Експериментальна методика формування культури мовлення першокласників

5) у дидактичних вправах потрібно передбачати наочний матеріал;

6) дидактичні вправи повинні проводитись жваво, цікаво, з використанням ігрових прийомів.

З метою формування граматичної правильності мовлення використовуються різні групи дидактичних вправ. Наприклад, вправи на словотворення. Їх мета – формування інтересу до слова, розвиток критичного ставлення до мови, пошук серед різних варіантів слів граматично правильного слова. Вправи на утворення порівняльних ступенів порівняння прикметників; вправи на утворення дієприкметників; вправи на утворення споріднених слів; вправи на словозміну; на узгодження числівників і прикметників з іменниками; на відмінювання іменників; відмінювання займенників; вправи на вживання часу дієслів; дидактичні вправи на удосконалення синтаксичної сторони мови; вправи на засвоєння роду та числа та ін.

Дидактичні вправи входять до складу уроків навчання грамоти і використовуються у повсякденній роботі з учнями.

Та не зважаючи ні на що, знання, які одержують учні на уроках мови про те, що ось такі – то слова – назви предметів, а ось такі назви дій чи ознак, не переходять у комунікативні уміння. Звичайно, школярі вправляються у складанні окремих речень, у кращому випадку невеликих текстів, які однак ніяк не впливають на розвиток навичок спілкування українською літературною мовою.

Як бачимо, проблема розвитку комунікативних умінь, умінь спілкуватися між собою і дорослими українською літературною мовою є надзвичайно актуальною і ніким поки що не розробленою. На жаль, вона часто залишається поза увагою і практичних працівників школи.

Беручи до уваги ці факти, ми рекомендуємо дещо перепланувати уроки навчання грамоти, відсунути хоча б на місяць роботу, що стосується засвоєння букв, з тим, щоб протягом цього періоду організувати інтенсивне формування вимовних вмінь, збагачення словникового запасу, оволодіння на практичному рівні граматичним ладом української мови, тобто збільшити термін проведення добукварного періоду навчання грамоти.

Протягом цього періоду і на всіх інших уроках слід подбати про інтенсивне формування культури усного українського мовлення, тому завдання, які ставляться на уроках української мови щодо формування культури мовлення першокласників повинні ставитись та реалізуватись і на всіх інших уроках. Так на уроках математики оволодіватимуть словами, не лише математичну термінологію, але й називають просторові відношення. Такі слова, як багато – мало, більше – менше, зліва – справа є будівельним матеріалом для мовлення і не лише на уроках з цього предмета.

Великі можливості для інтенсивного розвитку українського літературного мовлення мають уроки художньої праці, образотворчого мистецтва, ознайомлення з навколишнім та інші. Однак, це забезпечуватиметься лише за умови, коли вчитель ставитиме перед собою завдання розвитку культури українського мовлення і дбатиме не лише про засвоєння предметних знань і відповідних умінь, а й мовленнєвих навичок. При цьому вагоме значення матиме методика навчання й розвитку мовлення. 

 

 

Державний освітній стандарт з української мови та чинна Програма з української мови (1 – 4 кл.) передбачають практичне ознайомлення учнів з міркуванням як типом висловлювання, починаючи з 1 класу, формування умінь аргументувати свою думку, робити умовиводи.

Для реалізації цих завдань вчителеві необхідно володіти сучасними психолінгвістичними даними про співвідношення логічних, мислительних і мовленнєвих категорій; про міркування як функціонально-смисловий тип мовлення, його функції й специфіку мовного оформлення. Саме добір відповідних мовних структур у висловлюваннях-міркуваннях викликає у вчителів, як свідчить практика роботи, певні ускладнення.

Отже, існує певний зв'язок між мислительними процесами й мовними засобами оформлення, своєрідність функціонування речень та граматичних категорій, які проявляються в міркуванні – мовленнєвій одиниці над фразового рівня; запропонувати дидактичний мовний матеріал і методику роботи з ним у процесі навчання дітей міркування.

Міркування як логічна категорія реалізується у формі суджень, а також умовиводів (індуктивних та дедуктивних), тому в логіці під міркуванням розуміють послідовний ряд суджень стосовно якогось питання, наслідком чого є відповідь на поставлене в ньому запитання; ланцюг умовиводів на певну тему, викладених у логічно послідовній формі; процедуру обґрунтування певного висловлювання тощо. 

Основою міркування є логічне мислення, тому воно неодноразово розглядалось у психології як складна мовленнєво-мислительна діяльність (П.П. Блонський, А.А. Венгер, Л.С. Виготський, Х.М. Веклерова, М.І. Жинкін, О.О. Леонтьєв, О.Р. Лурія, С.Л. Рубін штейн, В.О. Філь та ін.).

У психолінгвістичній науці доведено, що існує зв'язок між логічними категоріями (поняття, судження) й мовними одиницями (слово, словосполучення, речення). Так, поняття співвідноситься зі словом чи словосполученням , судження – з реченням. Проте на цьому рівні взаємозв'язок між мислительними процесами й мовними засобами вираження їх не закінчується. Властивість дитячого мислення – фіксувати об'єктивно існуючі зв'язки й виокремлювати взаємопов'язані явища дійсності на рівні більш високому, ніж судження (на над фразовому рівні – у відповідних мовних структурах). Це відкриває для дитини нові можливості оволодіння вищим ступенем структурної системності мови порівняно з реченням – міркуванням, що є одним із функціонально – смислових типів мовлення. Водночас у психолінгвістиці встановлено: чим вищий рівень мовної організації тим міцніший взаємозв'язок між мовними й мислительними категоріями. Зв'язок між мовою і мисленням на рівні функціонально-смислових типів мовлення, тобто на над фразовому рівні, здійснюється найбільш повно і ефективно.

Міркування є найвищою мовленнєвою одиницею надфразового рівня - функціонально-смисловим типом монологічного мовлення,