Історія розвитку підприємництва в аграрній сфері Угорщини (1980 – 2004 роки)

Тільки на початку 2000-х років агроекономічна наука стала підходити до комплексного вивчення проблем підприємництва в сільському господарстві. Поряд із збірниками Інституту аграрної економіки слід виділити колективну монографію відомих вчених про основи господарювання підприємницьких структур. Керівником авторського колективу являвся є ректор Інституту м.Дьондеш професор Магда Шандор.

Відносно нового етапу розвитку сільського господарства Угорщини під впливом аграрної політики Європейського Союзу – найбільшого в світі політико-економічного об’єднання, членом якого в 2004 році стала Угорщина, слід визначити монографію виділити монографію відомого вченого Галмаі Петера, який детально дослідив основні принципи САР (Common Agricalture Policy). Вчений прогнозує негативні наслідки від очікуваного відкриття земельного ринку країни перед іноземним капіталом.

Тим не менше, усі дослідники були єдині в думці, що кращої перспективи, ніж вступ до Європейського Союзу не існувало. Подібні праці в значній мірі сприяли підготовці угорських аграріїв до входження до нової структури, утвердженню підприємницької кмітливості, особливо серед молоді. Аграрні університети почали підготовку економістів, менеджерів, спеціалістів зовнішніх зв’язків, розширили обмін студентами та викладачами.

По темі дослідження наявна кількість джерел, значна частина яких використана. Джерела можна поділити на кілька груп.

Сучасна угорська статистика дає щорічні відомості про стан усього комплексу сільського господарства країни. Важливими є цифрові матеріали про ціни на продукцію, заробітну плату, підприємницькі прибутки, податки, зміни земельної власності, бюджет та його розподіл. Для нас особливе значення мали зведені таблиці, що широко використані в роботі. За матеріалами статистичних збірників можна прослідкувати всю динаміку змін у сільському господарстві країни, як в останній період “епохи Кадара”, так і за роки демократичних змін напередодні вступу до Європейського Союзу. Окремий інтерес становлять соціальні процеси в провінції, утвердження підприємництва і товарно-грошових відносин у сільському господарстві.

У ході написання роботи використані правові документи, у перші чергу законодавчі, прийняті Державними зборами Угорщини, а також рішення Міністерства землеробства і продовольства. Усі вони опубліковані у багатотомному виданні “Мадяр Кезлень”. Для нас важливим було співставити юридичні норми розвитку підприємницької діяльності з практикою їх втілення в життя. Факти свідчать про тривалий шлях утвердження повної свободи економічної діяльності, про необхідність державного регулювання цього процесу на законодавчому і управлінському рівнях.

Угорські архівісти опублікували тематичні збірники документів з політичної та економічної історії країни. Увагу привертають матеріали, що показують реформи “кадарівської епохи”, аграрну політику перших демократичних урядів, конкретну підприємницьку діяльність у сільськогосподарському виробництві. Опубліковані джерела систематизовані хронологічно і тематично. Важливо, що вміщені документи не лише центральних, але й місцевих органів влади, виступи окремих господарських керівників.

У якості джерела виступає періодична преса, на сторінках якої ведуче місце займали проблеми сільського господарства, наводилися приклади підприємницької кмітливості керівників кооперативних та особистих господарств. Преса детально писала про найбільш важливі процеси і події, позитивні і негативні соціальні зміни. Через періодичні видання краще можна зрозуміти суспільні настрої в користь підтримки підприємництва. Після політичних змін 1989-1990 років різні видання вільно аналізували державну політику в аграрній галузі, писали про переваги підприємницької діяльності, констатували наслідки допущених помилок. Зрозуміло, що наведені в пресі факти вимагали критичної оцінки. Про події місцевого значення багато писали регіональні газети.

У другому розділі – “Передумови формування підприємництва в аграрній сфері Угорщини” - в історичному плані розглядається період до зміни політичного курсу в країні. Після другої колективізації сільського господарства в 1959-1961 роках селяни зберегли право власності на внесені угіддя. У 1964 році були скасовані плани продажу державі продукції сільського господарства, а підприємства державного і кооперативного секторів мали можливість самостійно формувати структуру виробництва, виходячи з вимог його ефективності і прибутковості.

У дисертації детально розглядаються складові угорської моделі соціалістичного сільського господарства, заснованого на симбіозі великомасштабного – у держгоспах і виробничих кооперативах, і дрібного – в інтегрованих з ними присадибних і підсобних господарствах населення. В Угорщині часів Кадара, а особливо у 80-і роки господарським керівникам була надана більша свобода та самостійність у прийнятті виробничих рішень, ніж у сусідніх соціалістичних країнах. Директори державних господарств, голови виробничих кооперативів одержали право визначати структуру виробництва, шукати канали вигідної реалізації продукції. Зрозуміло, що така свобода вимагала наявності “жилки підприємництва”, а не лише простого виконання вказівок партійних та державних органів. Виробничі кооперативи будували власні виноробні, горілчані та консервні цехи.

Результати дослідження свідчать про те, що в період успішного функціонування угорської моделі сільського господарства, поряд з досягненням значних успіхів по збільшенню виробництва продуктів, процес розширення інтегрування різних господарств населення мав і негативні наслідки. Активізація виробничої діяльності громадян Угорщини у своїх присадибних господарствах призвело до того, що на середину 80-х років близько половини населення мала відношення до вирощування сільськогосподарської продукції. Ефективність підприємництва відобразилась в прибутках, одержаних селянами від вкладеної додаткової праці.

У другій половині 80-х років настав період падіння досягнутого рівня виробництва. У розділі показані основні причини, які обумовлювалися