Економічна ефективність виробництва молока та шляхи її підвищення в господарствах різних форм власності в умовах переходу до ринку (на прикладі скотарських господарств приміської зони м. Одеси)

Крім цього, фермер щорічно реалізовуватиме 73-83 центнери м’яса молодняку великої рогатої худоби і вибракованих корів, за що зможе отримувати додатково біля 3000грн. чистого прибутку. Загальний річний прибуток, в залежності від продуктивності корів, може становити від 9580грн. Розрахункові показники виробничо-економічних параметрів, одержаних при розв’язанні економіко-математичної задачі, можуть служити орієнтиром при створенні подібних організаційних формувань.

Світова практика свідчить, що найвищої ефективності виробники молока досягають, коли вони об’єднуються з переробниками і створюють єдиний молокопродуктовий підкомплекс, який включає галузі з виробництва, заготівлі, переробки і реалізації молока. Основним структурним підрозділом в такому комплексі виступають виробники сировини.

 

Таблиця 4

Розрахункові показники економічних параметрів за оптимальним планом

 

 

В нашій країні виробництво молока, його переробка і реалізація здійснюються відокремлено. Кожна із стадій єдиного виробничого процесу планує свою роботу самостійно, не враховуючи можливості і інтереси інших.

Великі переробні підприємства та їх об’єднання займають монопольне становище на ринку молока і диктують свої умови товаровиробникам. Вони несвоєчасно розраховуються за одержану сировину, установлюють закупівельні ціни на молоко, які не покривають навіть самі низькі виробничі витрати. Це призводить до загострення відносин з сільськими товаровиробниками. У відповідь на таке безвідповідальне відношення до своїх партнерів, сільські товаровиробники значно скоротили поставки молока на переробні підприємства, що призвело до різкого зменшення забезпеченості переробних підприємств сировинними ресурсами.

Одним із шляхів стабілізації функціонування молокопродуктового підкомплексу вважаємо розв’язання проблеми ціноутворення на всіх ланках вертикальної маркетингової системи, через яку проходить молоко і молочні продукти від товаровиробника до споживача. Система цін тут потребує кардинального поліпшення.

На наш погляд, в основу визначення ціни в усіх структурних підрозділах молокопродуктового підкомплексу необхідно покласти нормативну собівартість і нормативну рентабельність.

На основі використання результатів математичної обробки фактичного статистичного матеріалу 68 господарств, нами одержана нормативна собівартість 1ц молока в 29грн. 44коп. Вона дуже близька до показника собівартості 1ц молока в 30 грн. 10 коп. -30 грн. 90 коп., одержаного при розв’язанні економіко-математичної задачі з використанням пакету лінійного програмування. Це дає нам підставу стверджувати, що при надоях в 3000кг молока від однієї корови і затратах на виробництво 1ц молока 4, 5 людино-години живої праці і 1, 2ц кормових одиниць собівартість 1ц молока в межах 30-31 гривні цілком реальна.

Якщо прийняти за нормативні собівартість 1ц молока в 31 гривню і рівень рентабельності в 30% (мінімальний, що дозволяє вести розширене відтворення), то одержимо ціну реалізації 1ц молока рівну 40 гривням, тобто таку, як і при розв’язанні економіко-математичної задачі.

Молокопереробні заводи, які встановлять закупівельну ціну 1ц молока 40 гривень зможуть суттєво збільшити об’єми закупок молока, що призведе до більш повного використання наявних виробничих потужностей і значного зниження собівартості переробки молока. Створяться умови для задоволення інтересів виробників молока і переробників. Але найкращого результату можна досягти, коли виробники молока і ті, хто його переробляє, транспортує і реалізує, об’єднаються в єдиний виробничий комплекс.

 

 

1.По своєму родову признаку ефективність є результат діяльності (ефект), одержаний суспільством, або окремою людиною, на одиницю використаних (або витрачених) ресурсів. Ефективними можуть бути дії людини в любій сфері діяльності. При цьому, одержаний результат (ефект) може мати різне вираження, рівно як різними можуть бути і використані для досягнення ефекту ресурси. Якщо одержаний результат (ефект) має вартісний вимір, то таку ефективність називають “економічна ефективність”. Але, щоб ми не брали в якості результатів і ресурсу, ефективність завжди відображає їх співвідношення. Її сутність в кінцевому підсумку проявляється через динаміку цього співвідношення.

2.Економічна ефективність молочного скотарства має ряд особливостей, які обумовлені, перш за все специфікою самого аграрного сектору економіки.

Специфічна особливість молочного скотарства заключається в тому, що об’єктом основної частини затрат виступає корова, як жива біологічна фабрика, що трансформує корми в молоко. Продуктивність корів і їх відтворювальні функції в великій мірі залежать від кількості і якості згодовуваних кормів, пов’язаних з підвищенням родючості землі. Молочне скотарство, в свою чергу, через органічні добрива впливає на підвищення економічної родючості землі. Чим краще розвинуте молочне скотарство, тим інтенсивніше ведеться все сільськогосподарське виробництво.

3.В теорії економічної ефективності головним є питання про критерії і показники, які їх обумовлюють. Найбільшого визнання за останні роки одержала “формула економічної ефективності”, в якій “чисельником” виступає результат виробництва, а “знаменником” – ресурси (затрати) для одержання даного результату. Якщо використовуються ресурси, то критерій називається ресурсним, якщо затрати, то затратним.

Великим недоліком при використанні ресурсного критерію вважаємо відсутність ціни на землю, що суттєво впливає на економічну ефективність сільськогосподарського виробництва.

4.Аналіз основних показників економічної ефективності виробництва в прибуткових господарствах приміської зони дає нам підстави рекомендувати в якості узагальнюючого показника економічної ефективності виробництва молока прибуток в розрахунку на 1 фуражну корову.

5.В динаміці руху поголів’я корів, їх продуктивності і валових надоїв молока в господарствах суспільного сектору приміської зони можна виділити два періоди: