Економічний розвиток КНР у кінці ХХ-го на початку ХХІ-го століття

 

 

1.1. Історичні та соціальні передумови до запровадження економічних реформ у КНР

1.2. Реформа економічної системи

1.3. Реформа фінансової системи КНР

2.1. Аналіз економічних показників розвитку економіки в період «модернізації» КНР.

2.2. Аналіз сучасного стану основних макроекономічних показників КНР.

2.3. Динаміка показників зовнішньої торгівлі КНР

3. 1 Основні проблеми економічного розвитку КНР

3. 2 Перспективи розвитку КНР в сучасних умовах

 

 

Протягом останнього десятиліття у вітчизняній і світовій літературі активно обговорюється стрімкий підйом народного господарства Китаю, що перетворюється в один із центрів світової економіки. У ситуації, коли досягнення Китайської Народної Республіки переплетені з важкими економічними проблемами, а шляхи зміни світогосподарських пропорцій залишаються непрогнозованими, гострою потребою є неупереджений аналіз ситуації, що склалася.

Дана тема є актуальною для вивчення ще й тому, що на даний час Республіка Білорусь і Китайська Народна Республіка розвивають дружні відносини. Внаслідок цього виникає потреба у вивченні економіки, зокрема господарського комплексу, КНР.

Загальна мета роботи полягала в тому, щоб проілюструвати загальну картину розвитку господарського комплексу КНР і показати які результати має КНР на сьогоднішній день.

У першу чергу варто розглянути загальну картину господарського комплексу КНР, тому що це є найбільшою об'єктивною картиною досягнень КНР за останні 20-30 років.

Найважливішим фактором розвитку господарства країни є наявність природних ресурсів. І, як показник розвитку країни виступає ступінь включеності їх у промислове виробництво. Аналіз цих показників у 1-му розділі 1-го розділу.

Безпосередньо аналіз господарського комплексу з усіма досягненнями розглянуто у 2-му розділі. КНР має значну кількість галузей господарства, і специфіка деяких, найбільш важливих як для країни і регіону, так і для світу в цілому, знайшла відображення.

Роль КНР у світовому господарстві значна, і, як наслідок, це створює стимули для залучення зарубіжних інвестицій в країну. Приплив капіталу викликаний активною політикою щодо створення і розвитку вільних економічних зон. Проте вільні економічні зони в Китаї не одного виду, тому деякі види ВЕЗ описані в 4-му розділі.

Китай не тільки пізно приступив до індустріалізації, а й мав вкрай низький стартовий рівень соціально-економічного розвитку господарського комплексу. Доходи на душу населення на початку індустріалізації в Європі та Америці були значно вище, ніж у Китаї на цій же стадії. Низький рівень доходів на душу населення в Китаї в 50-і роки відбивав величезну різницю у розвитку в порівнянні з індустріальними країнами Європи та Америкою. Курс на економічні реформи був проголошений в кінці 1978 р. І після цих реформ КНР досягла неймовірних успіхів, проте багато експертів вказують і на супутні бурхливому розвитку негативні тенденції: катастрофічне наростання соціальної нерівності, збитковість більшості державних підприємств, високий рівень безробіття. Всі плюси і мінуси реформ КНР у 2-му розділі.

Східно-Азіатський регіон останнім часом відіграє провідну роль у світовому господарстві. Активний розвиток різних форм зовнішньоекономічних зв'язків Китаю в 80-90-ті роки обумовлено формуванням «відкритої економіки». Включення в Китай у світове господарство розглядається як неодмінна умова успішного здійснення реформи всієї господарської системи. Збільшення імпорту капіталу і товарів, а також зростаюча залежність китайської економіки від експорту її продукції в балансують на межі кризи США і Європи також вселяють тривогу практично всім фахівцям. Аналіз цієї ситуації на сторінках 3-го розділу..

Різні економічні показники КНР з різних джерел відображені в таблицях і малюнках (схемах, діаграмах) на сторінках роботи.

 

 

 

Перша половина XX ст. у світовому масштабі характеризувалася великими соціальними потрясіннями, зміною режимів, революціями і війнами. За всіма цими параметрами Китай належав до числа держав, на частку населення, яких випало багато страждань. Військові дії між мілітаристськими угрупованнями і небезпека політико-адміністративного розпаду в 1910-1920-і роки, напівколоніальним залежність від імперіалістичних держав, агресія Японії з 1931 по 1945 р., майже не припинялася громадянська війна Гоміньдану і Комуністичної партії Китаю – далеко не всі негативні фактори, що мали місце в історичний період. Однак не в меншій мірі характерні для того часу китайської історії постійне прагнення до відновлення єдності країни, досягнення національного суверенітету, економічному, політичному і культурному відродженню і посилення Китаю, притаманне більшості партій та громадських організацій, провідним державним і партійним лідерам, навіть багатьом мілітаристським угрупованням.

У будь-якій країні модернізація невідривно від культурної традиції та історичної спадщини нації. Коли подібні традиції і спадщина залучаються до процесу модернізації, а потім вносять свій внесок і в світову цивілізацію, у кожній країні це відбувається на свій лад,