Факт в постнекласичній науці

Структура дисертаційної роботи обумовлена логікою дослідження, що визначається поставленими метою та завданнями. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків та списку використаних джерел (299 найменувань). Основна частина дослідження будується у відповідності з поставленими завданнями: в першому розділі дається огляд літератури з проблематики дисертаційної роботи та визначається стан розробки проблеми, у трьох наступних розділах послідовно розглядаються: гносеологічний, онтологічний та аксіологічний аспекти наукового факту. Повний обсяг дисертаційної роботи – 178 сторінок основного тексту та 22 сторінки списку використаних джерел.

 

 

У вступі обґрунтовується актуальність теми, визначаються об'єкт, предмет, мета і завдання дисертаційного дослідження, його методологічні основи, розкривається наукова новизна роботи, з'ясовується її теоретична та практична значущість, відображається апробація результатів дослідження.

У першому розділі «Розгляд наукового факту в філософії науки ХХ ст. « дисертант аналізує дослідницьку літературу, присвячену філософському вивченню проблем факту науки і доводить необхідність додаткового дослідження феномена фактичного знання за умов сучасної науки.

Відзначається, що філософський розгляд проблем наукового факту займає значне місце серед проблематики філософії науки минулого століття. Дослідження А. М. Єлсукова, Р. Карнапа, П. В. Копніна, В. В. Косолапова, С. Ф. Мартиновича, В. С. Стьопіна, Л. Флека висувають та висвітлюють проблеми специфіки фактичного знання науки, співвідношення наукового факту з емпіричним та теоретичним знанням.

Між тим, як наголошує дисертант, розвиток науки кінця ХХ ст. дає змогу стверджувати про становлення нового типу науки. Зародження міждисциплінарних наукових підходів – синергетики та віртуалістики, зосередження уваги сучасної науки на складних людинорозмірних системах, що саморозвиваються, вимагає здійснення філософського дослідження нової науки, вивчення її фундаментальних засад, встановлення можливих напрямків її розвитку. Серед філософських концепцій сучасної науки найбільш ретельно розробленою є концепція В. С. Стьопіна, згідно з якою сучасна наука розглядається як «постнекласична», на противагу класичній науці XVII – XIX ст. та некласичній науці першої половини ХХ ст. В роботах В. І. Аршинова, В. Г. Буданова, І. С. Добронравової, В. В. Кизими, С. Б. Кримського, Ю. І. Кулакова, Л. О. Мікешиної, В. В. Налімова, М. О. Носова, М. Ю. Опєнкова проводиться вивчення специфіки нових наукових підходів, наукової картини світу, філософських засад науки за умов сучасної доби її розвитку, у порівнянні з попередніми історичними типами науки.

У даному розділі дисертації доводиться, що зміна філософських засад наукового пізнання в ході історичного розвитку науки має вирішальний вплив на філософське розуміння феномена фактичного. Відзначається, що в переважній більшості праць, присвячених філософському дослідженню наукового факту, відображається специфіка даного феномена за умов некласичної науки. Сучасні роботи, які мають метою вивчення засад постнекласичної науки, як правило, не приділяють уваги науковому фактові. Дисертант підкреслює необхідність дослідження нового бачення факту за умов становлення сучасних концепцій науки.

Другий розділ дисертації «Гносеологічний аспект наукового факту» присвячений дослідженню місця факту в науці як системі знань; аналізуються відносини між фактичним знанням та емпіричним і теоретичним рівнями наукового знання, розглядається структура факту.

У підрозділі 2. 1 «Становлення філософського дослідження феномена фактичного» вивчається розвиток розуміння факту науки у філософії науки ХХ ст., як у зарубіжній, так і у вітчизняній традиції.

Першими до філософських досліджень фактичного знання науки звертаються представники логіцизму й логічного емпіризму. Філософи Віденського гуртка намагаються дослідити факти як основу, першоджерело наукового пізнання; ще в дослідженнях їх попередників Л. Вітгенштейна та Б. Рассела поняття факту розуміється як синонім явища дійсності, як певний першоелемент світу. Між тим, розвиток філософського дослідження цього феномена приводить до висновку про неможливість виокремлення такого елемента світу, який би виступав водночас елементом знання. Поступово на перше місце виходить проблема аналізу речень, що фіксують факти дійсності і виступають як факти – базові елементи науки; але такі речення, що фіксують дані емпіричного наукового спостереження чи експерименту, не дають підстав стверджувати об'єктивну істинність відповідного наукового факту.

Неспроможність неопозитивістської програми знаходження протокольних речень має своїм результатом розвиток філософського осмислення проблеми фактичного в дослідженнях А. М. Єлсукова, П. В. Копніна, В. В. Косолапова, Т. Куна, І. Лакатоса, С. Ф. Мартиновича, К. Поппера, В. С. Стьопіна, П. Фейєрабенда. Важливим відкриттям виступає, перш за все, затвердження розуміння поняття факту як базової гносеологічної компоненти засад науки. Специфіка фактичного знання постає у вигляді його достовірності та його здатності служити вихідним моментом для постановки та вирішення наукової проблеми. Виявляється, що фактичне знання не є тотожнім емпіричному знанню: воно виступає як інваріант багатьох емпіричних даних. Фактичне знання постає як діалектична єдність об'єктивних даних дійсності та суб'єктивного сприйняття, як система знань на шляху від емпіричного до теоретичного знання.

У підрозділі 2. 2 «Співвідношення фактичного та емпіричного знання» розкриваються основні етапи становлення наукового факту, його зв'язок із даними емпіричного дослідження.

Відзначається, що за традиційною точкою зору процес переходу від емпіричних даних до наукового факту полягає у виокремленні інваріантного змісту таких даних, в їх багаторазовій перевірці. Але, як свідчать дослідження А. М. Єлсукова, Р. Карнапа, В. В. Косолапова, В. С. Стьопіна, Л. Флека, В. А. Яцко, завдання виділення інваріанта факту, його об'єктивної компоненти виявляється неможливим. В некласичній науці самі методи емпіричного дослідження виявляються такими, що містять