Фінансові аспекти соціального захисту населення в Ємільчинському районі Житомирської області

В системі регулювання зайнятості у США важливим напрямом є формування попиту на робочу силу. Держава впливає на соціальну поведінку підприємців через системи економічних, адміністративних, законодавчих та організаційних заходів. Найпоширенішими є економічні заходи: надання кредитів для зменшення витрат виробництва, які пов'язані з наймом, підготовкою людей, що не працюють тривалий час.

У Великобританії політика зайнятості включає систему соціального забезпечення, організацію професійного навчання та працевлаштування, розповсюдження інформації про ринок праці, створення фондів страхування від безробіття, системи соціального забезпечення.

В країнах з розвинутою економікою має місце тісний зв'язок між динамікою виробництва й безробіттям. Це співвідношення ілюструє закон Оукена. Його сутність полягає у тому, що приріст реального обсягу ВНП на 2,5 % скорочує безробіття приблизно на 1% і, навпаки, скорочення реального обсягу ВНП на таку саму величину підвищує рівень безробіття на 1 %. Згідно із законом Оукена відбувається відставання обсягу ВНП у порівнянні з тим обсягом, якого суспільство змогло б досягти за своїх потенційнихможливостей.

Світовий досвід показує, що тільки в розвинутих країнах суспільство може утримувати чисельність безробітних на рівні 5—7% економічно активного населення без шкоди для економічного розвитку і зниження соціальних гарантій. В Україні, де економіка перебуває у стані кризи, таких умов немає.

У зарубіжній практиці господарювання головним джерелом формування нових робочих місць і забезпечення зайнятості основної частини населення є підприємництво і, насамперед, малий бізнес. За даними зарубіжних і вітчизняних досліджень, малий бізнес забезпечує в розвинутих країнах 50-70% ВВП та до 60% нових робочих місць. Малі підприємства, які не мають потреби у великому стартовому капіталі з високими темпами його кругообороту, можуть швидко й ефективно розв'язувати проблеми створення нових робочих місць.

Важливим напрямом соціального захисту населення є подальший розвиток страхування на випадок безробіття. У країнах, де використовуються системи допомоги у зв'язку з безробіттям, можна виділити три підходи до розв'язання цих проблем: обов'язкове страхування від безробіття, яке охоплює певні групи працівників; добровільне страхування; соціальну допомогу у зв'язку з безробіттям (фінансується із суспільних фондів (держбюджету), що залежить від наявності відповідних коштів, рівня доходів тих, хто звертається за допомогою.

У переважній більшості країн, де існують програми страхування на випадок безробіття, особи, які забезпечують себе роботою самостійно, не повинні охоплюватися системою соціального захисту від безробіття. Це пов'язано здебільшого з адміністративними труднощами, обліком цієї категорії осіб і збиранням внесків, визначенням рівня доходів тощо. З іншого боку, працівники, що мають стабільні робочі місця, можуть бути виключеними із системи соціального захисту.

На рівень безробіття впливає як характер економічної політики, так і методи регулювання ринку праці. Тому в офіційних документах МОП наголошується на необхідності прийняття урядами країн світу неординарних заходів до виправлення такого стану, зокрема: лібералізації торгівлі; розширення міжнародного співробітництва для стабілізації фінансових ринків, послаблення гостроти проблем платіжних балансів, зниження довгострокових дисконтних ставок; промислового розвитку, що орієнтований на експорт; зниження незароблених витрат, таких як податок на фонд заробітної плати і витрати на соціальне страхування, зниження плинності робочої сили і реформування систем заохочення зайнятості. Зазначені напрями не вичерпують усіх заходів впливу держави на ринок праці. Поряд з ними існує комплекс заходів непрямого регулювання: податкова, грошово-кредитна, амортизаційна політика, які також справляють певний вплив на ринок праці.

Узагальнюючи зарубіжний досвід удосконалення ринку праці та соціального захисту населення, потрібно зазначити, що для запровадження ринку праці та соціального захисту населення в Україні доцільно здійснити такі заходи:

— розробку і впровадження цільової комплексної програми соціального захисту населення;

— створення економічних умов для вільного переливу капіталу в соціальну сферу; поліпшення соціального захисту найменш захищених верств населення;

— визначення галузей пріоритетного розвитку малого та середнього підприємництва з обов'язковими економічними пільгами;

— розширення системи соціального страхування в усіх сферах та галузях, що забезпечує нормальні умови для життєдіяльності людини; 

— розробку на базі Європейської класифікації пропозицій до створення державної класифікації статусу зайнятості окремих категорій населення; 

— створення при центрах зайнятості всіх рівнів системи професійної орієнтації, що включає кабінети професійної інформації, індивідуальну комп'ютерну діагностику для визначення рівня мотивації, ціннісних настанов, схильностей та здібностей людини до окремих професій у різних галузях;

— організацію навчання та різних видів підтримки безробітних при створенні ними малих підприємницьких структур та надання найбільш здатним категоріям необхідної теоретичної й матеріальної допомоги за участю науково-консультативних центрів інвестицій та міжнародного співробітництва, благодійних фондів і громадських неурядових організацій;

— розробку методик оцінки економічних та соціальних ризиків у підприємницькій діяльності;

— удосконалення існуючих та запровадження нових методів моніторингу економічної та соціальної безпеки, рівня життя на базі показників його якості, соціально-трудових відносин, соціально-економічного становища окремих міст та селищ, ділової активності підприємств регіону тощо;

— розробку єдиного комп'ютерного та локального регістрів (субрегістрів) юридичних осіб та приватних власників, що займаються