Конспект лекцій з дисципліни "Фінансовий ринок"

Індикативна функція індексів виявляється також у використанні так званих бета-індикаторів, що характеризують міру зміни ціни певного цінного паперу по відношенню до рівня індексу. Для інвесторів, які схильні до ризику, більш привабливими є цінні папери з високим бета-індикатором, оскільки саме такі цінні папери дають високі потенційні прибутки. Тобто індекс дає певний орієнтир, по якому інвестори можуть співставляти результати використання своїх портфелів.

За допомогою індексів, а також таких інструментів фондового ринку, як ф’ючерси та опціони, можна здійснювати страхування портфеля цінних паперів, іншими словами захистити вартість портфеля у періоди неблагоприємної ринкової кон’юнктури. З іншої точки зору, опціони й ф’ючерси активно використовуються у біржовій грі. У цьому проявляється спекулятивна функція індикаторів. Вони здатні миттєво реагувати на зміни політичних, економічних, соціальних факторів. Сукупний вплив цих факторів робить рух біржових індексів непередбачуваним, особливо на коротких часових відрізках. Тому вдачно купуючи або продаючи ф’ючерсні та опціонні контракти на індекси, можна отримати прибуток.

Обмеження у використанні індексів:

1)індекси відбивають тільки кількісні зміни, тобто оцінюють загальну вартість складаючих їх частин так, щоб будь-яка зміна ціни була врахована у правильній пропорції до неї. Але індекси не відбивають якісних аспектів, тобто не показують причин, що стоять за змінами цін на цінні папери;

2)індекси потребують періодичного коригування компонентів (“списка індексу”);

3)індексами можна маніпулювати. Оскільки індекси рухаються при дуже невеликих обсягах, не складає труднощів здійснювати торгові операції, які могли б примусити індекс рухатися в тому чи іншому напрямку відповідно до цілей учасників ринку.

Усі біржові індекси, що використовуються у світовій практиці, можуть бути класифіковані за наступними ознаками:

а) за місцем розрахунку та ареалом поширення:

- інтернаціональні – характеризують стан фондових ринків різних країн;

- національні – характеризують фондовий ринок певної країни;

- секторні – характеризують стан ринків на окремих біржах.

б) за числом представлених в індексі компаній і частки охоплення фондового ринку:

- інтегральні – дають інформацію про стан фондового ринку в цілому;

- локальні – дають інформацію про стан окремих сегментів фондового ринку.

Кожний біржовий індекс має такі характеристики:

1)список індексу (набір акцій – представників). Критеріями підбору акцій для включення в розрахунок індексу є:

а) репрезентативність – коливання цін на дану акцію повинні відбивати загальні коливання цін усього фондового ринку або окремих його сегментів;

б) надійність емітента.

2)метод усереднення – це може бути метод арифметичної або геометричної середньої;

3)базове значення індексу – це значення індексу в році (періоді), прийнятому за базу. Для зручності розрахунків базове значення індексу, як правило, округляється до 10, 100 чи 1000.

Біржові індекси звичайно розраховуються як зважена середня величина, що визначається з урахуванням не тільки відносної зміни, але й абсолютної ціни акцій компаній, що утворюють список індексу.

На сьогоднішній день у світі використовується чотири методичних прийоми для побудови усереднених індексів зміни курсів акцій. Ці прийоми зводяться до розрахунків за досліджуваний період таких показників:

1) середньоарифметичної ціни акцій обмеженої кількості обраних компаній (наприклад, промислові транспортні підприємства – індекс “Dow Jones” );

2) середньозваженої (за кількістю акцій, що перебувають у обігу) ціни всієї сукупності акцій компаній ( індекс “Standard & Рооr's”);

3) середньогеометричного значення темпів зміни цін акцій (індекс “Value Line”);

4) середньоарифметичного значення темпів приросту (зниження) цін на акції.

В основі розрахунків індексів лежать три формули, що використовуються в тому чи іншому випадку, виходячи з особливостей індексу, що розраховується:

1)з ціновим зважуванням;

2)з ринковим зважуванням;

3)з рівним зважуванням.

Індекси з ціновим зважуванням – використовують метод арифметичної середньої. Сумуються ціни акцій, включених у розрахунок індексу, а потім отримана сума ділиться на число акцій, що входять в індексний список.

Теоретично формула індексу з ціновим зважуванням має вигляд

 

I =  Pi /N,

де Рі – ринкова ціна і-ї акції;

N – кількість акцій.

 

Індекси з ринковим зважуванням. При даному методі ціни акцій, включених в індекс, збільшуються на відповідну кількість акцій, що знаходяться в обігу, і сумуються для одержання їх сукупної ринкової вартості. Далі отриману вартість поділяють на сукупну ринкову вартість акцій на перший день розрахунку індексу, а потім отриману величину множать на базове значення індексу.

У загальному вигляді формула розрахунку є такою:

 

I = (MCi,t /  MC0,t) * I0,

де MCi,t – ринкова ціна і-ї компанії і у період t;

МСо,і – ринкова ціна і-ї компанії і у період 0;

Іо – базове значення індексу.

 

Індекси з рівним зважуванням. Індекс розраховується щодня шляхом множення значення індексу за попередній день на середньоарифметичне відносних значень цін