Епідеміологія, клініка та лікування гострих алкогольних психозів з урахуванням геліогеофізичних факторів і біологічних ритмів

За період з 1985 по 1996 рік, тобто за один одинадцятирічний сонячний цикл, у лікарні на стаціонарному лікуванні знаходилося 11924 хворих із діагнозом хронічний алкоголізм. З них чоловіків було 87, 94%, жінок – 12, 06%. Серед хворих хронічним алкоголізмом у 24, 50% діагностовані гострі алкогольні психози.

Гострі алкогольні психози подані наступними формами: алкогольний делірій визначений у 2524 чоловік, тобто 86, 38% (2284 – 95, 08% чоловіків і 240 – 4, 92% жінок) ; алкогольні галюцинози – у 322 або 11, 02% (292 – 90, 68% чоловіків і 30 – 9, 32% жінок) і алкогольний параноїд – у 76, 2, 6% (усі чоловіки).

За досліджувані роки летальність склала 151 випадок і виросла від хронічного алкоголізму з психозами в 7, 25 раза. При цьому летальність при хронічному алкоголізмі за 11 років склала 42, 38%, а при алкогольному делірії – у 57, 62% випадків. Зростання летальності від хронічного алкоголізму склало в 3, 16 раза, а при білій гарячці – 19, 5. Смертних випадків за досліджувані роки при гострих алкогольних галюцинозах і алкогольному параноїді не відзначалося.

Для більш детального ознайомлення з перебігом і лікуванням гострих алкогольних психозів ми вивчили 573 хворих, що знаходилися на лікуванні в наркологічному відділенні з приводу лікування психозу. Дві третини з них лікувалися в реанімаційному відділенні. При цьому з алкогольним делірієм було 68, 42% хворих, із гострим галюцинозом – 18, 32% і з параноїдом – 13, 26%.

Біоритмологічний підхід до використання лазерної терапії при лікуванні гострих алкогольних психозів ми застосовували у 49 хворих із гострими алкогольними психозами, які перебували в реанімаційному відділенні лікарні, тобто в умовах безупинного цілодобового спостереження пацієнтів. З них: із білою гарячкою було 68, 0%, із гострим алкогольним галюцинозом – 22, 0% і з гострим параноїдом – 10, 0%.

Для збирання анамнезу і клінічного опису обстежених хворих була використана спеціально розроблена нами “Карта клінічного обстеження хворих хронічним алкоголізмом”. У ній передбачені як загальні відомості про хворого (стать, вік, місце проживання), так і дані про діагноз, провідний синдром, первинну або повторну госпіталізацію в стаціонар; приблизний час появи перших ознак захворювання, дата госпіталізації і кількість проведених ліжко-днів. Детально вивчалися загальні анамнестичні дані: спадковість, шкільний період, статевий розвиток, трудова діяльність, риси характеру і темпераменту до хвороби; стан хворого під час обстеження: соматичий, неврологічний і психічний стан, а також дані лабораторних, а при необхідності – електроенцефалографічних, електрокардіографічних і реоенцефалографічних досліджень. У відповідності з “Картою... ” була розроблена спеціальна система бесід, що дозволяє одержати всебічну інформацію про досліджувану особистість, виразність її рис. Остаточно фрагмент про особистість хворого в “Карті... ” заповнювався лише після повного і всебічного вивчення психологічного преморбіду хворого й одержання вичерпних відомостей. Інформацію ми одержували як при бесіді особисто з обстежуваним, так і від інших осіб, що добре знають хворих і здатні повідомити про особливості їхньої діяльності і поведінки в різних умовах (члени сім'ї, товариші по роботі і ін.). Основна робота з психологічного дослідження проводилася в періоді реконвалесценції – період перед виписуванням хворого із стаціонару.

Одержання й оцінка загальних даних про особистість (стать, вік, освіту, соціальний стан, умови праці, стан здоров'я, ставлення до свого здоров'я і т. п.) не викликало ускладнень і заповнення цієї частини “Карти... ” проводилося в порядку безпосереднього опитування. Для упорядкування думки про деякі окремі риси характеру (наполегливість, принциповість, цілеспрямованість, уступливість, чесність, колективізм, організованість, дисциплінованість і ін.) користувалися цілеспрямованим опитуванням і детально знайомились зі змістом і особливостями виконуваної роботи в різних виробничих ситуаціях, у яких прояв зазначених рис виявився б найбільш типовим. Особлива увага зверталася на швидкість і легкість придбання спеціальних навиків, прояв інтересу й інших форм ставлення до того чи іншого виду діяльності. Звичайно, досліджуваний детально, досить аргументовано і, по можливості, об'єктивно незалежно від його культурного рівня оцінював свої можливості, як правило, не підозрюючи, що в бесіді проводиться вивчення його потенційних можливостей. Вивчався сімейний стан хворого і взаємостосунки його з членами сім'ї.

Для клінічної діагностики був використаний аналіз як відомостей, отриманих раніше (за даними “Карти... ”), так і психопатологічної картини. При цьому особливе значення приділялося клініці алкоголізму. Вивчався вік початку вживання алкоголю, загальна тривалість алкогольної інтоксикації, картина сп'яніння (збереження захисних реакцій, кращий напій, толерантність, доза, що викликає сп'яніння, зміна толерантності – після початку систематичного вживання алкоголю, форми сп'яніння: просте, складне, амнестичне; палімпсести – після початку систематичного вживання алкоголю, випадки патологічного сп'яніння і т. д.). Вивчалася характеристика алкогольної залежності, характер залежності, динаміка і хронологія патологічного потягу, форма зловживання і тривалість кожної форми. Характеристики запійного пянства (тривалість запійного пянства, динаміка співвідношення тривалості запою і періоду помірності, обставини, що сприяють виникненню первинного патологічного потягу перед запоєм, симптоми, що сповіщають про початок запою, повторний патологічний потяг до алкоголю, абстинентний синдром і його характеристика, динаміка толерантності протягом запою, інтервали між запоями). Детально вивчався алкогольний психоз (який був психоз, тривалість алкоголізму до виникнення першого алкогольного психозу, скільки разів переніс алкогольні психози до і після початку