Формування готовності старшокласників до свідомого вибору майбутньої професії типу "людина-техніка" в процесі навчально-виховної роботи

Результати дослідження викладено в 7 публікаціях, із них 5 у фахових виданнях України.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (250 найменувань) та 11 додатків. Загальний обсяг 230 сторінок, із них основного тексту 165 сторінок. Дисертація ілюстрована 26 таблицями, 12 схемами та 24 рисунком.

 

 

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено об’єкт, предмет, методи наукового пошуку, завдання дослідження, сформульовано наукову новизну, практичну значущість одержаних результатів.

У першому розділі “Підготовка старшокласників до свідомого вибору технічних професій” у відповідності до логіки системного пошуку проаналізовано науково-теоретичні аспекти проблеми профорієнтації старшокласників на технономічні професії, обґрунтовано сутність та структуру понять “професійна орієнтація”, “готовність до свідомого вибору професії”, “технономічна профорієнтація”.

Теоретичне вивчення педагогічних підходів в профорієнтації свідчить, що існує протиріччя між безперервністю досвіду і динамічним життям. Розв’язання протиріччя будується у теоретичній площині і вирішується в основному у трьох напрямках: перший пов'язаний з технологіями навчання, другий передбачає організаційні засоби перебудови навчання, третій пов'язаний з розвитком не навчальних форм (К. АбдульхановаСлавська, А. Алексюк, Т. Артем’єва Б. Федоришин). Дослідження з проблеми профорієнтації, доводять сутність напрямку, перш за все, як соціального явища,, вказуючи на багатоаспектність, цілісність системи науково – практичної діяльності суспільних інститутів, відповідальність за підготовку підростаючого покоління до вибору професії і вирішального комплексу соціально-економічних, психолого-педагогічних та медико-фізіологічних завдань з формування фахового самовизначення такого рівня, що відповідає індивідуальним особливостям кожної особистості і запитам суспільства в кадрах високої кваліфікації (К. АбдульхановаСлавська, А. Алексюк, Т. Артем’єва Б. Федоришин).

Аналіз психолого-педагогічної літератури засвідчив наявність певних напрямків професійної орієнтації як комплексного соціального, психологічного, педагогічного, демографічного явища, яке дало можливість виділити шість найбільш актуальних методологічних проблем, пов’язаних з розробкою наукової парадигми профорієнтації, а саме: 1) професійної придатності/ непридатності і стилю професійної діяльності (О. Борисова, Є. Клімов, І. Карцев, І. Назимов, Л. Меншикова, В. Мерлін, К. Гуревич) ; 2) активності / пасивності впливу соціальних інститутів на ситуацію вибору професії (Ф. Парсонс, С. Фукояма, М. Пряжніков) ; 3) змістового масштабу професійного орієнтування – вузько / широко спрямоване; 4) вікової специфікації профорієнтування – рання профорієнтація/ профорієнтація при розвинутому усвідомленні; 5) професіографічних орієнтирів – модель фахівця / сукупність професійно-особистісних якостей; 6) професійної соціалізації – орієнтування на ринок професійної праці і соціально-професійну кар’єру / орієнтування виключно на професійні вимоги (Д. Сьюпер, Є. Клімов, В. Сахаров, Б. Федоришин, Н. Степаненков, В. Шадріков).

Сучасні дослідження з проблеми профорієнтації концентруються за певними напрямками: методологія профорієнтації (Є. Клімов) розробка системного підходу (В. Сахаров, Н. Степаненков) ; умови здійснення системи профорієнтації як дидактичної структури забезпечення самооцінного інструментарію школярів (Б. Федоришин) ; профдіагностична функція профорієнтації (В. Шадріков, М. Воронін, Ю. Забродін) ; теорія мотивації професійного вибору (Є. Павлютенков) ; культурологічні аспекти в процесі підготовки учнів до свідомого вибору професії (Г. Шевченко) та інші.

Вважається, що значним недоліком профорієнтації у навчально-виховному процесі є її націленість на “середнього” учня (В. Сахаров, Н. Степанков) ; відсутність індивідуального, диференційованого підходу до особистості того, хто обирає професію; використання здебільшого словесних, декларативних методів без надання можливості кожному спробувати себе в різних видах діяльності (В. Шадріков, М. Воронін, Ю. Забродін, Є. Клімов, Є. Павлютенков, Г. Шевченко)..

У сучасних наукових і нормативно-методичних документах вирізняються різноманітні підходи щодо структурного складу профорієнтації. Так, триетапна структура профорієнтації Д. Тхоржевського включає профосвіту, або профінформацію, профконсультацію і працевлаштування; чотирикомпонентна системна структура профорієнтації Б. Федоришина передбачає організаційно-функціональну, логіко-змістовну, особистісну й управлінську підсистеми; а семикомпонентна структура профорієнтації школярів В. Василькова охоплює- професійну: освіту, виховання, активізацію, психодіагностику, консультацію, профвідбір, адаптацію та інші.

Спеціалісти наголошують, що суттєвим є те, що за певних розбіжностей у зазначених системах профорієнтаційна робота визначається складовою інтелектуальної можливості учнів, її структура відповідає не лише безпосередньому послідовному просуванню школяра до вибору майбутньої професії, але й рівню, опосередкованому функцією управління (Є. Клімов, В. Сахаров, Б. Федоришин, Н. Степаненков, В. Шадріков). Практично всі дослідники звертають увагу на необхідність розкриття своєрідності техніки як предмета професії (О. Борисова, Є. Клімов, І. Карцев, І. Назимов, Л. Меншикова, В. Мерлін, К. Гуревич).

З огляду на різноманітність сучасної техніки, її призначення та використання виділяють кілька груп машин (Л. Боголюбов) ; з метою інформаційного забезпечення технічних галузей політехнічного навчання в загальноосвітній школі створено тезаурус техніки, який є “чутливим інструментом для виявлення нових, перспективних напрямів політехнічної освіти учнів загальноосвітніх шкіл” (Д. Тхоржевський) ; у залежності від основної функції розроблено типи операторської діяльності (Б. Ломов,), тощо.

Відповідно до вимог, які техніка ставить перед людиною, професії сфери “людина-техніка” поділяють на три групи (М. Мусалієв, М. Ніфонтов, В. Ядов), які пов’язані: із створенням, випробуванням, складанням технічних пристроїв; експлуатацією технічних пристроїв; ремонтом технічних пристроїв (М. Мусалієв).

Професійна орієнтація розглядається у динаміці розвитку і вважається представниками шкіл комплексним соціальним, педагогічним, соціально-психологічним та демографічним явищем. Вона має певні вирішальні ознаки, які по передусім супроводжуються низкою сучасних методологічних проблем: професійної придатності, активності впливу соціальних інститутів; масштабу змісту, вікової специфікації; професіографічних орієнтирів;