Характерні ознаки, морфологічні особливості, поширення та значення представників рядів Лососеподібних та Оселедцеподібних

 

Рис. 2. Види луски

 

У холодну пору ріст риб та луски сповільнюється або припиняється, тому на лусці утворюються річні кільця, підраховуючи які можна визначити вік риби. У ряду видів шкіра гола, позбавлена луски. У шкірі безліч залоз, через які виділяється слиз, як і в інших рибоподібних, який захищає від бактерій і т. д. У нижніх шарах епідермісу є різні пігментні клітини, завдяки яким риби малопомітні на тлі навколишнього середовища. У деяких видів забарвлення тіла може змінюватися відповідно до змін забарвлення субстрату. Подібні зміни здійснюються під впливом нервових імпульсів[3].

 

 

Розміри головного мозку по відношенню до величини тіла дещо більші, ніж у хрящових риб. Передній мозок відносно малий в порівнянні з іншими відділами, але смугасті тіла його великі і за допомогою зв'язків їх з іншими відділами Центральної нервової системи впливають на здійснення деяких досить складних форм поведінки. Нервові клітини в даху переднього мозку відсутні. Проміжний мозок і відокремлені від нього епіфіз і гіпофіз добре розвинені. Середній мозок більший за інші відділи головного мозку, у верхній його частині є дві добре розвинені зорові частки. Мозочок у добре плаваючих риб великий. Зросли розміри й ускладнилося будова довгастого і спинного мозку. Підпорядкування останнього головного мозку в порівнянні з тим, що спостерігається у хрящових риб, посилилася[1].

 

 

 

Відбулися деякі ускладнення в органах чуття. Сейсмосенсорні органи розташовані в каналах бічних стінок тіла і утворюють густу мережу на голові. Більш розвинений круглий мішечок лабіринту, і всупереч довго існуючій думці, що костисті риби сприймають лише грубі струси навколишнього середовища, численними експериментами доведено, що вони реагують на різноманітні звукові коливання і використовують їх для спілкування всередині популяції. Здатність до сприйняття різних хімічних роздратувань виражена дуже добре. Багато видів сприймають навіть незначні зміни температури в навколишньому воді. Зір костистих риб розраховано, як і в інших риб, на близьку відстань; кришталик кулястий, нездатний міняти свою кривизну, різкість зображення досягається переміщенням його за допомогою скорочення особливої м'язи – серповидного відростка[4].

 

 

Протягом еволюції цього класу скелет поступово окостенів. Хорда збереглася лише у нижчих представників класу, число яких незначне. При вивченні скелета потрібно мати на увазі, що одні кістки виникають в результаті заміщення хрящів кістковою тканиною, інші розвиваються в сполучнотканинному шарі шкіри. Перші називаються основними, другі – покривними кістками[7].

Мозковий відділ черепа представляє собою коробку, що захищає головний мозок та органи чуття: нюху, зору, рівноваги і слуху.

Дах черепа утворений парними носовими, лобовими, тім'яними кістками. Останні примикають до верхньої потиличної кістки, яка разом з парними боковими потиличними кістками і основною потиличною кісткою утворює задню частину черепа. Низ черепа складається (спереду назад) з сошника, парасфеноїда (широкої довгої кістки, дуже характерною для черепа риб) та основної кістки. Передня частина черепа зайнята капсулою, що охороняє органи нюху; з боків розташовані кістки, що оточують очі, і ряд кісток (зазвичай 5), що захищають органи слуху та рівноваги[8].

Вісцеральний відділ черепа складається з ряду кісткових зябрових дуг, які є опорою і захистом зябрового апарату і передньої частини травної системи. До складу кожної із згаданих дуг входить декілька кісточок. Дуг, до яких прикріплюються зябра, у більшості риб 5 (з кожної сторони). Внизу зяброві дуги з'єднуються між собою, а передня з них пов'язана з під'язиковою дугою, що складається з декількох кісток. Верхня з цих кісточок – під'язиково-щелепна прикріплюється до мозкового відділу черепа в області слухового відділу і пов'язана через квадратну кістку з кістками, оточуючими ротову порожнину. Таким чином, під'язикова дуга служить для з'єднання зябрових дуг з іншими частинами вісцерального відділу, а її верхня кістка – з мозковим відділом черепа[11].

Країаротаііівсяіротоваіпорожнинаіукріпленііпоручікістками. Верхньощелепної ряд кісток представлений (з кожного боку) міжщелепною і верхньощелепною кістками. Далі йде ряд кісток: піднебінна, кілька крилоподібних і квадратна. Квадратна кістка вгорі примикає до підвіску, а знизу – до нижньої щелепи. Остання складається з декількох кісток: зубний (найбільшої), кутовий і зчленований, що з’єднується з квадратною кісткою. У древніх риб (що мали ще хрящовий скелет) всі дуги вісцерального відділу черепа несли зябра, згодом же передні з цих дуг перетворилися на під'язикові дуги і щелепні ряди кісток.

Хребетний стовп складається з великої кількості двоввігнутих хребців, в проміжках між якими зберігаються залишки хорди. Від кожного хребця відходить вгору і трохи назад довгий остистий відросток. Підстави цих відростків розділені, і вони утворюють канал, по якому проходить спинний мозок. Від нижньої боку тіл хребців відходять два коротких поперечних відростка, до яких у відділі тіла прикріплюються довгі зігнуті ребра. Вони вільно закінчуються в м'язах і утворюють каркас бічних стінок тіла. У хвостовій частині тіла від хребців донизу відходять тільки нижні остисті відростки[10].

Органи пересування у кісткових риб, як і у хрящових, вони представлені непарними (спинні, анальний, хвостовий) та парними (грудні і черевні) плавниками. Лопаті плавців підтримуються кістковими променями. Одні промені – м'які,