Історичний розвиток міжнародного гуманітарного права та його роль в сучасних умовах

 

Вступ

Розділ 1. Загальна характеристика міжнародного гуманітарного права

1.1 Поняття міжнародного гуманітарного права

1.2 Історія виникнення міжнародного гуманітарного права

1.3 Джерела міжнародного гуманітарного права

1.4 Механізми забезпечення, захисту прав та свобод людини

Розділ 2. Міжнародне гуманітарне право – основа міжнародної безпеки

2.1 Право збройних конфліктів

2.2 Початок війни і закінчення війни. Їх правові наслідки

2.3 Відповідальність у міжнародному гуманітарному праві

Висновки

Список використаних джерел

 

 

За останні п'ять століть по Землі промайнуло близько 15 тисяч воєн, які забрали майже 4 мільярди життів – це відповідає 2 / 3 нинішнього населення Землі. Смерть і руйнування завжди були і залишаються супутниками війни. Сумна історія Карфагена, стертого з лиця землі, протягом століть неодноразово повторювалася.

Сучасне міжнародне гуманітарне право сформувалося в основному в середині 20 століття і в концентрованому вигляді відображено в статуті Організацій Об'єднаних Націй, який відкрив нову епоху в правовому регулюванні міжнародних відносин та нормативно закріпив найважливіші принципи міжнародного права. Ці принципи не тільки регулюють міждержавні відносини, а й стимулюють формування нових. Неухильне повагу міжнародної законності – це єдино можливий сьогодні спосіб дії для кожного суб'єкта міжнародного права.

В даний час актуальні багато проблем міжнародної безпеки, включаючи протидію розповсюдженню зброї масового ураження, запобігання і врегулювання регіональних конфліктів, боротьбу з тероризмом і наркобізнесом, забезпечення ядерної та радіаційної безпеки. У багатьох країнах світу, в тому числі Росії та Сполучених Штатів Америки загострилася проблема тероризму, що має транснаціональний характер і загрозлива стабільністю в світі. У міжнародних відносинах суттєвим є значення військово-силових аспектів. Ряд держав, наприклад, Ірак, КНДР, прагнуть посилити свій вплив на світову політику шляхом створення зброї масового знищення. Існує негативна тенденція створення структури міжнародних відносин, заснованої на домінуванні у міжнародному співтоваристві розвинених західних країн, за лідерства Сполучених Штатів Америки і розрахованої на односторонні, перш за все військово-силові, вирішення ключових проблем світової політики в обхід основоположних норм міжнародного права.

У той же час світове співтовариство сповнене рішучістю: зміцнювати повагу до принципу верховенства права в міжнародних справах; забезпечити дотримання норм міжнародного гуманітарного права в областях контролю над озброєннями та роззброєнням; вживати узгоджені дії з боротьби проти міжнародного тероризму. Міжнародне гуманітарне право на сьогоднішній день відіграє не абияку роль у зазначених вище цілях, саме цим пояснюється актуальність обраної теми.

Об’єктом в даній роботі є міжнародне гуманітарне право. Предметом – роль міжнародного гуманітарного права у світі.

Мета даної курсової роботи – дати визначення міжнародному гуманітарному праву, дослідити історичний розвиток даної галузі права, а також з’ясувати роль міжнародного гуманітарного права сьогодні. Поставлена мета зумовила вирішення наступних завдань:

Дати визначення поняття міжнародного гуманітарного права;

Проаналізувати історію виникнення міжнародного гуманітарного права;

Дослідити міжнародне гуманітарне право, як механізм забезпечення світової безпеки.

 

 

 

Міжнародне гуманітарне право – галузь міжнародного права, принципи і норми якої з метою обмеження лиха війни визначають неприпустимі методи і засоби ведення військових дій і захищають жертв війни.

Міжнародне право виникло значною мірою як право війни. Ще у 1625 р. вийшла книга Г. Гроція, яка мала назву «Про право війни та світу» («De jure belli ac pacis»). Головна увага приділялася визначенню правових підстав для початку війни, тобто праву на війну (jus ad bellum). Друга частина – право війни (jus in bellum), що встановлює правила ведення військових дій, розвивалася повільніше. А от захист жертв війни, поранених, полонених, мирного населення привернула увагу міжнародної права лише у другій половині XIX в. Ефективність права війни ніколи не була високою [6, c. 173].

Карл фон Клаузевіц писав, що жорстокість є засобом ведення війни. Проте поступово гуманітарні норми проникали у свідомість і практику держав.

Свого часу І. Кант писав: «Стан світу між людьми, які живуть по сусідству, не є природний стан, status naturalis, останнє, навпаки, є стан війни... Отже, стан миру має бути встановлено « [7, c. 96]. Це було зроблено в загальному масштабі Статутом ООН, який поставив війну поза законом, обмежив правомірне застосування збройних сил необхідністю самооборони. У результаті було покладено початок новому етапу в розвитку і звичаїв законів війни. Щоправда, деякі юристи стали стверджувати, що оскільки війна поставлене поза законом, то не можна говорити про права її учасників. Але більша частина вчених дійшла висновку, що право воюючих і нейтралітет продовжують існувати, хоча і з певними змінами.

У доповіді Генерального секретаря ООН К. Аннана «Порядок денний для миру» йдеться: «Сьогодні, як і протягом усієї історії, збройні конфлікти продовжують викликати страх і жах людству, вимагаючи від нас прийняття невідкладних заходів, щоб запобігти, стримати і загасити їх» [9, c. 116]. Цим цілям і служить міжнародне гуманітарне право.

Декларація Генеральної Асамблеї у зв'язку з 50-ю річницею ООН 1995 р. в якості однієї з основних завдань вказує на «необхідність сприяти повазі та імплементації міжнародного гуманітарного права». Доводиться констатувати, що, незважаючи на просування людства по