Фінансові аспекти соціального захисту населення в Ємільчинському районі Житомирської області

Предмет:

Тип роботи:

Курсова робота

К-сть сторінок:

Мова:

Українська

Оцінка:

з певним моментом часу роздрібні ціни зростають на якусь величину, то після цього пенсії (а може, і якісь інші соціальні виплати, заробітна плата тощо) мають бути підвищені на таку саму величину. Якщо прив'язати середній розмір пенсії до середньої номінальної зарплати, то індексація одночасно враховуватиме два фактори – інфляцію і підвищення життєвого рівня (звичайно, якщо зростання заробітної плати не було повністю інфляційним). Тоді життєвий рівень пенсіонерів ітиме в парі з рівнем зайнятого населення. Це дуже важливий момент у соціальній політиці держави, і співвідношення середньої пенсії та середньої заробітної плати – показник , який завжди відстежується урядом. Проте у фазі економічного спаду, для якого характерне зниження реальної заробітної плати, адаптація пенсій до поточної заробітної плати погіршуватиме становище пенсіонерів. Тому у деяких країнах для захисту пенсій від абсолютного знецінення половини їхньої величини індексується відповідно до інфляції, а половина – згідно з номінальної заробітною платою або з рівнем грошових доходів населення. Зокрема, у Болгарії поріг індексації складає 2%, а адаптація пенсій до рівня загального добробуту відбувається за допомогою однакових для всіх компенсаційних виплат, у Люксембурзі пенсія також індексується згідно зі зростанням цін та заробітної плати. У Данії, Німеччині, Нідерландах розмір пенсій та інших соціальних виплат прив'язується до рівня середньої заробітної плати, а у Франції, Португалії, Великій Британії – до зростання споживчих цін.

Що стосується допомоги малозабезпеченим сім'ям, інвалідам з дитинства, допомоги сім'ям із неповнолітніми дітьми, то ці види соціального захисту не пов'язані з трудовою діяльністю, не є страховими за своєю природою і забезпечуються переважно через систему державної соціальної допомоги та інші державні соціальні програми, що фінансується з бюджету.

За сучасних умов високого ступеня диференціації доходів трудящих цілком природно, що поряд з обов'язковим існує добровільне страхування, де страхувальниками виступають як роботодавці, так і самі трудящі. Питання про добровільне (додаткове) страхування повинно вирішуватися в кожному конкретному випадку за посередництвом колективних договорів або індивідуально.

Страховий захист від небезпек на виробництві має свої характерні особливості та завдання, які історично виділили цей вид страхування в окрему галузь. Нині цей вид страхування, поряд з працівниками, які зайняті на роботах з важкими, шкідливими і небезпечними умовами праці, охоплює працівників усіх сфер економічної діяльності – найманих працівників фізичної та розумової праці, домашніх слуг, надомників, тимчасових працівників, членів сім'ї, зайнятих на сімейних підприємствах, а також учнів.

Цей вид страхування поряд із виплатами, призначеними на відновлення втраченого заробітку, забезпечує організацію та оплату медичної допомоги і лікування постраждалих на виробництві; широкий спектр послуг щодо медичної, професійної та соціальної реабілітації осіб, які втратили працездатність; систему заходів щодо попередження нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Грошові виплати поділяються на допомоги по тимчасовій втраті працездатності , пенсії по інвалідності, пенсії по втраті годувальника. Термін виплати допомоги по тимчасовій втраті працездатності визначається так само, як і при загальному захворюванні, однак список професійних захворювань затверджується законодавчим шляхом. Пенсійне забезпечення за цим видом страхування здебільшого створює вищий рівень відновлення доходу, ніж за пенсійного забезпечення по інвалідності внаслідок загального захворювання.

На відміну від деяких інших видів страхування, внески по цьому виду сплачують, зазвичай, лише роботодавці. Працівники й держава не беруть участі у створенні страхових фондів. Страхові тарифи не є одноманітними й фіксованими для всіх галузей і підприємств. Головний критерій – рівень професійного ризику в галузі та на підприємстві, який визначається відповідно до емпіричних даних щодо кількості нещасних випадків та професійних захворювань, ступеня втрати працездатності та рівня виробничої безпеки.

Страхування на випадок безробіття має багато спільного з попереднім видом страхування, тому що його кошти спрямовуються як на безпосередню компенсацію втраченого заробітку, так і на заходи щодо запобігання безробіттю. Останні – програми зайнятості, підготовки та перепідготовки кадрів, сприяння створенню нових робочих місць тощо. Проте, на відміну від страхування нещасних випадків, тариф у страхуванні по безробіттю – єдиний для усіх галузей. Це відповідає природі ринку робочої сили, де відбувається її постійний міжгалузевий рух. Кошти страхування по безробіттю формуються за рахунок внесків роботодавців, працівників і держави. Участь держави полягає також у відшкодуванні частини або повного обсягу витрат за окремими програмами, наданні субсидій на покриття дефіциту фонду страхування тощо.

Грошові виплати у системі страхування по безробіттю мають не тільки відшкодовувати втрачений заробіток, а й стимулювати до пошуку роботи. Тому вони завжди мають обмежений термін надання. Якщо безробітний не знайде роботу протягом цього терміну, він може сподіватися на допомогу вже з бюджетних коштів, а не з фонду соціального страхування. Розмір допомоги по безробіттю визначається або у відсотках до попереднього заробітку, або у твердій сумі. При цьому іноді враховується сімейний статус безробітного. Запроваджуються також додаткові обмеження щодо максимального розміру допомоги.

Виплати цьому виду страхуванню мають подвійний характер. По-перше, підлягає відновленню дохід, втрачений внаслідок тимчасової непрацездатності; по-друге, надаються кошти на оплату лікарняних послуг. Право на допомогу в деяких країнах виникає одразу, щойно застрахований стає членом страхового фонду. В інших країнах право виникає при наявності певного страхового і трудового стажу, які здебільшого не збігаються за тривалістю.

У рамках цього виду страхування в деяких країнах сплачується також допомога по вагітності й