Економічний розвиток КНР у кінці ХХ-го на початку ХХІ-го століття

 

 

 

Для того, щоб більш якісно зрозуміти вплив 4-х модернізацій в КНР, потрібно розгялнути детальніше певні економічні показники цієї держави за цей період.

Економічні досягнення Китаю за час реформ і відкритості можна коротко підсумувати таким чином:

• досягнуті дуже високі темпи економічного розвитку протягом тривалого історичного періоду. З 1978 по 2007 р середньорічні темпи зростання склали 9, 8%, що більш ніж втричі перевищує темпи зростання світової економіки. В результаті китайська економіка перемістилася з 10-го місця в світі на 4-е, після США, Японії і ФРН (табл 2. 1. 1). У доларовому вираженні обсяг ВВП в Китаї становить23% від обсягу ВВП США, 74, 9% від ВВП Японії і 99, 5% від ВВП ФРН. ВВП в розрахунку на душу населення за вирахуванням цінового фактора збільшився.
• за іншими показниками виробництва Китай вийшов на 1-е місце в світі (табл. 1)

 

• обсяг товарного експорту і імпорту зріс з 20, 6 млрд дол. В 1978 р до 2173 млрд дол. В 2007 р, або в 105 разів, що дозволило Китаю вийти на третю позицію в світовій торгівлі, а за обсягом золотовалютних ресурсів, досягли в 2008 р майже 2 трлн дол., на 1-е місце в світі;

• Китай став світовою фабрикою. Швидко розвиваються багато високотехнологічні, наукомісткі галузі виробництва: електроніка, біотехнологія, виробництво нових матеріалів, фармацевтика, ядерна енергетика, обчислювач-ва техніка. Поряд з США і Росією Китай став третьою космічною державою світу;

• на основі економічних досягнень набагато підвищився матеріальний рівень життя народу. Середньодушові доходи міських домогосподарств за період з 1978 по 2007 р збільшувалися в середньому за рік на 7, 2%, а чистий середньодушовий дохід сільського населення – на 7, 1%. Чисельність населення, що живе в умовах абсолютних злиднів, скоротилася більш ніж у десять разів: з 250 млн осіб до 20 млн;

• коефіцієнт Енгеля (частка витрат на харчування у загальних по-споживчих витратах населення) в 1978 р в Китаї складав 57, 5% в місті і 67, 75% в селі. Сільське населення знаходилося в стані абсолютної бідності, а міське – ледь зводило кінці з кінцями. У 1995 р коефіцієнт Енгеля в селі все ще дорівнював 58, 6%, що свідчило про вкрай скрутному становищі сільського населення. Але у жителів міст і селищ цей показник опустився нижче 50%, і, за китайською класифікації, вони тим самим досягли рівня «сяокан», або «малого достатку». У 2001 р на цей рівень піднялися і жителі села з коефіцієнтом Енгеля в 47, 7%, а горо-Жане, у яких цей показник скоротився до 37, 9%, почали переходити на стадію заможності. До 2007 р відбулося подальше зниження коефіцієнта Енгеля: у горожан – до 36, 3%, у сільських жителів – до 43, 1%. При цьому, звичайно, залишаються сільські райони, де стан істотно гірший, ніж в середньому по країні. Існують бідні групи населення і в містах;

• створені мікроекономічні основи ринку. Розпуск народних комун і заміна їх сімейним підрядом дало господарську ініціативу селян і дали поштовх розвитку волосного-селищних підприємств, що дозволили включити в виробничий процес більш 100 млн селян і наситити ринок товарами. Реформування державних підприємств підвищило їх самостійність і ефективність як суб'єктів ринкової економіки. Становлення недержавних секторів сприяло розвитку внутрішнього конкурентного середовища і розширенню ефективної зайнятості. Залучення в країну іноземного капіталу зміцнило позиції КНР на світових ринках, стимулювало технологічний прогрес;

• набагато підвищилася роль ринкового механізму цінообороту. У сфері державного контролю залишаються лише відсоткові ставки, тарифи на електроенергію і воду, ціни на нафтопродукти і комунальні послуги, тоді як на переважна більшість товарів і послуг ціни визначає ринок. Державний контроль допускається лише в разі виникнення серйозної інфляції і тільки як тимчасовий захід;

• частково сформований ринок факторів виробництва, включаючи ринки праці, капіталу, технологій, інформації. У меншій мірі сфера його дії поширюється на землю і фінансові ресурси;

• макроекономічне регулювання держава запроваджує, спираючись, головним чином, на бюджетну і монетарну політику.

• корінних перетворень зазнала системарозподілу. Поряд з розподілом по праці діє розподілпо іншим факторам виробництва: капіталу, володіння технологіями, управління.

Еластичність споживання енергії (відносно росту ВВП) від початку курсу на модернізацію і до 2000 років, була менше одиниці, а в 2001-2004 достигла одиниці (рис 2. 1. 1)

 

 

Окреме енергоспоживання найбільш енегромісткіми галузями було вище на 47% від загальносвітового рівня.

В той же час сектор послуг, який не потребує значного споживання енергоресурсів, але який відрізняється повишеним рівнем трудомісткості ріс відносно повільно. З 2000 року, доля обробної промисловості в структурі зайнятості збільшилася на 4, 3%, а доля сектора послуг всього на 1, 3% (рис 2. 1. 2).