Формування катеринославського та херсонського дворянства в 60-ті рр. XVIII – на початку XIX ст.

Метою роботи є висвітлення процесу формування катеринославського та херсонського дворянства в 60-ті рр. XVIII – на початку XIX ст.

Для досягнення мети необхідно вирішити наступні завдання:

здійснити пошук, відбір, класифікацію та систематизацію джерел і літератури;

проаналізувати “дворянський сегмент” соціальної політики російського уряду на півдні України;

дослідити правову основу виникнення південноукраїнського дворянства;

виявити характерні риси нобілітаційного процесу на теренах південноукраїнського регіону і чинники, що на нього вплинули;

окреслити соціальні та етнічні джерела поповнення дворянства;

визначити особливості процесу утворення поміщицького землеволодіння в регіоні як економічної основи функціонування дворянської верстви;

обрахувати чисельний склад дворянської спільноти та з'ясувати ступінь її майнової диференціації;

з'ясувати специфіку та основні етапи процесу формування катеринославського та херсонського дворянства.

Розуміючи, що однією з складових процесу формування еліти є становлення корпоративної свідомості, в даній роботі висвітлення цього аспекту не виноситься як окреме завдання з огляду на сучасний рівень історіографічної проробки та обмеженість джерельної бази, але для підтвердження концепції в роботі по можливості буде звертатися увага на прояви корпоративної свідомості. Вивчення цього сюжету повинно стати предметом спеціального наукового дослідження.

Введення терміну “нова соціальна еліта” обумовлено уявленням про те, що суспільство даного регіону не було егалітарним до початку формування регіональної дворянської спільноти. Маємо на увазі запорозьку та кримсько-татарську верхівки, які згодом стали складовими частинами місцевого дворянства.

Об'єктом даного дисертаційного дослідження є катеринославське та херсонське дворянство другої половини XVIII-початку XIX ст.

Предметом роботи є процес формування дворянської верстви Південної України, його обставини та особливості.

Територіальні межі окреслюються регіоном, який включає в себе терени Херсонської та Катеринославської губерній в рамках, визначених адміністративно-територіальною реформою 1806 р. В літературі немає сталої думки щодо узагальнюючої назви даного регіону. У XVIII – XIX ст. означені губернії називалися Новоросією. Це поняття використовували Д. І. Багалій та В. М. Кабузан. В роботах О. Й. Дружиніної застосовується термін Південна Україна, куди включалися Катеринославська, Херсонська й Таврійська губернії. Натомість Н. Д. Полонська-Василенко, О. С. Коцієвський, А. В. Бойко та інші дослідники під Південною Україною розуміють Катеринославську та Херсонську губернії. Такий підхід використовується і у даному дисертаційному дослідженні. По відношенню до регіону також вживаються поняття Степова Україна, південь України, південний край.

Хронологічні межі дослідження охоплюють період від 60-х рр. XVIII – до першого десятиріччя XIX ст. Це обумовлено тим фактом, що саме в 60-х рр. XVIII ст. на південний край було поширено дію імперських управлінських структур, запроваджено роздачі землі в приватну власність, відбулося становлення перших поміщицьких господарств, початкове оформлення дворянських корпорацій, тобто розпочався процес формування дворянської верстви, завершення якого відбувається в основному в перші роки XIX ст., коли було припинено масштабні роздачі землі в приватну власність, оформилися та дістали юридичного визнання дворянські корпорації, стабілізувався їх особовий склад, з'явилися ознаки кристалізації регіональної корпоративної свідомості дворянства.

Методологічною основою дисертаційного дослідження є принципи історизму та об'єктивності. Під час роботи застосовувалися загальноісторичні методи: історико-генетичний, компаративістський, історико-типологічний і системно-структурний, а також спеціальні історичні методи, адекватні об'єкту і предмету даного дослідження, зокрема персонологічний, біографічний, просопографічний. Сукупність всіх методів дозволила розглянути соціальну еліту Південної України, представлену катеринославським та херсонським дворянством, як цілісну систему зі своїм внутрішнім механізмом функціонування, розвитком в динамічній послідовності; зіставити формотворчі процеси на півдні України з подібними в Російській імперії, окреслити їх тотожні та специфічні риси; комплексно використати джерельні та історіографічні матеріали.

Методологічним орієнтиром став регіональний підхід до вивчення історії України. Дворянський загал Південної України, особливо на початковому етапі свого існування, був носієм низки специфічних рис, що робило його відмінним від інших регіональних дворянських корпорацій. Отже, дворянство Південної України може розглядатися як регіональний різновид в межах соціальної еліти Російської імперії.

Філософсько-соціологічна думка ХХ ст. зробила актуальною проблему еліт. Разом з тим, слід зазначити, що в соціології немає іншого такого невизначеного поняття, ніж “соціальна еліта”: “Терміни правлячий клас, керуючий клас, вищий клас, політичний клас, еліта, владна еліта та лідируюча група, поширені у науковій царині, присвяченій вивченню еліт, яка дістала назву елітної теорії, в одному разі трактуються як синоніми, в іншому – як антоніми. ” Існує декілька підходів до визначення поняття “соціальна еліта”. Зазвичай в їх основу покладено ціннісний або структурно-функціональний критерії. Автор схиляється до думки тих соціологів, які пропонують структурно-функціональне осмислення сутності поняття. В даному дослідженні під соціальною елітою розуміється сукупність осіб, які посідають стратегічні позиції в різних публічних і громадських інституціях та організаціях, мають владні повноваження, багатства, знання, професійну компетентність, наділені найвищими легітимними статусними позиціями в системі суспільної стратифікації і відповідно здійснюють широкомасштабні управлінські функції. В Російській імперії другої половини XVIII – початку XIX ст. всім цим вимогам в повній мірі відповідало лише дворянство, а в його межах земле- та душевласники. Саме дворяни-поміщики в означений період реально становили привілейований, правлячий прошарок імперського суспільства. Як тотожні в роботі використовуються поняття: південноукраїнське дворянство, поміщики, правляча або пануюча верхівка, дворянська верства, стан. В