Головна функція економіки

 

 

Грошові агрегати – види грошей та грошових засобів, які відрізняються один від одного своєю ліквідністю, тобто можливістю швидкого перетворення в готівку, показники структури грошової маси.

Грошові агрегати це зобов'язання депозитних корпорацій перед іншими секторами економіки, крім сектора загального державного управління та інших депозитних корпорацій. Складовими грошових агрегатів є фінансові активи у формі готівкових коштів у національній валюті, переказних депозитів, інших депозитів, коштів за цінними паперами, крім акцій, що емітовані депозитними корпораціями та належать на правах власності іншим фінансовим корпораціям, нефінансовим корпораціям, домашнім господарствам та некомерційним організаціям, що обслуговують домашні господарства. Залежно від зниження ступеня ліквідності фінансові активи групують у різні грошові агрегати М0, М1, М2 та М3.

Відповідно до методологічних правил НБУ виділяють грошові агрегати різного складу:

M0 включає готівкові кошти в обігу поза депозитними корпораціями.

М1 грошовий агрегат М0 та переказні депозити в національній валюті;

М2 грошовий агрегат М1 та переказні депозити в іноземній валюті й інші депозити;

М3 (грошова маса) – грошовий агрегат М2 та цінні папери, крім акцій.

Грошова база – сукупність готівкових коштів, випущених в обіг Національним банком України, коштів обов’язкових резервів, коштів на кореспондентських рахунках та інших коштів інших депозитних корпорацій (банків), коштів державних нефінансових корпорацій і домашніх господарств (працівників Національного банку) у Національному банку України. Іншими словами – це сукупність зобов’язань Національного банку України в національній валюті, що забезпечують зростання грошових агрегатів та кредитування економіки. Грошова база є показником бази фінансування, яка є основою для формування грошових агрегатів, а не самим грошовим агрегатом.

 

 

Ринок – це, перш за все, головний регулюючий механізм у системі суспільного відтворення, що функціонує на основі товарного виробництва. З цього погляду в ньому постійно відбуваються процеси, які й виступають елементами цього регулювання. До найбільш важливих, ключових категорій слід віднести категорію попиту і пропозиції.

Функції ринку:

регулююча – забезпечує зв’язки між різними галузями, між попитом і споживанням; встановлює пропорції витрат і прибутків; забезпечує безперервність відтворення капіталу;

стимулююча – ринок сприяє тим виробникам, які найбільш раціональ-но використовують фактори виробництва; які скорочують індивідуаль-ні затрати робочого часу, стимулює запровадження досягнень НТП в виробництво; спонукає виробників до нових видів продукції;

розподільча – якщо затрати індивідуального робочого часу на вироб-ництво товарів перевищують суспільно необхідні затрати, то такі това-ри не витримають цінової конкуренції: тобто ринок розподіляє доходи виробників. Для одних виробників створюються умови для подальшого розвитку; для інших – настає питання подальшого існування. Відбувається соціальне розшарування суспільства за доходами.

інтегруюча – об’єднання економіки країни в одне ціле; створення системи зв’язків між сферами виробництва і споживання;

ціноутворююча – встановлення цін відповідно з законом вартості та врахуванням корисності.

інформаційна – ринок дає об’єктивну інформацію про попит і пропозицію товарів (корисність і затрати). про рівень витрат і доходів, про ефективність національної економіки в цілому.

Ринок забезпечує збалансованість розвитку економіки, бо він визначає скільки і яких товарів треба виробити. Він побудований на конкурентних відносинах, стихійності розвитку. Для сучасного рику характерною ознакою є значна ступінь державного регулювання.

 

 

Ринкова економіка заснована на принципах:

наявність великої кількості учасників конкуренції;

вільний доступ до ринку, як і вільний вихід з нього;

відсутність державної власності;

абсолютна мобільність усіх видів матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, що забезпечує можливість вільного перерозподілу їх між: різними виробництвами і галузями економіки;

однорідність виробів на ринку;

повна поінформованість учасників ринку про ситуацію на ньому;

відсутність будь-якої монополії, а також інфляції, безробіття, надвиробництва.

Найважливіші принципи ринкової економіки: приватна власність, економічна свобода, особиста заінтересованість, конкуренція, обмежене управління.

У ринковій економіці всі ресурси (фактори виробництва), а також результати інтелектуальної праці перебувають переважно у власності приватних осіб та інституцій, а не уряду. Приватна власність дає змогу окремим особам та підприємствам на свій розсуд залучати та використовувати ресурси, право вільно купувати фактори виробництва, організовувати виробництво товарів і послуг, продавати їх на ринкові. Володіння приватною власністю сприяє нагромадженню заощаджень і багатства, заохочує до приватної ініціативи та працьовитості, гарантує дотримання добровільно укладених контрактів і невтручання.

Усі форми власності мають право бути представленими в сучасній ринковій економіці. Це означає й те, що можливі різні тенденції у самій правовій формі власності: тут можуть бути і приватизація, і реприватизація, перехід однієї форми власності в іншу. Однак за однієї умови ~ усі процеси мають відбуватися не через примус, рішення «згори», а на засадах вільного економічного вибору.

З приватною власністю нерозривно пов´язаний інститут економічної свободи. Про ринок можна говорити тоді, коли всі його елементи (попит, пропозиція і ціна) формуються вільно. Це передбачає широкий діапазон свободи: на виробників не повинні тиснути директивні розпорядження; вибір покупців не має бути обмежений різними адміністративними приписами, а визначатися купівельною спроможністю, що визначена власністю і доходами; цін не може встановлювати держава-вони мають формуватися під впливом вільної гри сил попиту і пропозиції.