Філософя, її предмет і роль в суспільстві

Лукрецій матеріалістично вирішував питання про свідомість людини. Доводячи матеріальність світу, він і духовні процеси, чуттєвість і свідомість, вважав матеріальними. Душа (чуттєвість) і розум (свідомість), за вченням Лукреція, так само матеріальні і складаються з атомів, як і інші тіла. Відмінність, наприклад, між душею і тілом Лукрецій, як і Епікур, бачив лише в тому, що душа, на його думку, складається з більше за дрібні, жваві, круглі і гладкі атоми в порівнянні з атомами, з яких складаються звичайні тіла.

Душа і розум, говорив Лукрецій, по своїй природі тілесні, тому що сприймають зовнішні впливи і самі впливають на тіло людини. Дух (душа і розум) і тіло існують завжди в єдності. Тіло без духу не може відчувати, дух без тіла не може виробляти ніяких рухів. Дух заодно, разом з нашим тілом, говорив Лукреций, зароджується, росте, старіє і гине. Доводячи, що разом із загибеллю тіла людини гине, розсіюється на окремі атоми і його душа, Лукрецій критикував ідеалістичну теорію Платона про безсмертя і переселення душ. 

Обгрунтовуючи органічну єдність тіла і душі, Лукрецій зазначав, що душа виникає одночасно з народженням людини і гине разом з його смертю.

Лукрецій не визнавав загальної одухотвореної матерії. Він вважав, що душа (чуттєвість) є властивістю, властивою не всім, а лише певним чином організованим частинам матерії.

Своїм моністичним розв’язанням питання про матерію і свідомість, непохитним визнанням матеріальності світу стародавні атомісти завдавали серйозних ударів по ідеалізму. Разом з тим треба зазначити, що конкретне розв’язання ними проблеми співвідношення матерії і свідомості, матеріального і духовного, було обмеженим і залишало місце для ідеалістів. Вважаючи душу такою ж матеріальною, як і тіло людини, стародавні атомісти не дійшли до правильного розуміння якісної відмінності свідомості від матерії і їх дійсного співвідношення як вторинного і первинного. За цю слабу ланку у вченні стародавніх матеріалістів вхопилися їх противники – ідеалісти, які настільки роздули специфіку свідомості, її активну, дійову сторону, що стали зображати свідомість як щось початкове, первинне по відношенню до матерії.

У поемі “Про природу речей” Лукрецій дав найбільш повний виклад основ теорії пізнання атомістичного матеріалізму. Метою пізнання, по Лукрецію, є розкриття природи речей і позбавлення людини від окови забобонів, від релігійних уявлень про світ. Лукрецій відкидав всякі сумніви в можливості пізнання світу. Непохитно дотримуючись точки зору пізнаваності світу, він виступав проти скептицизму і писав, що скептики, заперечуючи завжди і у всьому достовірність, позбавляють себе можливості мати яке-небудь поняття про знання або незнання, про пізнаваність або непізнаваність, про істину або помилку. Хто заявляє, говорив Лукрецій, що знання немислиме, той не знає також, чи можна знати, що знати нічого не можна, тобто в самому ствердженні скептика про непізнаваність світу міститься вже і його спростування. Виходячи з пізнаваності світу, Лукрецій вважав, що пізнання здійснюється за допомогою органів почуттів і розуму (свідомості).

Правильно стверджуючи, що джерелом знань людини є зовнішній світ, Лукрецій услід за Демокрітом і Епікуром намалював наступну наївно-матеріалістичну картину процесу пізнання. У навколишньому повітрі літають ті, що відділилися від поверхні предметів зовнішнього світу найтонші відбитки, образи, що зберігають схожість з відповідними предметами. Ці образи, діючи на органи чуттів, приводять їх в збудження і викликають в душі людини різні відчуття: зорові, звукові, смакові і дотикові. Причина зору, наприклад, говорив Лукреций, коріниться в зорових образах, що відділилися від предметів, які викликають у людини відповідні зорові відчуття. Самі образи предметів, вільно літаючі в повітрі, надто тонкі, легкі і швидкі, і тому вони людині не видні. Бачить людина завдяки проникненню цих образів до органів почуттів. Лева, наприклад, говорив Лукрецій, ми бачимо тому, що в наші очі влітає його образ. Абсолютно очевидно, що ця наївно-матеріалістична теорія образів речей як зовнішніх причин, що викликають в людині відповідні відчуття, являє собою зародок розробленої згодом матеріалістичної теорії відображення.

Лукрецій вважав, що органи відчуттів людини свідчать правильно про існування і властивості речей і процесів зовнішнього світу. Він послідовно відстоював вчення про достовірні чуттєві дані як джерело знань, рішуче виступав проти всякого висловлювання, в якому виражається недовір’я до свідчення органів відчуттів. Дані органів відчуттів, вчив Лукрецій, загалом завжди достовірні. З них у нас виникають і поняття про істину. На світі немає нічого достовірнішого за почуття, говорив він. Якби свідчення органів відчуттів було недостовірним, то і всі висновки нашого розуму стали б необхідно помилковими, а