Гроші та кредит

Таблиця 1 – Сутність та основі характеристики економічної категорії «банк»

Продовження табл.1

 

Функціональна специфіка діяльності банків зумовлює необхідність виділення їх у самостійну, відносно замкнуту організаційно-правову структуру, тобто у банківську систему. Банківська система – сукупність різних видів взаємозалежних банків та інших кредитних установ, що діють у рамках єдиного фінансово-кредитного механізму. 

Головні цілі банківської системи такі:

– забезпечення суспільного нагляду і регулювання банківської діяльності з метою узгодження інтересів окремих банків із загальносуспільними інтересами;

–  забезпечення надійності і стабільної діяльності окремих банків та банківської системи в цілому.

Досягнення названих двох цілей не під силу жодному, наймогутнішому окремому банку. Лише скоординована діяльність всіх банків, зорієнтованих на досягнення зазначених цілей, може здійснювати завдання в повному обсязі.

Функціями банківської системи є:

1. Трансформаційна;

2. Емісійна; 

3. Стабілізаційна.

Трансформаційна функція – здійснення трансформаційних процесів у банківський системи за активною участю центрального банку. Він здійснює всі види трансформаційних процесів на міжбанківському рівні: трансформує ресурси грошового ринку за строками, обсягом, ризиками, регіонами країни та масштабом країни і завершує трансформаційні процеси в межах усього грошового ринку, які були розпочаті окремими банками

Емісійна функція – банківська система оперативно змінює масу грошей в обігу. Емісійна функція банківської системи якісно відрізняється від аналогічної функції окремого банку. Кожен окремий банк спроможний брати участь у формування пропозиції грошей і зацікавлений в розширенні своєї діяльності. Це зумовлюється тим, що збільшення емісії дає банку додаткові доходи. Але окремий банк не знає межі цієї діяльності. Лише банківська система може визначити межу емісійної діяльності, що відповідає попиту на гроші і ввести в ці межі емісійну діяльність кожного банку.

Стабілізаційна функція пов'язана з досить високою ризикованістю банківської діяльності. На відміну від інших економічних суб'єктів, банки характеризуються підвищеною загрозою дестабілізації своєї діяльності, розладу всього грошового ринку, провокуванням загальної економічної кризи. Тому стабілізаційну функцію може виконувати лише банківська система. Для цього створюються спеціальні механізми забезпечення стабільності банківської діяльності. Вони включають: страхування банківських ризиків і, зокрема, кредитних; страхування банківських депозитів і, зокрема, фізичних осіб; створення внутрішньобанківських резервів для покриття збитків від кредитних ризиків; створення механізму обов'язкового резервування банківських депозитів; централізоване економічне нормування з тих напрямів банківської діяльності, які пов'язані з найбільшими ризиками; створення центрального нагляду і контролю за банківською діяльністю; створення механізму централізованого рефінансування комерційних банків; узаконення різних механізмів централізації банківського капіталу (створення картелів, трестів, концернів тощо).

На відміну від інших економічних систем суспільства (податкова, бюджетна, торговельна та ін.), банківська система характеризується рядом особливостей:

■ поєднанням багатьох однотипних елементів (тобто окремих банків), що підпорядковуються однаковим цілям (боротьба за прибутковість та ліквідність);

■ динамічністю системи (постійний розвиток і пристосовування до змін економічної ситуації в країні);

■ закритістю банківської системи (діяльність банківської системи концентрує увагу її суб'єктів переважно на грошову сферу. Так, банкам в Україні заборонено займатися виробничою діяльністю, торгівлею, страховою справою тощо. Водночас суб'єктам інших систем заборонено вести суто банківську діяльність. Крім того, багато видів банківської інформації становить банківську таємницю і не може розголошуватися чи передаватися в інші системи);

■ саморегуляцією банківської системи (якщо один з банків банкрутує, то місце (сферу) його діяльності займають інші банки. Якщо змінюється економічна ситуація в країні, банки змінюють методи своєї діяльності. Так, в період гіперінфляції (1992-1994 pp.), щоб не збанкрутувати, всі банки в Україні перетворилися в універсальні).

Банківська система будується як дворівнева структура:

1-ий рівень – центральний банк;

2-ий рівень – мережа комерційних банків й інших розрахунково-кредитних установ.

Специфічними  рисами, що відрізняють банківську систему від ряду інших видів економічної діяльності, є:

– поглиблене централізоване регулювання діяльністю кожного банку окремо і банківської діяльності загалом;

– централізований механізм контролю і регулювання руху банківських резервів;

– наявність загальносистемної інфраструктури, яка забезпечує функціональну взаємодію окремих банків;

– гнучке поєднання високого рівня централізованої керованості банківської системи із збереженням повної економічної самостійності і відповідальності за результати своєї діяльності кожного окремого банку, що входить у банківську систему.

Одним з найскладніших і загрозливіших у банківській системі явищ є ризик. Втрати від ризиків відображаються не лише на збитках, але і у втраті багатьох клієнтів. Тому боротьба з ризиками належить до завдань окремих банків і банківської системи загалом. Останнє закріплено у банківському законодавстві, але передбачає систему заходів з нормування, обмеження, страхування та контролю банківської діяльності. Реалізація цих заходів покликана забезпечити стабільну, безперебійну роботу кожного банку.

 

ТЕМА 2.3. ЦЕНТРАЛЬНІ БАНКИ

 

1. Загальна характеристика та функції центральних банків. 

2. Національний банк України.

 

Питання 1. Загальна характеристика та функції центральних банків

 

Головною ланкою банківської та кредитної системи будь-якої держави є центральний банк. Центральний банк – основна ланка грошово-кредитної системи; банк, наділений правом монопольної емісії платіжних засобів, регулювання грошового обігу, кредиту, валютного курсу, збереження офіційних золото-валютних резервів.

Центральні банки в їх сучасному вигляді існують порівняно недавно. На ранніх стадіях розвитку капіталізму чітке розмежовування між центральними (емісійними) та комерційними банками було відсутнє. Перший