Фінансові аспекти соціального захисту населення в Ємільчинському районі Житомирської області

Ставки збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та інших платежів. Основна ставка становить 32% фактичних витрат на оплату праці працівників.

Сплата збору на обов'язкове державне пенсійне страхування здійснюється відповідно до законів України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» та «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». 

Законодавство передбачає порядок застосування заходів відповідальності щодо нарахування і сплати збору. Відповідальність за повноту і своєчасність сплати штрафних санкцій несуть керівники підприємств, установ, організацій та громадяни – платники збору. Стягнення фінансових санкцій визначається аналогічно Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними фондами».

Загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття являє собою систему прав, обов'язків і гарантій, що передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Видами забезпечення за чинним законодавством є:

-допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності;

-допомога по частковому безробіттю;

-матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного;

- матеріальна допомога по безробіттю, одноразова матеріальна допомога безробітному та непрацездатним особам, які перебувають на його утриманні;

-допомога на поховання у разі смерті безробітного або особи, яка перебувала на його утриманні.

Правові засади здійснення соціального страхування визначаються Законом України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”, який набрав чинності з 1 січня 2001 р.

Функції управління страхуванням на випадок безробіття, справляння збору та акумуляції страхових внесків, здійснення контролю за використанням мобілізованих коштів, надання соціальних послуг тощо покладено на Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття. Формування коштів Фонду здійснюється за рахунок: страхових внесків страхувальників (роботодавців, застрахованих осіб); асигнувань з державного бюджету; сум фінансових санкцій за порушення соціального законодавства; благодійних внесків підприємств, установ, організацій та фізичних осіб тощо.

Розмір страхових внесків встановлюється Верховною Радою України відповідно для роботодавців та застрахованих осіб одночасно із затвердження Державного бюджету України на поточний рік.

Від сплати страхових внесків звільняються: застраховані особи на період відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку за медичним висновком та застраховані особи в частині отриманої допомоги по частковому безробіттю.

Розміри страхових внесків встановлюються на календарний рік:

-для роботодавця – у відсотках до сум фактичних витрат на оплату праці найманих працівників (що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, інших заохочувальних і компенсаційних виплат, в тому числі в натуральній формі), які підлягають обкладенню прибутковим податком з громадян;

-для найманих працівників - у відсотках до сум оплати праці (що включають основну та додаткову заробітну плату, а також інші заохочувальні і компенсаційні виплати, в тому числі в натуральній формі), які підлягають обкладенню прибутковим податком з громадян;

-для осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, у тому числі фізичних осіб – суб'єктів підприємницької діяльності, та інших осіб, передбачених законодавством – у відсотках до сум оподаткованого доходу (прибутку).

Правові засади проведення соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань визначаються Конституцією України, Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», підзаконними актами, прийнятими на їх виконання.

Страхування від нещасного випадку є самостійним видом загальнообов'язкового державного соціального страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист, охорона життя та здоров'я громадян у процесі їх трудової діяльності. Держава гарантує усім застрахованим громадянам забезпечення прав у страхуванні від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання.

Законодавство встановлює категорії громадян, які підлягають обов'язковому страхуванню від нещасного випадку (у тому числі особи, які працюють за умови трудового договору (контракту), учні та студенти навчальних закладів та ін.).

Страхування від нещасного випадку здійснює Фонд соціального страхування від нещасних випадків - некомерційна самоврядна організація, що діє на основі статуту, який затверджується її Правлінням. 

Забезпечення в Україні соціальних, економічних, правових і конституційних гарантій у сфері соціального захисту та реабілітації інвалідів є одним з актуальних питань сучасної соціальної політики уряду та парламенту країни.

В Україні в 2002 р. вперше було підготовлено Державну доповідь «Про становище інвалідів в Україні та основи державної політики щодо вирішення проблем громадян з особливими потребами», яка дала змогу здійснити кількісну та якісну оцінку сучасного стану справ у цій сфері, визначила перспективи та шляхи розв'язання цілої низки питань, що стосуються інвалідів.

Парламент у березні 2003 р. ратифікував Конвенцію про професійну реабілітацію та зайнятість інвалідів № 159, ухвалену Генеральною конференцією Міжнародної організації праці в Женеві 12 червня 1983 р. (Закон України від 6 березня 2003 р. № 624-4). 

На виконання Указу Президента України від 18.12.2007р. №1228/2007

«Про додаткові невідкладні заходи щодо створення умов для життєдіяльності осіб з обмеженими фізичними можливостями» було розроблено Національну доповідь «Про становище інвалідів в Україні».