Фінансові аспекти соціального захисту населення в Ємільчинському районі Житомирської області

Як уже згадувалося, термін «соціальний захист» вживається віднедавна.

Він прийшов на зміну іншому термінові – «соціальне забезпечення». Термін «соціальне забезпечення» зберігає своє право на існування, проте містить у собі дещо вужче поняття, ніж соціальний захист. За часів радянського соціалізму всі соціальні виплати здійснювалися виключно державою. Тому традиційно під соціальним забезпеченням розуміють переважно державне соціальне забезпечення, тобто таке, яке здійснюється державними органами. Соціальне забезпечення є складовою системи соціального захисту і виконує функцію нагромадження та розподілу коштів соціального захисту, призначених на соціальну допомогу, виплати з фондів соціального страхування тощо. Соціальне забезпечення включає пенсії та різного роду допомоги – по тимчасовій втраті працездатності, по вагітності і пологах, по догляду за дитиною до трьох років, по догляду за хворою дитиною, на поховання, допомога сім'ям, дохід якої менший визначеної межі тощо. Соціальне забезпечення включає також надання допомоги у натуральному вигляді – у формі обслуговування інвалідів, людей похилого віку у спеціалізованих закладах – будинках-інтернатах та вдома. 

Соціальне страхування – наріжний камінь системи соціального захисту, його базовий інститут. Виплати по соціальному страхуванню найчастіше складають найбільшу частину коштів соціального забезпеченню. Основною метою соціального страхування є забезпечення достатнього ступеня компенсації доходу трудящих у випадках втрати працездатності або роботи й реабілітаційних заходів. Через систему соціального страхування здійснюються виплати у випадку загального захворювання; трудового каліцтва і професійного захворювання; по вагітності і пологах; по догляду за хворою дитиною та до досягнення нею трирічного віку; пенсії; допомоги на поховання; компенсація вартості путівок на лікування та відпочинок соціальне страхування виходить за межі соціального забезпечення – воно вирішує також завдання, пов'язані із збереженням та відновленням здоров'я, профілактикою – професійної захворюваності і виробничого травматизму, запобіганням безробіттю.

Саме собою словосполучення «соціальне страхування» означає, що цей вид соціального захисту має ту саму природу, що страхування взагалі. Справді, слово «страхування» означає попередження можливої небезпеки, уникнення певного ризику. Кінцеве призначення страйкування – захист людини від ймовірних матеріальних втрат. Людство завжди прагнуло уникнути негараздів. Не маючи можливості запобігти їм, люди намагалися обмежити згубний вплив небажаних подій. Вважається, що первинні форми страхування виникли у давнину. Зокрема, за часів Вавілонії передбачалось укладання угоди між учасниками торгового каравану про спільну відповідальність за збитки, яких зазнав будь-хто х них унаслідок розбійного нападу, пограбувань, стихійного лиха тощо. Специфічна форма страхування існувала і Україні між чумаками. Зміст її полягав у тому, щоб спільно відшкодовувати збитки потерпілому в дорозі. 

 

 

Соціальний захист слід розглядати як систему законодавчих, економічних, соціальних гарантій, що надає працездатним громадянам рівні умови для поліпшення свого добробуту за рахунок особистого трудового внеску, а непрацездатним і соціально вразливим верствам населення, насамперед інвалідам, пенсіонерам, багатодітним сім'ям – переваги в користуванні суспільними благами, в прямій матеріальній підтримці.

Створенню сучасних систем соціального захисту передували об'єднання трудящих на засадах взаємодопомоги. Профспілки організовували фонди допомоги безробітним, каси взаємодопомоги, медичні каси. Таким чином здійснювався захист безробітних, хворих, літніх людей, вдів та сиріт. Тут слід розрізняти два види взаємодопомоги – таку, коли кошти попередньо не нагромаджуються, і з попереднім нагромадженням. Другий вид має більше спільного із сучасним страхуванням.

Світовий досвід свідчить, що основними видами (галузями) соціального страхування , що забезпечує прийнятний рівень соціального захисту, є:

-страхування пенсій (за віком і по інвалідності внаслідок загальних захворювань та нещасних випадків у побуті і на транспорті);

-страхування від нещасних випадків на виробництві (виробничий травматизм і професійні захворювання), що передбачає страхування тимчасової і постійної втрати працездатності;

-страхування на випадок безробіття;

-страхування на випадок тимчасової втрати працездатності через хворобу;

-медичне страхування (відшкодування витрат на медичне обслуговування).

Перед пенсійним забезпеченням стоять три головні мети:

-захист від бідності при настанні старості;

-гарантування певного рівня доходу по завершенні трудової діяльності;

-захист цього доходу від наступного абсолютного й відносного знецінення.

Функцію захисту від бідності пенсійне забезпечення виконує таким чином, що мінімальна пенсія завжди має бути вищою від порога доходу, що дає право на отримання соціальної допомоги. Отже, людина, яка отримує пенсію за віком, не повинна стати клієнтом служби допомоги по бідності.

Що стосується гарантування доходу, то рівень пенсії по закінченню трудової діяльності встановлюється пропорційно сумі заробітку, який отримувався протягом попередніх років. Знецінення пенсій може відбуватися у двох аспектах. Абсолютним знеціненням вважається зниження купівельної спроможності пенсії внаслідок інфляції. Відносне знецінення означає зменшення співвідношення між пенсією та поточною заробітною платою в економіці, тобто коли за умов зростання добробуту молодших громадян добробут пенсіонерів залишається на тому самому рівні.

Захист від інфляції відбувається шляхом індексації (як і для деяких інших видів доходів населення).З цією метою для індексу інфляції встановлюють визначену межу (поріг індексації). Наприклад, коли порівняно