Компетентнісні завдання як засіб оцінювання навчальних досягнень учнів

 

 

Відповідно до Державного стандарту базової і повної середньої освіти, програмою з української літератури передбачається «формування покоління молоді, що буде захищеним і мобільним на ринку праці; здатним робити особистісний, духовно-світоглядний вибір; матиме необхідні знання, навички і компетентності для інтеграції в суспільство на різних рівнях; здатним до навчання упродовж життя». Змінилися цілі освіти. Знання, які багато років були основою освітнього процесу, стають засобом. Вітчизняна освіта потребує зміщення акцентів із знаннєвого на компетентнісний підхід.

Компетентність:

на відміну від навиків − усвідомлена,

на відміну від умінь – вдосконалюється не шляхом автоматизації і перетворення в навички, а шляхом інтеграції з іншими компетенціями,

на відміну від знань – існує у формі діяльності, а не інформації про неї.

Компетентності відрізняються від інших форм навчання тим, що вони, як результат освіти, формуються і проявляються в діяльності. Головна ідея: до особистого успіху приводить досвід самостійного вирішення проблем.

Вчені підрахували, що сучасна людина змінює свою спеціальність до семи разів. Тому країні потрібні люди, які здатні вирішувати будь-які проблеми, вміють адаптуватися у світі, здатні діяти у незнайомій ситуації, щоб бути успішними.

Цьому сприяють компетентнісно зорієнтовані завдання, які я використовую на уроках української літератури.

Структура компетентісно Зорієнтованого завдання

Компетентнісно зорієнтоване завдання складається із:

стимулу;

задачного формулювання;

джерела інформації;

бланка для виконання завдання (коли воно вимагає структуровану відповідь) ;

інструмента перевірки.

Його структура не відрізняється від структури завдання, яке призначене для роботи над формуванням знань та вмінь учнів. Іншими є вимоги до кожної складової. Вони обумовлені тим, що компетентнісно зорієнтоване завдання організовує діяльність учня не на відтворення ним інформації чи окремих дій, а на самостійне вирішення проблем.

Стимул у компетентнісно зорієнтованому завданні виконує такі функції:

мотивує учня на виконання завдання;

включає учня в контекст ситуативного завдання.

Стимул повинен бути настільки коротким, наскільки це можливо (не більше трьох речень). Він у жодному разі не може містити інформації, яка відволікала б учня від виконання завдання.

Задачне формулювання точно вказує на ту діяльність, яку учень повинен здійснити. Воно не може допускати різних тлумачень. Вимоги до способу представлення результатів роботи також повинні бути в задачному формулюванні і однозначно трактуватися учасниками навчального процесу.

Порівняймо такі формулювання:

а) прочитайте текст і зробіть висновок про…

Це формулювання не передбачає, що учень повинен усно чи письмово з кимось поділитися своїми висновками. Пропонуючи таке завдання, учитель не може вимагати від учня нічого, крім 1-2 речень, які містять власний висновок.

б) прочитайте текст. Підготуйте коротке повідомлення для своєї групи, яке містить ваш висновок про… і не менше п’яти арґументів на його підтримку. Виступіть із повідомленням для групи.

Задачне формулювання повинно точно співпадати з інструментом перевірки (модельною відповіддю чи специфічною шкалою оцінки). Все, що учню потрібно зробити, має бути оцінено, а все, що належить оцінити, повинно бути передбачене в задачному формулюванні. І ще одна вимога до задачного формулювання, яка організовує діяльність учня в рамках виконання компетентнісно зорієнтованого завдання, ─ воно має бути цікавим. Насамкінець, загальною вимогою є відповідність задачного формулювання віку учнів.

Призначення джерела інформації – надати інформацію, необхідну для успішного виконання завдання. Це є ресурс для діяльності учня, а звідси – головна вимога до джерела, що має бути достатнім для виконання заданої діяльності.

Щоб компетентнісно зорієнтоване завдання було валідним, учитель повинен бути впевненим, що успішність учня не залежить від того, чи володіє він тими чи іншими знаннями. В окремих випадках учитель може пропонувати завдання, які засновані не тільки на зовнішніх інформаційних ресурсах, а й на внутрішніх, тобто на вивченому матеріалі. Пропонуючи таке завдання, учитель повинен, по-перше, попередньо переконатися, що знання учнями засвоєні (наприклад, за допомогою тестів), по-друге – перерахувати, на які предметні знання учень повинен спиратися при виконанні завдання.

Щоб воно було надійним, учитель повинен відбирати такі джерела, які, на його думку, до моменту роботи над завданням не були відомі учневі. Більше того, тексти, запропоновані для опрацювання, не повинні містити фактичний програмовий матеріал із предметів, бо, у цьому випадку, дитина звернеться до власних знань, а не до джерел інформації, і текст стане невалідним, тобто не буде перевіряти те, що повинен перевіряти: як учень засвоїв діяльність із первинної переробки, систематизації й обробки інформації.

У завданнях може бути інформація з різних навчальних предметів, але вона не повинна перевіряти знання з них. Завдання у самому тестовому питанні можуть містити перевірку загальних знань і навичок із навчальних предметів, але тільки в тому випадку, коли це потрібно для здійснення діяльності, яку перевіряє тестове питання в цілому. Учню в самому тесті подається вся необхідна інформація для виконання даного завдання, бо його мета ─ перевірка рівня оволодіння аспектами інформаційної компетентності.

У тексті можуть зустрічатися незнайомі поняття, терміни, іншомовні слова, але за умови, що всі вони будуть пояснені у джерелах. До