Предмет:
Тип роботи:
Автореферат
К-сть сторінок:
30
Мова:
Українська
МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВЯ УКРАЇНИ
УКРАЇНСЬКИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ СОЦІАЛЬНОЇ ТА СУДОВОЇ ПСИХІАТРІЇ
ДЕНЕКО МАКСИМ ОЛЕКСІЙОВИЧ
УДК 616. 89-008. 441. 13: 615. 831. 2+577. 3
ЕПІДЕМІОЛОГІЯ, КЛІНІКА ТА ЛІКУВАННЯ ГОСТРИХ АЛКОГОЛЬНИХ ПСИХОЗІВ З УРАХУВАННЯМ ГЕЛІОГЕОФІЗИЧНИХ ФАКТОРІВ І БІОЛОГІЧНИХ РИТМІВ
Спеціальність 14. 01. 16 – Психіатрія
Автореферат
дисертації на здобуття вченого ступеня кандидата медичних наук
Київ – 1999
На правах рукопису.
Работа виконана на кафедрі психіатрії, наркології та медичної психології Української медичної стоматологічної академії.
Науковий керівник: доктор медичних наук, професор Сонник Григорій Трохимович, Українська медична стоматологічна академія, завідувач кафедри психіатрії, наркології та медичної психології.
Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор Гавенко Володимир Леонідович, Харківський Державний медичний університет, завідувач кафедри психіатрії, наркології та медичної психології;
доктор медичних наук, професор Табачников Станіслав Ісакович, Донецький державний медичний університет, завідувач кафедри психіарії та психотерапії факультету післядипломної освіти.
Провідна установа – Львівський державний медичний університет, кафедра психіатрії
Захист дисертації відбудеться “27” вересня 1999 року о 10 год. на засіданні спеціалізованої ради Д 26. 620. 01 в Українському НДІ соціальної та судової психіатрії МОЗ України за адресою: 254080, м. Київ, вул. Фрунзе 103.
С дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці інституту.
Автореферат розіслано “25” серпня 1999р.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Проблема алкоголізму в зв'язку з її великою соціальною значимістю останнім часом служить предметом пильної уваги не тільки психіатрів і наркологів, але і лікарів інших спеціальностей. Є великий арсенал літератури, однак висвітлення багатьох сторін цієї важливої і складної проблеми далеке від завершення (І.В. Стрельчук, 1973; О.О. Портнов, І.Н. Пятницька, 1988; М.М. Іванець, 1980; І.П. Анохіна, 1980; Г.В. Морозов, 1983; Т.М. Воробйова, П.В. Волошин, 1992; І.К. Сосін, 1995-1997, А.П. Чуприков, В.В. Штенгелов, 1996, J. Langenbucher, T. Chung, E. Labouvle еt all, 1997; P.R. Morris, 1997; W.E. Erwin, D.B. Williams, W.A. Sreir, 1998 і ін.). За даними вітчизняних авторів (І.Н. Пятницька, 1988; Ю.П. Лисицін, П.І. Сидоров, 1990; І.К. Сосін, 1997) хронічний алкоголізм на сучасному етапі продовжує залишатися найбільшою медичною і соціальною проблемою. В останні роки в Україні відзначається ріст хронічного алкоголізму (В.Л. Гавенко, Г.Л. Золотарев, 1995, В.І. Полтавець, 1985; П.В. Волошин, Г.Х. Божко, 1989; Т.М. Воробйова, О.Г. Берченко, 1993) і, особливо, серед молодих людей працездатного віку (I.К. Сосiн, В.А. Павлов, В.С. Крутько, 1995; А.И. Минко, 1996, А.П. Чуприков, Л.О. Крижанівська, 1995).
Актуальність теми. Серед актуальних проблем сучасної наркології залишається питання вивчення психопатологічних проявів хронічного алкоголізму (В.Л. Гавенко, Г.Л. Золотарев, 1995, О.Є. Личко, І.Ю. Лавкай, 1987; Н.С. Марковська, 1990; P. Gerke, U. Hapke, H.J. Rumpf, 1997; J.C. Brust, 1998 і ін.), його патогенетичних механізмів і врахування цих причин у розробці терапевтичних методів впливу (І.К. Сосін, 1993, 1996; З.М. Болотова із співавт., 1988; Т.М. Воробйова, 1993, 1996; А.І. Минко, 1996, 1997; M.F. Mayo Smith, 1997; G.K. Show, S. Waller, C.J. Latham et all, 1998).
Деякі автори (А.П. Чуприков, Л.О. Крижанівська, О.А. Ревенок, 1995, Л.В. Штерьова, В.М. Неженцев, 1976; S.A. Jacobson, 1997; B. Boroojerdi, M. Hungs, R. Biniek еt all, 1997 і ін.) вважають, що різні психічні розлади при алкоголізмі, як гострі, так і хронічні, не є нозологічно самостійними одиницями, а являють собою синдроми єдиної алкогольної хвороби. Але ж алкогольні психози вкрай різноманітні в своїй клінічній картині, вони важко піддаються диференціальній діагностиці в зв'язку з великою схожістю їхньої клінічної картини, що говорить про їх патогенетичну єдність.
Залишається незрозумілим, чому не в усіх хворих алкоголізмом виникають гострі і хронічні алкогольні психози і чому в одного виникає гострий алкогольний галюциноз з доброякісним перебігом, який лікується швидко, а в іншого – біла гарячка з важкими соматичними порушеннями. У той же час більшість алкоголіків умирає, не переносячи алкогольних психозів, від інтеркурентних захворювань.
Недостатньо досліджена проблема і в ракурсі того, що автори практично не приділяють уваги сезонності ініціації клінічних проявів алкогольних психозів і циркадіаним ритмам хворих, хоча, судячи з даних деяких досліджень (Г.Т. Сонник, А.А. Распопов, 1988), алкогольні психози нерідко пов'язані з біоритмологічною дезадаптацією.
У роботах останніх років визначена роль порушень біологічних ритмів (колорічних, колодобових) у виникненні і перебігу різних захворювань (Г.Т. Сонник, 1984; І.К. Сосін із співавт., 1984; О.О. Путилов, 1997; M. Mukal, N. Uchimura, T. Hirano et all, 1998).
Можна вважати встановленим, що багато патологічних процесів в організмі супроводжуються десинхронозом і в той же час неузгодженість ритмів є однією з причин розвитку виражених патологічних змін (Г.Т. Сонник, 1980; Ф.І. Комаров, В.А. Яковлев, С.Б. Шустов, 1989; В.С. Новиков, Н.Р. Деряпа, 1992; R.A. Wever, 1986; K.L. Kraemer, M.F. Mayo Smith, D.R. Calkins, 1997).
Тим часом, робіт, що присвячені вивченню біологічних ритмів у хворих хронічним алкоголізмом із психозами, налічуються одиниці, а їхній вплив на виникнення, перебіг і, тим більше, терапію, з урахуванням біоритмології, взагалі не привертав уваги дослідників, незважаючи на безперечну актуальність даної проблеми. Не розроблені в зв'язку з цим діагностичні критерії алкогольних психозів з урахуванням циркануальних і