Економічний розвиток КНР у кінці ХХ-го на початку ХХІ-го століття

Таким чином, реформа, що почалася в 1979 р. з сільського господарства, благотворно позначилася на рівні життя сільського населення, стала частиною соціальних перетворень, спричинила за собою ряд перетворень в промисловій, торговельній, політичній сферах.

Народне господарство продовжувало йти по шляху швидкого та здорового розвитку, сукупна потужність держави ще більше зросла. Валовий внутрішній продукт у 2000 р. досяг 8940, 4 млрд. юанів і щорічно ріс в минулому п'ятилітті в середньому на 8, 3%. Перевиконані завдання по збільшенні у 4 рази валового національного продукту на душу населення порівняно з 1980 р. На базі тривав зростання економіки і поліпшення економічної ефективності фінансові доходи держави в 2000 р. склали 1338 млрд. юанів, а це значить, що вони щороку зростали на 16, 5%. [20; 6] За виробництво головних видів промислової і сільськогосподарської продукції Китай вийшов у перші ряди світу, з дефіцитом товарів в основному покінчено. Позитивні зрушення відбулися в упорядкуванні виробничої структури. Помітно зросли виробничі потужності в області виробництва зерна та інших головних видів сільгосппродукції, здійснений історичний перехід від тривалого дефіциту до збалансованого в основному її загального обсягу і надлишку в урожайні роки.

Таким чином, реформа вивела аграрний сектор із застою, допомогла йому вступити на шлях спеціалізації та підвищення товарності. У селі з'явилися підприємства, створені за ініціативою селян. Вони створили нові робочі місця, які посприяли вирішення проблеми зайвої робочої сили в сільському господарстві, підвищення життєвого рівня селян, модернізації сільського господарства, а також розвитку реформи в цілому.

Реформа міської економіки безпосередньо пов'язана з реформою китайської промисловості, яка майже повністю сконцентрована у великих містах. Система управління промисловістю в Китаї в основному склалася на початку 50-х років і мала своїм прототипом радянську систему. Дана система мала ряд недоліків, таких як: надмірна централізація управління, злиття господарських та адміністративних функцій у керівництва виробництва, часта неузгодженість підходів до багатьох питань територіального та відомчого керівництва. Реформа промисловості, таким чином, була викликана невідповідністю існуючих принципів управління промисловістю існуючого рівня виробничих відносин на селі і потребами аграрної реформи, яке проявилося вже в першій половині 80-х років. [24; 13]

У ході реформ, наслідуючи приклад села, більшість підприємств перейшло на підрядну систему. Крім цього, практикувалася орендна і акціонерна форми господарювання. Це до певної міри послабило залежність заводів і фабрик від бюрократичного свавілля, але повну свободу і самостійність вони не отримали. Не було вирішено ні теоретично, ні практично питання про розмежування права державної власності і права управління підприємствами; було не зрозуміло, як відрізнити права господаря власності від прав розпорядника, керуючого цією власністю. Китайські вчені ламали голови над тим, як забезпечити самостійність та юридичні права керівників підприємств, залишаючи за державою верховні права власності. [24, 12]

Якщо питання про приватизацію дрібних підприємств вирішувалося відносно легко, то долю середніх і великих підприємств визначити було набагато складніше. Думка про можливість випустити з рук держави ці підприємства багатьом представлялася єретичної, що веде до прориву командних позицій соціалізму в економіці країни. У той же час не давала спокою ідея їх залучення в сферу ринкової конкуренції. Проблема використання ринкового механізму для пожвавлення діяльності державних підприємств та підвищення ефективності їх виробництва, питання про співвідношення між планом і ринком, про можливості повсюдного поширення підрядної, орендної та акціонерної форм у промисловості і торгівлі – все це викликало запеклі суперечки, в ході яких нерідко ідеологічні міркування, турботи про збереження соціалізму «в чистому вигляді» брали гору над думкою тих, хто в першу чергу думав про науково-технічному прогресі і модернізації промисловості. [31; 59]

 

 

Реформа фінансової системи була проведена в Китаї до середини 80-х років. Щоб мати наочне уявлення про її результати, можна буквально двома фразами охарактеризувати спочатку колишню китайську фінансову систему і потім нині існуючу. Спільним в обох системах є держбюджет – головний канал накопичення і розподілу фінансових коштів, головним джерелом яких є чистий прибуток підприємств (в останні роки поступово підвищується роль зовнішньої торгівлі). Однак сама система управління фінансами після її реформи набула, крім існуючого держбюджетного інструменту, ще один механізм – господарську діяльність підприємств. [42; 4]

Перетворення у фінансовій системі КНР проходили з 1976 по 1985 роки. Більшість китайських учених виділяють три періоди фінансової реформи. [42; 4]

Перші три роки були експериментально-підготовчим етапом. У цей період перевірялися на практиці різні