+3 8(066) 185-39-18
fПредмет:
Тип роботи:
Автореферат
К-сть сторінок:
30
Мова:
Українська
проявів у хворих хронічним алкоголізмом, ми відзначили, що з усіх надходжень за досліджувані роки хворих у зимові місяці було 26, 44%, у весняні – 27, 49%, у літні – 25, 00% і осінні – 21, 07%, тобто це свідчить про перевагу зимово-весняного госпіталізування (53, 93%) над літньо-осіннім (46, 07%). При розгляданні окремо надходження в стаціонар хворих по роках із гострими алкогольними психозами. При цьому відзначений значний зріст алкогольного делірію як серед чоловіків, так і серед жінок. Звертає на себе увагу той факт, що в деякі роки питома вага білої гарячки серед жінок вища, ніж у чоловіків. Питома вага гострого алкогольного галюцинозу за останні п'ять років підвищилась. У той же час гострий алкогольний параноїд за досліджувані роки знизився в 2 рази, що говорить про необхідність більш глибокого вивчення патогенетичних механізмів цього психозу. Вивчивши летальність по роках за період, що вивчається, ми встановили, що за останні 5-6 років вона різко збільшилася – при хронічному алкоголізмі зросла в 3, 17 раза, а при білій гарячці – в 19, 49.
Розподіл госпіталізованих хворих з алкогольними психозами по місяцях надходження показало, що має місце визначена сезонність початку захворювання, що відображає колорічні або цирканнуальні ритми. Так, найбільша кількість проявів білої гарячки припадає на березень-травень. Друга хвиля надходжень припадає на листопад. Однак, якщо з білою гарячкою до стаціонару надходять частіше весною і влітку з піком у травні, то з гострим алкогольним галюцинозом і параноїдом госпіталізація відбувається влітку з піком у липні-серпні. Нерівномірність надходження в стаціонар хворих із різними психозами за часом нами пояснюється тим, що з білою гарячкою на перший план виступають симптоми порушеної свідомості, що викликає необхідність госпіталізації і прийняття термінових заходів, у той час, як порушення в сфері сприйняття (галюциноз) і сфері мислення (параноїд) мають досить довгий час більш схований характер. Все вищевикладене вказує на необхідність проведення активних профілактичних заходів особам, що страждають на алкоголізм, особливо у весняний період року і, бажано, в осінній.
Пік летальності при білій гарячці припадає на квітень-липень, а при хронічному алкоголізмі – на травень-липень, що свідчить про повну декомпенсацію захисних механізмів організму після весняної десинхронізації фізіологічних функцій.
Отже, процес цей фізіологічний, і його варто знати і враховувати при аналізі причин і чинників в етиопатогенетичних механізмах розвитку гострих алко-гольних психозів. Тому лікувально-профілактичні і психотерапевтичні заходи хворим хронічним алкоголізмом доцільно проводити в лютому-березні, вересні-жовтні.
Однак, характеристика психічних станів не була б повною без уврахування циркадіанних ритмів організму. Обстеження показало, що з 225 чоловіків досліджуваних груп із гострими алкогольними психозами було 39, 56% “жайворонків”, 32, 0% “аритміків” і 28, 44% “сов”. Серед 80 жінок: “жайворонків” було 56, 25%, “аритміків” – 28, 75% і “сов” – 15, 0%. Проведені дослідження показали, що серед досліджуваних хворих жінок кількість “жайворонків”, “аритміків” і “сов” практично така ж, як і серед загальної популяції (І. Ю. Борисова, 1983; Ф. І. Комаров, 1989). У той же час серед чоловіків співвідношення між типами працездатності в порівнянні з загальною популяцією мають розходження. Так, “жайворонків” зустрічалося в 1, 26 раза менше, ніж серед загальної популяції (39, 56% у порівнянні з 50, 0%), “аритміків” – у 1, 06 раза більше (32, 0% проти 30, 0%) і “сов” – у 1, 9 раза більше (28, 44% у порівнянні з 15, 0%).
Розглядаючи ці дані в розрізі окремо взятого гострого алкогольного психозу встановлено, що при алкогольному делірії і гострому галюцинозі біоритмологічні типи практично такі ж, як і в загальній популяції. У той же час у групі хворих із гострим алкогольним параноїдом, де, до того ж, одні чоловіки, явно переважають “сови”- вони зустрічаються в 3 рази частіше, ніж у загальній популяції (45, 34% проти 15, 0%), “аритмікі” – частіше в 1, 2 раза і, навпаки, “жайворонки” – рідше в 2, 9 раза (17, 33% проти 50, 0%). Звертає на себе увагу той факт, що не завжди суб'єктивна оцінка свого біоритмологічного статусу, що визначалася по адаптованій анкеті Естберга, співпадає з об'єктивними даними, отриманими при дослідженні циркадіанних ритмів організму. Аналіз частоти розподілу індивідуальних акрофаз (моменту найбільшого підйому) циркадіанних ритмів найважливіших фізіологічних параметрів у чоловіків із гострими алкогольними психозами дозволив встановити, що явища внутрішньої неузгодженості циркадіанних ритмів мали місце при білій гарячці в 73, 33% випадків; при гострому алкогольному галюцинозі – у 74, 67% і при гострому алкогольному параноїді – у 80, 0% людей. Ці ж показники у жінок склали при алкогольному делірії 28, 0%, а при гострому алкогольному галюцинозі – у 30, 0% випадків, тобто йде наростання кількості випадків із зміщенням акрофази від білої гарячки до гострого алкогольного параноїду як у чоловіків, так і в жінок. Зміщення батифази (момент найбільшого спаду) також займав велику питому вагу серед досліджуваного контингенту. Але великих відмінностей між психозами встановлено не було. Так, серед чоловіків ці показники склали: при білій гарячці – 77, 33%, при гострому алкогольному галюцинозі – 76, 0% і при гострому алкогольному параноїді – 77, 33%. У жінок відповідно: при делірії – 34, 0%, при галлюцинозі – 36, 67%. На інверсію ритму (зміщення на 180 градусів,