Експериментальна методика формування культури мовлення першокласників

Предмет:

Тип роботи:

Курсова робота

К-сть сторінок:

Мова:

Українська

Оцінка:

навичок міркування негативно позначається на подальшому розвитку їхніх мовленнєвих умінь, оскільки вони формуються тільки на основі інтуїтивного дитячого досвіду – мовленнєвих навичок. Усвідомити поняття „текст”, „висловлювання – міркування”, їх структурні компоненти, суттєві ознаки можливо лише тоді, коли відповідна мовна одиниця наявна в емпіричному мовленні дитини і сформувалось „мовне чуття” міркування, а також, коли вона вільно вживається і функціонує в дитячому мовленні. Сформованість мовленнєвих умінь як усвідомлених мовних дій можлива за умови наявності знань про текст та рефлексії над особистим (власним) мовленням.

Зазначимо, що в методиці навчання рідної мови здійснено ряд досліджень, присвячених проблемі ознайомлення старших школярів з міркуванням як типом тексту, жанром учнівського твору (Є. Богомолова, Л.І. Величко, Т.О. Ладиженська, О.А. Нечаєва), а також ознайомлення з міркуванням як певним типом тексту (Л.О. Варзацька, М.Р. Львов, Р.І. Нікольська). узагальнено й описано формування в молодших школярів умінь та навичок складати твори-міркування на основі спостережень у природі.

Проте актуальним до цього часу залишається питання мовного змісту роботи з формуванням в учнів шестирічного віку навичок і вмінь міркувати, тобто доречно використовувати в мовленні граматичні форми, враховуючи специфіку синтаксем, що утворюють міркування. На недостатність врахування функціонального підходу в процесі досконалого оволодіння мовленням звертав увагу М.С. Вашулкенко, підкреслюючи, що „... довгий час слабкою стороною традиційної системи навчання мови була відсутність функціональної спрямованості навчання, слабка опора на текст”[10; 14].

Розкрити учням всі можливості української літературної мови в оформленні міркувань, ввести в їхнє мовлення багатство граматичних форм рідної мови, розвинути мовленнєве відчуття композиції й мовного семантико-смислового її наповнення можна за умови виділення змісту роботи з формування в учнів навичок і вмінь міркувати, тобто здійснювати відбір дидактичного синтаксичного матеріалу, без чого неможливе утворення міркування як особливого функціонально-смислового типу мовлення.

Отже, успішне формування культури мовлення першокласників неможливе без наявності в них мислительних навичок. Якщо учні не вмітимуть міркувати, то вони ніколи не досягнуть високого рівня культури мовлення.

Розділ 2. Експериментальна методика формування культури мовлення першокласників

2.1 Організація та зміст експериментального дослідження

Наше дослідження тривало три роки (2001 – 2004 н. рр.) .Проводилося воно у перших класах КСШ №29 м. Тернополя. У дослідженні, яке носило теоретико-експериментальний характер взяло участь п'ятдесят п'ять першокласників.

На першому етапі (2001 – 2002 н. р.) було визначено область дослідження і проблему, вивчався стан питання в психолого – педагогічній літературі, аналізувався досвід роботи вчителів початкових класів, визначалися мета і завдання дослідження, формувалась гіпотеза.

На другому етапі (2002 – 2003 н. р.) продовжувалось вивчення наукової літератури з даного питання, узагальнювалися спостереження, розроблялися матеріали експериментального дослідження, визначався і проводився експеримент на базі перших класів з метою перевірки гіпотези.

На третьому етапі (2003 – 2004 н. р.) проводилась обробка, аналіз і узагальнення одержаних результатів експериментального дослідження.

Аналіз мовленнєвого процесу учнів показує, що їх мовлення у навчально-виховному процесі підпорядковане розкриттю науково-пізнавальної специфіки окремого предмета. Вимоги до мовленнєвої діяльності учнів зумовлені змістом, характером і завданнями викладання кожного з цих предметів і вони нерідко докорінно відрізняються, оскільки вони співвідносяться з різними галузями науки, знань.

Якщо на заняттях з математики учень отримує уявлення про просторові і кількісні відношення у навколишньому світі, вчиться абстрактно мислити, усвідомлювати особливості „кількісної характеристики об'єктів і явищ”, то в процесі вивчення курсів „Ознайомлення з навколишнім світом”, „Природознавство” увага дітей спрямовується на якісно інший характер понять, предметів, явищ, які їх оточують на особистісне ставлення до них, моральні норми, що вимагають від самого учня відповідної поведінки у стосунках з людьми.

А на уроках читання виникає потреба осмислити образний світ художнього твору, дати морально-етичну оцінку героїв та їхніх вчинків, особистісних характеристик.

В усіх випадках мовлення дітей має бути адекватним навчально-виховним завданням. Воно характеризується такими найголовнішими ознаками: понятійно-термінологічна чіткість; багатство, виразність; дохідливість; багатоплановість – здатність відповідати своїм понятійним чи образно-експресивним характером змісту навчального матеріалу.

Адекватність мовлення навчально-виховним завданням та здатність планувати мовлення й керувати ним для досягнення поставленої мети можна розглядати як два критерії оцінки культури мовлення учнів початкових класів.

Об'єднуючим фактором мовленнєвого розвитку першокласників виступає мовлення вчителя, формуванню і удосконаленню якого слугує відповідний курс сучасної української мови, основ культури і техніки мовлення, практикуму з української мови.

Розглядаючи оволодіння мовою як процес, що охоплює мовні рівні від найнижчого (звука мовлення) до найвищого (надфразової єдності або тексту) і пов'язані з цими рівнями власне мовні і мовленнєві поняття, ми обґрунтовуємо і подаємо систему роботи, спрямовану на засвоєння учнями відповідних мовних рівнів і формування на цій основі необхідних мовленнєвих умінь і культури мовлення в цілому .

Система вправ, яка формує у дітей орфоепічні знання і навички, виробляє „акустичні еталони”, свідоме, побудоване на знанні закономірностей мови володіння її акустичними нормами. Сформовані на цій основі фонетичні еталони й артикуляційні стереотипи виступають як чуття мови, складають основу орфоепічної грамотності, допомагають подоланню залишків діалектних впливів у мовленні дітей. З цією метою дібрано спеціальні вправи для правильного вимовляння звуків.

Виходячи з того, що ускладнення мовлення людини відбувається передусім на основі розширення її уявлень про навколишній світ і,