнення технології фізико-хімічної обробки води за рахунок збільшення доз використовуваних реагентів, застосування окислювачів, методів сорбційного очищення не завжди приводять до очікуваного ефекту. Використання підвищених доз реагентів і сорбентів збільшує кількість утворюваних осадів, підвищує солевміст очищеної води, створюючи при цьому проблему вторинного витягування цих солей. Крім того, в очищеній воді можуть залишатися практично всі низькомолекулярні сполуки.

Дотепер у зарубіжній і вітчизняній практиці знаходять застосування біологічні методи очищення (П. І. Гвоздяк, Л. І. Глоба, М. І. Куліков, П. Д. Хоружий, О. П. Оксиюк, Ф. П. Стольберг та інші). Застосування цих методів для очищення стічних вод є добре відомим і достатньою мірою розробленим. Для природних вод, з урахуванням їх особливостей (низькі концентрації органічних речовин, біогенних елементів та ін.), відсутня загальноприйнята технологія.

Для видалення різних інгредієнтів (солей, органічних речовин, важких металів та ін.) все частіше використовується нанофільтрація, ультрафільтрація і мембранні технології (С. П. Висоцький, І. Е. Апельцин, Ю. І. Дитнерський, U. Merten, К. Spigler, L. Dresner та інші). Це здорожує очищення, оскільки пов'язане із значними капіталовкладеннями на реконструкцію існуючих споруд або будівництво нових [4].

 

 

Збір матеріалів здійснювався під час проходження виробничої практики. При написанні бакалаврської роботи були використані матеріали «Виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Херсон» (рис. 2. 1), яке здійснює подачу питної води населенню та підприємствам міста, прийом та очистку каналізаційних стоків [12].

Вимоги до якості питної води, сформульовані Державними санітарними правилами і нормами України (ДержСанПіН) «Вода питна». Гігієнічні вимоги до якості води централізованого господарсько-питного водопостачання»[1, 3, 4].

Враховуючи особливу важливість для здоров’я населення якості питної води Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) розробляє базові нормативи якості води, які видаються у вигляді «Керівництва по контролю якості питної води». Ці нормативи ВООЗ для питної води включають:

• мікробіологічні показники;
• неорганічні компоненти;
• радіоактивність;
• органічні показники;
• пестициди і компоненти, які застосовуються або утворюються при