Головна функція економіки

Розвинуте товарне виробництво

Виробник продукту – найманий робітник, власник товару – капіталіст.

Експлуатація існує.

Виробництво товарів здійснюється задля одержання прибутку.

Виробництво ведеться на базі спільної, об'єднаної праці найманих робітників.

Товарне виробництво набуває загального характеру.

Таким чином, в історичному розвитку товарного виробництва слід наголосити на двох важливих моментах:

перетворенні натурального господарства в просте товарне;

перетворенні простого товарного господарства в розвинуте.

Перше є результатом суспільного поділу праці й економічної відособленості виробників, друге пов'язане з тим, що товаровиробники, виготовляючи товар відособлено на ринок, знаходяться у відношенні конкуренції один до одного, що призводить до їхнього розшарування – збагачення меншості і розорення більшості.

 

На зміну натуральній формі господарювання поступово приходить товарна форма виробництва, яка тривалий час існує поряд з натуральною, проникаючи в неї і розкладаючи її. Остаточний розклад натурального виробництва як основної форми господарювання відбувається в епоху пізнього середньовіччя, епоху зародження й прогресу капіталізму. Замкнутість натурального господарства, його відособленість, примітивність, косність, патріархальність, застій капітулюють перед взаємним обміном і прогресом.

Безпосередньою причиною виникнення товарного виробництва є економічна відособленість товаровиробників – це таке становище, за якого вони самостійно вирішують питання господарської діяльності: що виробляти, якими засобами, які ресурси використовувати тощо (госпрозрахунок).

Економічна відособленість товаровиробників нероздільно пов'язана з розвитком приватної власності на засоби виробництва та економічною і юридичною свободою виробника і передбачає самостійне розпорядження виробленою продукцією, володіння нею, її відчуження і використання відповідно до власних інтересів. Тому економічне відособлення невіддільне від власності на засоби виробництва і продукцію, що виробляється.

На певному ступені суспільного поділу праці економічний зв'язок різних власників неминуче виступає у товарній формі.

З економічною відособленістю товаровиробників нерозривно пов'язані еквівалентність і відплатність їх відносин. Це є однією із загальних корінних ознак товарного виробництва і обміну. Товарне господарство виникає також через наявність суперечності між виробництвом і споживанням, невідповідність споживної вартості вироблених благ потребам суспільства та його членів. Це вимагає обов'язкового визнання споживачами виробленої продукції апостеріорі, тобто що ґрунтуються на певному досвіді. Відсутність саме такого визнання фактично означає відсутність товарного господарства і товарної форми господарювання. В натуральному господарстві споживачі також користуються продуктами не лише особистої праці, а й праці своїх одноплемінників. Однак вони отримують свою частину без права відкинути її або вільно обирати іншого виробника. Як конкретно-історичний тип організації суспільного виробництва, товарне господарство характеризується постійним рухом уперед.

Товарне виробництво й обіг у своєму розвитку проходять дві стадії: нижчу – бартерне господарство, вищу – грошове господарство.

В бартерному будь-який товар можна безпосередньо обміняти на будь-який інший без використання грошей. У грошовому існує особливий товар – гроші, який можна обміняти на будь-який інший товар, а останній – на гроші. В господарстві, заснованому на грошовому обміні, суспільні витрати нижчі, ніж там, де обмін здійснюється за допомогою бартеру.

Основні загальні ознаки товарного виробництва не залежать від специфіки економічної системи. До них належать:

суспільний поділ праці

економічна відособленість виробників

еквівалентність відносин

ринковий зв'язок між виробниками і споживачами

визнання суспільного характеру праці через ринок

здійснення економічних процесів у товарно-грошових формах шляхом купівлі-продажу

виробництво для обміну і в розрахунку на вигоду

конкуренція.

Серед них також відкритість системи відносин, існування таких категорій, як товар, вартість, мінова вартість тощо, і законів товарного виробництва та обігу. Ці ознаки мають такий самий об'єктивний характер, як і товарне виробництво та обіг.

 

 

Товар – це продукт праці, призначений не для безпосереднього споживання там, де він виготовлений, а для обміну (купівлі-продажу на ринку).

Щоб з’ясувати сутність товару та його властивості, важливо звернути увагу на таку логіку взаємозв’язку відповідних категорій: товар як наукова абстракція суспільного багатства – споживча вартість продуктів – мінова вартість як форма прояву вартості – вартість як утілена в товарі праця – визначення розміру вартості – визначення суспільно необхідного робочого часу – продуктивність та інтенсивність праці як чинники формування величини вартості – конкретна й абстрактна праця – відмінність товару від продукту.

Якщо розглядати товар у тому вигляді, в якому він виступає на ринку, то в ньому можна відзначити дві властивості. З одного боку, товар – корисна річ, здатна задовольнити відповідну потребу людини. Ця його властивість називається споживчою вартістю. З іншого боку, товар має спроможність обмінюватися на інші товари, причому у визначеній пропорції, наприклад сокира на 50 кг пшениці. Цю властивість товару називають міновою вартістю.

Як споживчі вартості товари можуть задовольняти різноманітні потреби людини. Одні види корисних речей служать забезпеченню виробничих потреб, наприклад машини, верстати, інструменти, сировина і т. п. Інші товари задовольняють особисті потреби людей матеріального або духовного характеру. Так, різноманітні види одягу, їжа, взуття, меблі забезпечують матеріальні, а газети, часописи, книги – духовні потреби людини.

Споживча вартість не завжди є товаром. Щоб стати товаром, вона повинна мати ознаки товару для задоволення потреб не самого виробника, а інших членів суспільства, тобто бути суспільною споживчою вартістю. Але й не