Фінансовий облік І

Облік природних ресурсів. До природних ресурсів відносяться корисні копалини (вугілля, залізна руда, родовища нафти, газу тощо, будівельний ліс). Природні ресурси приймаються до обліку за ціною придбання, їх особливістю є те, що їх запаси обмежені і швидко не відновлюються. Тому процес розробки природних ресурсів, при якому вони стають матеріальними запасами, ще називають виснаженням. Природні ресурси приймаються до обліку за фактичною собівартістю придбання, яка визначається аналогічно, як і для основних засобів. Протягом періодів експлуатації природних ресурсів їх первісна вартість розподіляється між періодами, в котрих їх використання сприяло отриманню доходів.

Надходження природних ресурсів відображається в обліку:

Дебет 114 «Природні ресурси»;

Кредит 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядниками».

Видобування природних ресурсів:

Дебет 23 «Виробництво»;

Кредит 66 «Розрахунки з оплати праці»;

Кредит 65 «Розрахунки за страхуванням».

Оприбуткування добутих природних ресурсів на склад:

Дебет 26 «Готова продукція»;

Кредит 114 «Природні ресурси».

Облік виснаження природних ресурсів може вестися з використанням рахунку 132 «Знос інших необоротних активів».

 

 

8. 1. Зміст і види нематеріальних активів

Нематеріальні активи є особливим видом довготермінових капітальних вкладень, що не мають натурально-речової форми, але надають підприємству певні права або привілеї. Методологічні засади умов визнання, оцінки та обліку нематеріальних активів визначені П (С) БО 8 «Нематеріальні активи».

Згідно П (С) БО 8 нематеріальний актив – це актив, який не має матеріальної форми, може бути ідентифікований та утримується підприємством з метою використання протягом періоду більше одного року чи операційного циклу для виробництва, торгівлі, в адміністративних цілях чи надання в оренду іншим особам.

Загальні умови визнання нематеріальних активів аналогічні, як і основних засобів:

• ймовірність отримання майбутніх економічних вигод;
• можливість достовірної оцінки.

Нематеріальні активи приймаються до обліку внаслідок їх придбання або створення власними силами. Якщо нематеріальний актив створюється підприємством, то у процесі здійснення витрат слід проаналізувати можливість застосування підприємством здійснених розробок для отримання нових чи вдосконалених продуктів, матеріалів, процесів та інше. Якщо підприємство здійснює дослідження з метою отримання нових знань, то здійснені у такому випадку витрати не слід визнавати як нематеріальний актив.

У зв'язку з цим витрати на створення нематеріальних активів можна поділити на 2 категорії:

• витрати на дослідження;
• витрати на розробки.

Дослідження – заплановані підприємством дослідження, які проводяться ним уперше з метою отримання і розуміння нових наукових та технічних знань.

Матеріальний актив, що виникає в процесі досліджень, не повинен визнаватися підприємством. Витрати на дослідження відносяться на витрати періоду, у якому вони були здійснені, оскільки навіть за можливості їх достовірної оцінки неможливо виявити майбутню економічну вигоду.

• За вимогами П (С) БО 8 «Нематеріальні активи» не визнаються активом, а підлягають відображенню у складі витрат звітного періоду:
• витрати на дослідження;
• витрати на підготовку і перепідготовку кадрів;
• витрати на рекламу і просування продукції на ринку;
• витрати на створення, реорганізацію та переміщення підприємства або його частини;
• витрати на підвищення ділової репутації підприємства (гудвіл), вартість видань.

Розробка – застосування підприємством результатів досліджень та інших знань для планування і проектування нових або значно вдосконалених матеріалів, приладів, продуктів, процесів, систем або послуг до початку їхнього серійного виробництва чи використання.

Нематеріальний актив визнається в результаті розробок за умов, що підприємство має такі можливості:

• використовувати за призначенням або реалізувати об'єкт;
• достатні ресурси для завершення розробки активу;
• здатне достовірно оцінити затрати, віднесені до нематеріального активу в процесі його розробки;
• обґрунтувати отримання майбутніх економічних вигод від використання створеного нематеріального активу.

Для цілей обліку нематеріальні активи можна поділити на групи:

• права користування природними ресурсами;
• права користування майном;
• права на знаки для товарів і послуг;
• права на об'єкти промислової власності;
• авторські і суміжні з ними права;
• гудвіл;
• інші нематеріальні активи.

Природні ресурси, які можуть використовуватися підприємством, є власністю держави. Право на користування ними настає при придбанні спеціальних дозволів або ліцензій на їх використання, видобування або розробку. При цьому оцінюється обсяг природних ресурсів, що є на родовищах корисних копалин, на видобування яких видається дозвіл або ліцензія.

Права користування майном виникають при придбанні підприємством права на використання шляхом оренди потрібних йому для господарської діяльності земельних ділянок, будівель, споруд чи приміщень, іншого майна на визначений строк (1-50 років). Найчастіше права на користування майном купуються підприємством для укладення угод оренди на використання майна, яке перебуває у комунальній або державній власності. Такі права купуються на спеціально організованих аукціонах.

Права на знаки для товарів і послуг – товарні знаки, торгові марки, фірмові назви визнаються підприємством як нематеріальний актив, якщо вони засвідчені зареєстрованим свідоцтвом. Підприємство, що є власником такого права, може реалізувати його іншому підприємству для виготовлення ним продукції з товарним знаком чи торговою маркою власника. Придбання такого права у власника дає можливості підприємству-покупцю для кращого просування виготовленої продукції на ринку.

Права на об'єкти промислової власності – це зареєстровані (запатентовані) винаходи, використання яких дозволяє власнику отримати економічні вигоди. До таких прав відносять: права на корисні моделі, промислові знаки, сорт рослин, породу тварин, «ноу-хау», захист