Економічна ефективність виробництва свинини і шляхи її підвищення в умовах переходу до ринку (на матеріалах господарств Чернігівської області)

Аналізуючи в історичному аспекті думки різних авторів щодо ринку, його суть можна визначити так. По-перше, це фаза обміну в процесі відтворення. По-друге, ринок – це економічний простір, на якому відбувається обмін товарів. По-третє, ринок – це система виробничих відносин, що складаються між виробниками і споживачами в процесі купівлі-продажу товарів і послуг.

Ринкова економіка означає таку систему взаємозв’язку виробництва, розподілу, обміну і споживання, при якій ринок виступає основною формою економічних взаємозв’язків товаровиробників.

Необхідною передумовою ринкової економіки в аграрній сфері України є формування економічної системи, яка базується на різноманітних формах власності і господарювання, вдосконалення загальних відносин, роздержавлення і приватизація засобів виробництва в АПК. Перехід до ринкової економіки пов’язаний із створенням умов для підвищення економічної ефективності у всіх галузях народного господарства.

В науці немає чіткого поділу двох споріднених понять – “ефективність” і “економічна ефективність”, хоча очевидно, що перше має більш загальний характер, ніж друге. Більшість вчених сходяться на тому, що економічна ефективність виробництва відображається через відношення отриманого результату до здійснених витрат. Проте існують розбіжності у трактуванні понять “результат” та “витрати”, співвідношення яких і складає суть економічної ефективності.

Економічну ефективність свинарства з народногосподарської точки зору можна сформулювати як виробництво максимальної кількості високоякісної свинини на душу населення з мінімальними витратами на одиницю продукції. Адже мета і завдання кожної галузі національної економіки – найповніше задоволення потреб членів суспільства при використанні мінімально можливої кількості виробничих ресурсів. Формування рівня економічної ефективності виробництва свинини тісно пов’язане з функціонуванням всіх галузей м’ясопродуктового підкомплексу АПК. Повною мірою судити про рівень економічної ефективності виробництва можна лише після реалізації продукції. Тому ринок є завершальною стадією відтворювального процесу у будь-якому виробництві, в тому числі і в свинарстві.

В дисертації розглянуто методологічні основи і узагальнено методичні підходи до розрахунку показників економічної ефективності виробництва свинини з урахуванням її реалізації і переробки, сформульовані основні принципи економічної оцінки м’ясопродуктового виробництва.

У другому розділі «Економічна ефективність виробництва свинини « на основі використання теоретичних положень першого розділу проаналізовано результат і витрати у свинарстві, визначено основні тенденції їх зміни, виявлено закономірності формування економічної ефективності виробництва та фактори, що впливають на її рівень, а також досліджено кількісну значимість цього впливу в умовах переходу до ринкових відносин.

На ринку м’яса у Чернігівській області, як і в Україні, за обсягами свинина займає друге місце після яловичини. Проте в останні роки відбулося значне зменшення валового виробництва свинини, яке залежить від кількості свинопоголів’я та його продуктивності. Починаючи з 1990 р. поголів’я свиней в області скоротилося на 57, 7%, а середньодобовий приріст живої маси 1 голови – на 50 відсотків.

Скорочення обсягів виробництва свинини в області супроводжувалося зниженням його ефективності. Зменшилася продуктивність свиней, зросли витрати кормів з розрахунку на 1 ц приросту живої маси. Поряд з погіршенням цих показників інфляційні процеси обумовили подорожчання кормів та робочої сили, інших ресурсів, що в кінцевому рахунку спричинило багатократне зростання собівартості 1 ц приросту. Таке становище навіть при зростанні цін на свинину не сприяло рентабельному веденню галузі – у 1993 р. свинарство стало збитковим, а у 1995 р. рівень збитковості досяг 41, 0%. Адже за період з 1991 по 1995 рік собівартість 1 ц живої маси свиней зросла у 45, 8 тис. разів, а реалізаційна ціна – лише у 23, 7 тис. разів. Така ситуація збереглася і у 1997 р. Збитковість свинарства досягла 64, 7% (табл. 1).

Проведене дослідження показало, що головним напрямком збільшення виробництва свинини та підвищення показників його ефективності є зростання продуктивності свиней. Групування господарств за цим показником свідчить, що у групі, де середньодобовий приріст живої маси 1 голови найвищий, найкращі й показники економічної ефективності галузі.

Кореляційний аналіз впливу продуктивності свиней на економічну ефективність виробництва свинини показав, що підвищення середньодобового приросту живої маси на 1 г обумовлює зниження затрат праці з розрахунку на 1 ц приросту майже на 0, 66 люд. -год. (у=190-0, 658•х, R = 0, 6433) та зниження собівартості 1 ц приросту на 4, 64 грн. (у=427 – 4, 635•х, R = 0, 5405).

Отже, підвищення продуктивності свиней є головним важелем росту економічної ефективності виробництва свинини, на який повинна бути спрямована дія всіх факторів та ресурсів, що задіяні в галузі.

 

 

Таблиця 1

Динаміка показників економічної ефективності виробництва свинини в господарствах Чернігівської області, 1991-1997 рр.

 

Серед найбільш вагомих факторів, які забезпечують збільшення виробництва свинини та підвищення його економічної ефективності, є рівень годівлі. Адже забезпечення тварин високоякісними кормами в достатній мірі сприяє насамперед підвищенню їх продуктивності. Розрахунки свідчать, що при збільшенні витрат корму на 1 голову свиней на 1 ц к. од. собівартість 1 ц приросту знижується на 29, 88 грн.

Одним з факторів підвищення економічної ефективності виробництва свинини є рівень спеціалізації господарств. З поглибленням спеціалізації економічна ефективність зростає внаслідок концентрації ресурсів на виробництві свинини та раціонального,