Історія розвитку підприємництва в аграрній сфері Угорщини (1980 – 2004 роки)

Матеріали дисертації можна використати в ході написання узагальнюючих робіт з новітньої історії країн Центральної та Південно-Східної Європи, при вивченні трансформації їх політичних та економічних систем на рубежі ХХ-ХХI століть.

Особистий внесок здобувача. Дисертація являється самостійним науковим дослідженням, результати якого викладені в публікаціях фахових видань без співавторів.

Апробація результатів дослідження. Основні положення роботи були викладені в доповідях та повідомленнях на міжнародних наукових конференціях, в тому числі в Угорщині і в Україні. Автор неодноразово виступав з доповідями на конференціях Саболч-Сатмарського обласного наукового товариства Угорської Академії наук. Підсумки роботи обговорювалися на щорічних наукових зборах професорсько-викладацького складу історичного факультету Ужгородського національного університету (2006-2008 роки).

Результати досліджень по дисертаційній роботі опубліковані в 10 статтях фахових видань України, обсягом 8 друкованих аркушів.

Структура дисертації. Дисертація побудована на основі проблемно-хронологічного принципу і складається зі вступу, чотирьох розділів, які поділяються на параграфи, висновків, списку використаних джерел та літератури. Загальний обсяг дисертації становить 177 сторінок.

 

 

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначено об’єкт, предмет, основні завдання дослідження, визначено методологічні основи, методи, що були застосовані, вказано на наукову новизну і практичне значення роботи.

У першому розділі - „Стан наукового вивчення проблеми, її джерельна основа” - наводяться результати досліджень формування підприємництва в сільському господарстві Угорщини кінця XX століття. Автор дисертації мав можливість ознайомитись з публікаціями як угорських, так і українських вчених по даній проблематиці, окрім того із законодавчими актами Угорщини, що мають безпосереднє відношення до розвитку аграрної сфери країни.

В дисертації наводиться посилання на знайдені записи Маліна, які підтверджують той факт, що після народного повстання 1956 року радянське керівництво пішло на деякі поступки, а саме: Угорщині було дозволено в деякій мірі відхилитися від загальноприйнятої збирально-розподільчої системи та запровадити елементи ринкової економіки в управлінні народним господарством. В цьому плані сільське господарство стало експериментальним полігоном по запровадженню нових методів управління.

Спроби вивчення нових тенденцій в угорському сільському господарстві були ще у 70-80–ті роки, тобто в період соціалістичного будівництва. радянські, угорські та українські автори розглядали показники росту ефективності виробництва продуктів харчування, писали про наявні економічні важелі управління з боку держави. Розбіжності колишніх радянських та угорських дослідників полягали у визначенні рівня ефективності виробництва, тобто що брати за основу – прибуток на одиницю витрат або зростання обсягу виробництва в результаті додаткових капітальних вкладень та живої праці. Проблема, на нашу думку, полягала в тому, що в “кадарівську епоху” ціни на реалізовану продукцію встановлювалися державою, з попереднім визначенням покупця. Як підкреслював угорський дослідник Бетленді Ласло, незважаючи на відносну свободу, надану виробникам сільськогосподарської продукції після відміни системи державних закупівель у 1964 році, коло покупців залишилось обмеженим, що визначало рівень існуючих цін. При цьому, оскільки значна частина виробничої продукції в особистих господарствах населення реалізовувалася через великі виробничі підприємства, це стосувалося і дрібних господарств.

Вже у 80-і роки минулого століття угорські вчені почали аналізувати нові явища в агарному секторі економіки. Інтерес виріс на кінець десятиліття, коли з одного боку стали очевидними наростаючі труднощі країни, особливо зовнішньої заборгованості, а з другого – з’явилася можливість більш відкрито писати про недоліки всієї системи аграрної політики партійної держави. Показовою у цьому відношенні стала монографія Шіпок Аладара і Галмаї Петера під назвою “Аграрна політика на роздоріжжі”, опублікована у 1988 році. У рамках соціалістичного мислення вчені сміливо вказували на ті труднощі, які існували перед підприємцями, і навіть на обмежувальні рамки в їхній діяльності. Більше того, вони писали про необхідність переходу від державного регулювання сільськогосподарського виробництва до незалежного підприємництва. Головним важелем до справжніх змін учені вважали покращення підприємницької ініціативи по всій вертикалі аграрної діяльності.

Для всебічного висвітлення проблеми нами використані праці угорських вчених різних поглядів. Критерієм визначення об’єктивності висновків тих чи інших авторів служили наведений фактичний матеріал, аргументи, знання джерел. У сучасній угорській науці питання про становлення підприємництва у сільському господарстві у кінці XX століття ще не було предметом окремого дослідження. Тільки у кількох збірниках статей автори побіжно торкаються цих проблем. Відсутні узагальнюючі праці, а ті монографії, брошури та статті, які з’явилися, чимало актуальних питань або зовсім не торкаються, або висвітлюють їх дуже стисло.

Системні політичні зміни в Угорщині на початку 1990-х років привели до виникнення різко відмінних умов, у порівнянні з періодом функціонування угорської моделі соціалістичного сільського господарства. Основні принципи інтеграційних зв’язків між великомасштабним виробництвом та господарствами населення зазнали суттєвих змін. В зв’язку з скороченням, перш за все, зовнішнього ринку збуту продукції, інтегратори згорнули свої договірні відносини, тому власники новостворених одноосібних господарств фактично були покинуті на самовиживання.

З опублікованих досліджень слід виділити праці, в яких аналізуються основи інтеграційних процесів. Автори ряду робіт відмічають, що після ліквідації Ради Економічної Взаємодопомоги,