ГІС в суспільному житті. Історія розвитку.

Подальше завдання обробки полягає в інтерпритації отриманих даних і виявлення характеристик досліджуваних об‘єктів. Однак скланість і особливість отримання ДДЗ визначається значним впливом певних перепон на корисний сигнал.

На відміну від аерофотознімання де умови виконання робіт підбираються під вплив середовища приктично можна виключити при космічному зніманні. Апарат безперервно переміщується відносно об‘єктів дослідження, що призводить до безпосередньої зміни умов знімання.

До перешкод при космічних знімання відносяться:

- Фізичні характеристики шарів повітря або води, що знаходяться між пристроєм і об‘єктами знімання

- Оптичні характеристики

- Геометричне положення об‘єкта на земній поверхні по відношенню до косміного апарату

- Активність сонця і вплив цієї аткивності на атмосферу

- Активність іоносферних шарів в залежності від пори року, річного циклу та космічних випромінювань

- Хмарове покриття для оптичного діапазону

- Наявність декількох вікон прозорості атмосфери та їх стан у видимому інфрачервоному та радіо діапазонах

- Власне випромінювання землі

Всі ці фактори не впливають на знімання з поверхні землі, а є джерелами перешкод при дистанційних космічних дослідженнях .

На даний час для отримання космічних даних використовуються різні види технічних засобів, серед яких:

1) Система з традиційною фотограметричною реєстрацією

2) Багатозональні знімальні системи

3) Системи отримання інфрачервоних знімків

4) Скануючі системи реального часу, які оперативно передають інформацію на землю по каналах зв‘язку

5) Іншого призначення

 

 

Для зображення з достовірною точністю сферичної фігури Землі на площині картографами розроблено набір методів такого відображення ,які називаються картографічними проекціями. Процесс створення проекції в спрощеному вигляді представляе собою розміщення джерела світла в середині прозорого глобуса на якому розміщені непрозорі земні об’екти (континенти) і проекціювання їх контурів на двовимірну поверхню ,яка оточує глобус. Можливі різні види проектування при оточені глобуса циліндром ,конусом або розміщенням біля нього площини. Кожен з цих методів проектуювання створює так зване сімейство проекцій. Існують сімейства планарних ,циліндричних ,конічних і азимутальних проекцій.

1) планарних

2) циліндричних

3) конічних

В кожному з цих сімейств процес проектування сферичної поверхні на плоску поверхню виконується з використанням методів геометрії та тригонометрії ,які описують фізичний процес проетування.

На сьогоднішній день в зв’язку з використанням в ГІС даних супутникового дистанційного зондування існує потреба в ліквідації спотвореннь географічної інформації. В випадку проекції не є абсолютно точним представленням географічного простору.

Неможливо одночасно зобразити точками всі характеристики географічного простору такі як кути, відстані, напрямки, площі об’єктів. В залежності від паралельних аналітичних операцій, які будуть виконуватись над об’єктами обирається вид проекцій.

Спрощено процес проектування виконується в два етапи : спочатку перетворюють земну кулю в проміжний глобус в залежності від обраного масштабу, а далі цей глобус проектується вже на плоску поверхню. Числовий масштаб першого перетворення називається головним масштабом і він рівний відношенню радіуса проміжного глобуса до радіуса земної кулі. Цей масштаб залишається постійним оскільки форма проміжного глобуса повторює форму земної кулі. На наступному етапі при переході до плоскої поверхні відносний масштаб обов’язково буде не однаковий в різних точках площини оскільки плоска і сферична поверхні несумісні. Проекції в яких зберігається рівність кутів називається рівнокутними або конфорними. В цих проекціях спотвореними будуть площі і також ці проекції можуть використовуватися лише для невеликих

ділянок земноі поверхні. Якщо завданням проектування є збереження площі об’єктів, то використовується рівновеликі або рівноплощинні проекції. При цьому рівність кутів не витримується. Для коректного вимірювання відстаней вибираюсть рівнопроміжну або еквідистантну проекцію. При навігації важливим є збереження при проектуванні напрямків. Релізація цієї задачі відбувається через застосування азимутальної проекції. В ГІС можливим є об’єднання тих чи інших проекцій. Для видання навігаційних, метереологічних і топографічних карт зручними є канфармні проекції в яких зберігається правильна кутова орієнтація. Найчастіше в цьому випадку використовуються такі проекції як проекція меркатора ,поперечна проекція Меркатора ,конічна ,конфорна ,проекція Ламберта ,конформна стереографічна проекція. Загальногеографічні і навчальні карти нацчастіше вимагають рівновеликих проекцій так як основними визначеннями є визначення площі.Найчастіше в цьому випадку використовується рівновелика проекція Ламберта. Для карт повітряного сполучення,!!!!!! ,відслідковування супутників важливим є точне вимірювання віддалей. В цьому випадку найбільшого поширення набули азимутальні проекції : рівновелика Ламберта, стереографічна, азимутальна еквідистантна, ортографічна.

В цілому інформація про картографічні проекції міститься в спеціальних довідниках з вказанням конкретних характеристик кожної із проекцій.

 

Система координат є необхідна для визначення відстаней і напрямків на геометричній поверхні. Система координат яка використовує широту і довготу є зручною для визначення положення об’єктів ,які розташовані на сферичній поверхні Землі або на проміжному Глобусі. Кутова відстань по дузі великого кола на сфері між т А і В розраховується за стандартною формулою сферичної тригонометрії.

cosD = (sinAsinB) + (cosAcosBcos[dl])

A i B