Фінансові аспекти соціального захисту населення в Ємільчинському районі Житомирської області

Даний рисунок ще раз підтверджує те, що фінансування соціальногозахисту населення Ємільчинського району за 2007-2009 рр. значнозбільшилось у кількісному виразі, у 2009 році – зменшилась, але асигнування забезпечують потреби району. 

Отже, можна зробити висновки про позитивні зрушення у Ємільчинському районі, щодо надання соціальних пільг та гарантій населенню.

 

 

 

В різних державах у поняття соціальної політики, соціального захисту вкладається різний зміст й компетенції державних органів в цій галузі є суттєво різними. Узагальнюючи можна, на нашу думку, стверджувати, що всі вони відрізняються ступенем розподілу відповідальності за долю людини між суспільством і самою людиною. В одному випадку держава бере на себе максимальну відповідальність за долю своїх громадян, в іншому ця відповідальність найбільшою мірою лежить на людині. Питання щодо найкращої системи є, мабуть, доволі схоластичним, оскільки в кожній країні вони складалися історично в силу не лише економічних причин, а й під впливом безлічі інших чинників - політичних, психологічних, національних та інших.

Як засвідчує практика, з кінця ХХ століття в країнах-учасницях ЄС сутністю соціального діалогу остаточно стало створення умов для „форуму”, на якому мають здійснюватися переговори в інтересах всіх його учасників. У наукових дослідженнях це визначалось як „складова частина загальносвітового процесу модернізації”. В ході такої модернізації відбувається ускладнення й диференціація соціальної системи, що сприяє формуванню громадянського суспільства.

Для всіх країн світу зайнятість у системі соціальних та економічних проблем посідає провідне місце і разом з показниками рівня життя виступає своєрідним індикатором соціальних процесів. І це не дивно, тому що для людини робота — не тільки джерело доходу, а й можливість посісти певне місце в суспільстві.

У розбудові національної системи захисту прав і свобод громадян України важливе значення мають міжнародні правові стандарти, зарубіжний досвід удосконалення ринку праці та засобів забезпечення прав людини. Відповідно до статті 23 Загальної декларації прав людини, кожний громадянин має право на працю, вільний вибір роботи, справедливі та сприятливі умови праці, захист від безробіття, відповідну винагороду, яка забезпечує людині гідне існування її самої та сім'ї і яка, в разі необхідності, доповнюється іншими засобами соціального забезпечення.

Формування сучасного ринку праці в Україні неможливе без засвоєння загальноприйнятих у світі норм і стандартів трудових відносин, що зафіксовані в концепціях і рекомендаціях спеціалізованої установи ООН — Міжнародної організації праці (МОП).

В Україні до початку ринкових перетворень панувала повна зайнятість, а безробіття не існувало. Це досягалося за рахунок низького рівня заробітної плати, невисокої продуктивності праці та неефективного використання робочого часу. Реструктуризація виробництва повністю змінює стан ринку праці, активізує вивільнення робочої сили та збільшує її плинність. Зменшення можливостей існуючих виробників зайняти вільну робочу силу не супроводжується паралельним розвитком нових виробництв.

Досвід багатьох країн свідчить, що проблеми зайнятості і безробіття і для них протягом десятиріч залишаються гострими. На вирішення цих питань направляється значний процент бюджету держав. 

За останніми статистичними даними, рівень безробіття населення (за методологією МОП) у країнах Євросоюзу (27 країн) становить в Нідерландах- 3,4%, Австрії - 4,8%, Данії -6,0%, Болгарії - 6,8%, Румунії- 6,9%, Німеччині — 7,5%, Великобританії — 7,6%, Франції — 9,5%,Угорщині -10,0%, Словаччині -12%, Бельгії—14,6%, Латвії 17,1%, Іспанії— 18,0%.

Безробіття в США у жовтні 2009 року збільшилося до 10,2% - максимального рівня за 26 років – порівняно з 9,8% месяцем раніше

 В Україні рівень безробіття в кінці 2009 року становив 8,8%.

Кількість безробітних у світі в 2009р. досягла рекордного рівня майже 212 млн. осіб. Цей показник демонструє безпрецедентне зростання з 2007 р., коли без роботи було зареєстровано 34 млн. осіб. [54]

Вирішення проблеми безробіття залежить, насамперед, від того, як вона розв'язується у державному масштабі. В цьому зв'язку можна навести відповідний досвід Франції, де передбачається запровадити нову програму 35-годинного робочого тижня замість 40-годинного. Зазначене нововведення протягом найближчих п'яти років забезпечить створення майже 1 мільйона робочих місць. Серйозною проблемою сучасного ринку праці Франції є безробіття серед молоді, яке сягає 28%. І все ж у Франції, за експертними оцінками, частка мешканців, які знаходяться за межею бідності, становить 8%. За американськими критеріями (з розрахунку 22 дол. на людину на день) кількість бідних у Франції становить 12%.

Чим вищий рівень споживання, тим більші вимоги люди пред'являють до умов праці. Але зниження якості життя призводить до того, що люди погоджуються працювати в умовах підвищеного ризику при мінімальній винагороді. Тому в ринкових умовах ефективним методом управління споживчим ризиком є соціальний захист (пенсії, виплати по лікарнянихлистках, надання адресної допомоги тощо), в тому числі соціальне страхування від економічного збитку через повну або часткову втрату працездатності та здоров'я.

Незайняті в народному господарстві потребують великих затрат. Наприклад, у Швеції до 2% валового національного продукту витрачається на фінансування програм зайнятості. Питома вага робочої сили, охопленої різними програмами зайнятості, коливається в межах 3—4%. Відкрите зареєстроване безробіття у країні рідко