Економічна ефективність виробництва молока та шляхи її підвищення в господарствах різних форм власності в умовах переходу до ринку (на прикладі скотарських господарств приміської зони м. Одеси)

Великий вплив на результати ефективності молочного скотарства здійснюють його специфічні особливості. Перш за все, необхідно враховувати, що молочне скотарство базується на використанні трьох груп основних засобів виробництва: землі; виробничих приміщень, машин і механізмів; самих тварин. Об’єктом основної частини затрат тут виступає тварина, яка трансформує корми в продукцію. В цьому заключається специфічна особливість тваринництва.

В якості основних показників результату виробництва в молочному скотарстві виступають надій молока, приплід, приріст, кількість поголів’я ремонтного або племінного молодняку і таке ін. Названі показники відносяться до факторіальних і самі по собі нічого не кажуть про ефективність виробництва в молочному скотарстві. Тільки в співставленні з часовим критерієм (година, доба, неділя, місяць, квартал, рік) з величиною використаних виробничих ресурсів ми одержуємо результативні показники ефективності виробництва – продуктивністьтварин; виробництво валової, товарної продукції, чистого доходу в розрахунку на одного середньорічного працівника, зайнятого в молочному скотарстві, або ж на одну голову скота. В якості узагальнюючого показника економічної ефективності молочного скотарства ми рекомендуємо використовувати прибуток в розрахунку на 1 фуражну корову.

У другому розділі “Сучасний стан молочного скотарства та економічна ефективність виробництво молока в Одеській приміській природно-економічній зоні”, здійснено економіко-статистичний аналіз основних показників ефективності виробництва молока в господарюючих суб’єктах різних форм власності за період з 1966року до 1998року.

В досліджуваному періоді чітко виділяються два якісно різні підперіоди: з 1966р. до 1986р. – коли відбувається поступове нарощування валових надоїв молока, і з 1986р. до 1997р. – коли цей показник з року в рік скорочується.

 

Таблиця 1

Темпи росту (зниження) валових надоїв молока, чисельності корів і їх продуктивності в господарствах суспільного сектору приміської зони

 

В 1986 році валові надої молока порівняно з 1966 роком виросли на 51640т, або на 58, 5%. Середньорічний приріст складав 2582 тони. Після 1986 року середньорічні валові надої молока зменшувалися на 8550 тон, тобто темпи спаду перевищували темпи росту в 3, 3рази. В цілому валове виробництво молока по відношенню до 1986 року зменшилося на 102605 тон, або на 73, 3%. Це дає нам підстави стверджувати, що молочна галузь в приміській зоні знаходиться в кризовому стані і потребує серйозного оздоровлення.

Аналіз продуктивності корів за цей же період показує, що в період росту удій молока від корови зріс на 16, 5%, а в період спаду скоротився на 30%, тобто зростання інтенсивного фактору відбувалося набагато повільніше, ніж його спад, з чого витікає, що втратити продуктивні якості корів значно легше, ніж їх наростити.

Низька продуктивність корів, яка навіть в кращі роки за період аналізу не досягала 2700кг обумовлена багатьма чинниками. В великій мірі вона залежить від досягнутого рівня розвитку кормовиробництва. З 1971 до 1996р. в середньому за рік господарства приміської зони в розрахунку на 1 умовну корову виробляли 19, 0-24, 3ц корм. од.

 

Таблиця 2

Абсолютні і відносні показники виробництва кормів в сільськогосподарських підприємствах приміської зони

 

Річна потреба корови в кормах при продуктивності 2500-3000кг і живій масі 350-400кг дорівнює 32-34ц корм. од. Наведені дані свідчать, що молочне скотарство в приміських господарствах лише не дві третини забезпечувалось кормами власного виробництва. При такому рівні годівлі не можна розраховувати на високу продуктивність корів і низьку собівартість молока.

Значний вплив на низьку продуктивність корів спричинили також занепад селекційно-племінної роботи в галузі, несвоєчасна вибраковка і заміна корів, які значно втратили свої продуктивні і відтворювальні якості, висока яловість корів.

Але чи не найбільший вплив на низьку продуктивність корів спричинила недосконалість відносин власності. Виробники молока працюють на фермах, які їм не належать, користуються не своїми засобами виробництва, не розпоряджаються результатами своєї праці, отримують за це низьку заробітну платню, яка не стимулює працювати продуктивно, удосконалювати виробництво. На наш погляд це одна із основних причин того, що продуктивність корів за всі роки, піддані аналізу, ніколи не досягала 2700кг. З літературних джерел ми знаємо, що в розвинутих країнах Західної Європи, США, Канаді, продуктивність корів в цілому по країні уже багато років знаходиться в межах 5000-7000кг.

Великий негативний вплив на продуктивність корів спричинили прорахунки у формуванні системи цін, грубе порушення еквівалентності обміну всередені агропромислового комплексу, ціновий диспаритет між його підрозділами. В результаті багаторазового зростання цін на енергоносії та матеріально-технічні ресурси суттєво підвищилась собівартість всіх видів сільськогосподарської продукції, в тому числі і молока. Про скрутне становище галузі молочного скотарства говорять наступні дані:

 

Таблиця 3

Показники прибутковості (збитковості) молочної галузі в господарствах суспільного сектору приміської зони в 1997 році

 

У всіх районах приміської зони в 1997р. собівартість 1ц молока значно перевищувала ціну реалізації. В середньому виробництво молока принесло збиток господарствам на кожному центнері 23грн. 47коп. Найбільша кількість господарств – 41- затратили на виробництво 1ц молока більше 50 гривень, в той час, як лише 4 господарства знайшли канали реалізації молока за цінами, які перевищують 50 гривень. Із 69 господарств приміської зони лише 11 закінчили рік