ГІС в суспільному житті. Історія розвитку.

а [dl] – абсолютна величина різниці довгот, точок А і В.

В більшості ж випадків ми маємо справу з 2-ох вимірними картами ,які утворені проектуванням проміжного глобуса на площину. В залежності від методів проектування і будуть утворюватись різні системи прямокутних координатів. В загальносвітовій практиці прийнято що в прямокутних системах координат вісь Х направлена на схід ,а вісь У відповідно на північ. Для системи координат у 1942 р., яка прийнята була для використання на території бувшого Радянського Союзу вісь Х направлена на Пн, а У на схід.

Початкова точка відліку координат розміщена так ,щоб всі значенная координат були додатніми. Для карт дрібного масштабу (1:200000 ,1:1500000 ...). Як правило напрямок системи координат не використовується через складний характер спотворення. Незважаючи на велику килькість існуючих проекцій більшість прямокутних систем координат використовують рівнокутні картографічні проекції (поперечну Меркатора ,полярну стереографічну ,рівнокутну конічну Ламберта). Найбільш вживана в ГІС система проекцій і координат – універсальна поперечна проекція Меркатора (УТМ). Вона використовується в більшості робіт з дистанційного зонування ,а також при створенні топографічних карт ,так як вона забеспечує точні виміри в метричній системі.

УТМ розділяє земну поверхню на 60 пронумерованих вертикальних зон шириною по 6° довготи ,кожна з яких проходить від 80° ПД широти до 84° ПН широти. Для того щоб всі координати були додатніми в УТМ є два початки ординат : 1-ша на екваторі ,для ПН півкулі ,2-га на 80° ПД широти для ПД півкулі.

Земна поверхня також ділиться на ряди по 8° широти кожниій. Кожна секція утворена перетином зони і ряду позначена комбінацією цифр і літер.

За виключенная самого ПН і самого ПД рядів кожна із секцій сає розмір = 100х100 км. В поперечній проекції Меркатора для кожної зони в напрямку ПД- ПН

екватор

км

масштабний соефіціент є незмінним і складає 0,99960. Але масштабний коефіціент змінений в напрямку захід-схід 3Х-СХ

і на краю зонивін складає 1,00158. Така незначна розбіжність в масштабному коефіціенті демонструє незначність спотворень в УТМ. В системі УТМ забезпечує точність в межах 1м на кожні 8500м.

Для полярних районів , які знаходяться за межами УТМ використовується універсальна полярна стереографічна проекція - UPS. Ця система ділить полярні райони на концентричні зони , які потім розрізаються на дві половини по меридіанам 0° і 180°.

Ці половини зон по різному позначені ,для ПН і ПД півкулі. В ПН півкулі західна зона позначається У. СХ – Z. Для ПД півкулі ЗХ зона позначається А ,східна літерою В. В системі UPS спотворення і забезпечує точність 1м на 2500м відстані. Сумісні УТМ і UPS забезбечують покриття всієї земної кулі з дуже незначним спотворенням і відповідно з досить точними вимірами на них. Проекція Гауса – Крюгера яка використовується на території бувшого Радянського Союзу є похідною від універсальної проекції Меркатора.

 

 

 

Файли – це всього лише проста система ,яка дозволяє комп’ютеру відслідковувати записи даних ,які ви в нього вводите і отримувати ці ж записи в ! порядку. Однією із найважливіших функцій ГІС є збереження об’єктів та їх атрибутів таким чином ,який дозволить нам вибирати ! комбінації атрибутивних даних і об’єктів а також встановлювати перехресні посилання. Конкретні реалізації різноманітних структур даних приводять до великої кількості форматів представлення ,які використовуються в прогрманих засобах ГІС. Історично

склалося так що кожна фірма яка займається комп’ютерною обробкою графічної інформації записувала цю інформацію в пам’ять комп’ютера своїм власним способом. Форматом файлу називається шаблон по якому здійснюється запис. Шаблон описує ,які саме дані і в якому порядку повинні бути записані в пам’ять. Кожен із форматів має свої характеристики. Три порівнянні форматів в першу чергу порівнюють наступні характеристики :

1) Швидкість «читання – запису»

2) Величина можливого стиснення файлу.

3) Повнота запису інформації

Частина форматів ,які підтримуються програмними засобами ГІС не є суто картографічною ,а лише забезпечують зв’язок з іншими графічними програмами (як растроними так і векторними).

Основні растрові формати:

*.pcx, *.gif, *.tif, *.bmp, *.jpg.

Векторні формати:

*.dxf, *,dwg, *.wmf, *.cdr, *.shp, mif/mid

Для програмних засобів ,з графічною інформацією слід розрізняти внутрішний формат системи (для mapinfo .tab) і розрізняють обличний формат який використовується для обміну даними між різними графічними системами (для систем mapinfo це формат .mif/mid).

Різноманітність форматів змушує розробників ГІС включити в своє програмне забезпечення спеціальні модулі (конвертори) ,які дозволяють читати файли інших систем.

Формат mif/mid файлу

Формат mif/mid створений для обміну даними створеними в системі mapinfo з іншими ГІС. Інформація записується у вигляді звичайного тексту ,який можна редагувати в текстовому редакторі. В системі mapinfo кожен шар окремо конвертується в пару файлів один з яких має розширення mif ,а другий – mid.

MIF – файл

Заголовок

Дані

Дані:1

Дані:2

MID – файл

Запис 1

Запис 2

В заголовок файла входить наступна інформація