Характерні ознаки, морфологічні особливості, поширення та значення представників рядів Лососеподібних та Оселедцеподібних

одного до чотирьох років. Після нересту риба спускається в пониззя Дону, в Таганрозьку затоку; раніше розходилася уздовж північних берегів Азовського моря, де відгодовують до кінця вересня. У цей час вона нагулювали до 33, 3-34, 5% жиру. Паліастомский пузанок (A. caspiapalaeostomi) – напівпрохідна риба, що розмножується в прісній воді оз. Паліастомі і річок південно-східній частині Чорного моря. Зустрічається від Очемчірі до Батумі, а також у Синопа. Розміри до 19 см, зазвичай 12-15 см. Зябрових тичинок 61-90. Має дуже невелике, чисто місцеве промислове значення. У Каспійському морі живуть чотири підвиди пузанків: два – в Північному Каспії і два – у Південному Каспії. Найбільш численний північно-каспійський пузанок (A. caspiacaspia), можливо, розпадається на дві морфологічно нерозрізнені форми (племена) : власне північно-каспійський і середньо-каспійська, або ільменіт. [6] Північно-каспійський пузанок досягає довжини 28 см, звичайна довжина в уловах 18-22 см. Зябрових тичинок у нього на першій дузі від 70 до 149, тичинки дуже тонкі, густі й довгі. Хребців 47-52. Це найбільш широко поширена форма виду, що зустрічається майже по всьому Каспійського моря. Статевої зрілості досягає головним чином у трирічному віці. Живе до 9 років. Північно-каспійський пузанок зимує в південній частині Каспійського моря, тримаючись в теплі зими західніше, а в холодні – східніше, переважно на глибині 24-33 м від поверхні при температурі води 9-11 ° С. Навесні, починаючи з березня, робить міграції на північ уздовж західного берега Каспію. [9] У Середньому Каспії підходить до західного берега у квітні і в травні при температурі води 7, 6-10, 2 ° С і 10, 8-14, 0 ° С; при температурі нижче 5 ° не зустрічається. У першому підході переважають самці, у другому – самки. У Північному Каспії з'являється в кінці березня – початку квітня, широко поширюючись в західній частині моря в травні. Нерестует майже по всьому мілководдю Північного Каспію, найбільш інтенсивно в північно-західній частині, в передгирловому просторі Волги. Входить і в дельту Волги, заходячи в ильмені, піднімається для ікрометання і вище дельти, в невеликій кількості до Волгограда і вище. У Урал заходить в невеликих кількостях. Місця масового нересту розташовуються в передгирловому просторі, переважно на глибині 1-3 м, менше до 6 м; нерест починається з кінця квітня – середини травня і закінчується в середині – кінці червня, відбувається при температурі від 13, 8 до 24 ° С, головним чином від 18 до 22 °, в основному в прісній або в осолоненій до 1-2 ° / 00 воді, частково до 4-6 і навіть 8, 4 ° / 00. У дельту Волги і вище пузанка заходить мало. Ікринки північно-каспійського пузанка і ільменіт форми його розрізняються: у основної форми ікринки мають великі розміри (1, 7-3, 0 мм проти 1, 39-1, 99), більша навколожовтковий простір (21, 8 – 31, 3% проти 13, 5-26, 5, в середньому 20% діаметра ікринки), нарешті, оболонка ікринок основної форми тонка і липким, як у всіх видів основного підроду алоз. У ікринок ільменного пузанка оболонка щільна, дрібними частинками мулу, мабуть, так, як у американських помолобов. [13] Харчується північно-каспійський пузанок головним чином дрібними веслоногими рачками планктону, менше мізидами; інтенсивність харчування в зимовий період дуже знижена. Жирність його коливається від 6, 3-10, 3% навесні, до 18, 1% -восени. Зростає пузанок дуже повільно, досягаючи в однорічному віці довжини 11-12, 4 см, на два роки – 16, 1-17, 4 Г в три – 18, 9-20, 9 і в чотири – 21, 0 – 23, 0 см. Північно-каспійський пузанок – одна з найважливіших промислових оселедців Каспійського моря, що давала від 40 до 75% всього улову оселедців у цій водоймі. У 1927-1930 рр.. були спроби акліматизувати северокаспійской пузанка в Аральському морі. Вони не увінчалися успіхом. Решта підвиди каспійських пузанків – північно-східний (A. caspiasalina), ензелійский (A. caspiaknipowitchi), acmрабадский (A. caspiapersica) – мають набагато менше значення, ніж північно-каспійська форма. Північно-східний пузанок в 30-х ХХ століття був поширений у східних водах Каспію і нерестовал в солонуватою воді на мілководді перед входом у затоку Мертвий Култук. Ця затока висох в 40-х роках внаслідок падіння рівня Каспію, а пізніших досліджень північно-східного пузанка не було. Ензелійскій пузанок проживає в західних водах Південного Каспію, а астрабадский – у східних. [5] Перший з них характеризується дуже великою кількістю зябрових тичинок (121-160) і малим числом хребців (46-49), є напівпрохідною рибою, нерестуючої у травні – червні на піщаних мілинах в прісній або злегка осолоненій воді. Астра-бадскій пузанок має менше число зябрових тичинок (83-102), характеризується дуже високим тілом. Поширений на південь від Красноводського затоки, нерестує в Горганських затоці. Це найдрібніша і сама повільно зростаюча форма виду, що має довжину до 21 см, зазвичай від 10 до 17 см.